Підстави виникнення цивільних правовідносин

Правовідносини не перебувають у стані спокою. Вони виникають, змінюються і припиняються на підставі передбачених у законі обставин - юридичних фактів. Усі юридичні факти можна поділити на дві групи: події і дії.

Події - настають незалежно від волі людей (стихійні лиха, смерть людини, закінчення строку тощо). Але внаслідок подій у спадкоємців виникає право на спадщину, у страхувальника - право на відшкодування шкоди.

Дії - результат свідомої діяльності людини. Вони поділяються на:

o правомірні (такі, що відповідають приписам закону);

o неправомірні (такі, що суперечать закону).

Правомірні дії поділяються на правочини, юридичні вчинки, адміністративні акти. Якщо правочини (за ЦК 1963 р. - угоди) - це вольові, правомірні дії осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків (наприклад, при укладанні договору купівлі-продажу покупець має на меті стати власником майна, а продавець - набути гроші за це майно, то юридичні вчинки створюють правові наслідки незалежно від спрямованості волі осіб, які їх вчиняють. Так, створення художнього твору може бути спеціальне і не спрямоване на виникнення правовідносин, але незалежно від цього, художник набуває авторське право.

Неправомірні дії можуть бути підставами виникнення правовідносин у разі заподіяння шкоди, набуття чужого майна без достатніх правових підстав тощо.

4. Цивільна правоздатність фізичної особи. Обмеження правоздатності.

Цивільна правоздатність згідно зі ст. 25 ЦК - це здатність мати цивільні права та обов'язки. Така здатність визнається за ст. 25 нового ЦК за всіма фізичними особами. Во­на виникає в момент народження громадянина (згідно ст. 25 ЦК у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини) і припиняється його смертю. Таким чином, правоздатність - це невід'ємна властивість кожного громадянина. Він є правоздатним протягом всього свого життя незалежно від віку та стану здоров'я.

Зміст правоздатності фізичних осіб передбачений ст. 26 ЦК. Згідно з цією статтею фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені КУ, ЦК, а також усі майнові права, що встановлені ЦК та іншими законами. Крім того, фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені КУ, ЦК, іншими законами, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Згідно принципу громадян у п.1 ст. 26 ЦК закріплюється, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки, але за п. 3 ст. 25 ЦК встановлює, щоякою у випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватись з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Згідно принципу невідчужуваність правоздатності та неможливісті її обмеження правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним ( ст.27 ЦК), а НПА або розпорядження органу або посадової особи - незаконним.

Ніхто не може бути обмежений в правоздатності, крім випадків і в порядку, передбачених законом.Згідно зі статтями 24, 64 Конституції обмеження прав людини і громадянина можливе лише на підставі закону і тільки у тій мірі, у якій це необхідно для захисту конституційного ладу, моралі, здоров'я, прав та інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави.Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним (ч. 1 ст. 27 ЦК).Обмеження цивільної правоздатності може бути примусовим та добровільним. Так, особа за вироком може бути примусово обмежена у правоздатності, якщо:а) вона засуджена до позбавлення волі (в цьому випадку вона обмежена в таких правах, як обрання місця проживання, роду занять, права на зовнішній вигляд тощо);б) в порядку ст. 51 КК як додаткова міра покарання особу позбавлено можливості обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, оскільки в цьому випадку обмежується її право на обрання роду занять (водій, бухгалтер, лікар, вихователь тощо).Фізична особа може добровільно обмежити свою правоздатність, якщо вона обирає ту чи іншу професію, специфіка якої вимагає відмовитися від певних прав. Так, наприклад, співробітники міліції, не можуть бути членами політичних партій, займатися підприємницькою діяльністю тощо

5. Поняття та види цивільної дієздатності фіз. особи.

Цивільна дієздатність фізичної особи ст. 30 ЦК - це її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Змістом дієздатності є здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати цивільні обов'язки (правонабувальна здатність); здатність самостійно здійснювати цивільні права та виконувати обов'язки (правоздійснювальна або правовиконавча здатність); здатність своїми діями розпоряджатися належними особі правами (право-розпорядча здатність); здатність нести відповідальність за протиправну поведінку (деліктоздатність).

Обсяг цивільної дієздатності може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом, міститься у п. 2 ст. 30 ЦК України, а підстави такого обмеження визначені у ст. 36 ЦК України.

Закон розрізняє кілька різновидів дієздатності: 1) повна; 2) часткова; 3) неповна; 4) обмежена; 5) визнання фізичної особи недієздатною.

Повна цивільна дієздатність- це здатність громадянина власними діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права, брати на себе й виконувати будь-які обов'язки, тобто реалізовувати належну йому правоздатність у повному обсязі.

За ст. 34 нового ЦК повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка до­сягла 18 років (повноліття). Так само у ньому зберігається положення про те, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Ст. 35 ЦК передбачає, що повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклуван­ня за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновителів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду. Повна цивільна дієздатність може бути та­кож надана фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновителів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Неповна дієздатність неповнолітніх.Такою дієздатністю наділені неповнолітні у віці від 14 до 18 років за ЦК України. Неповна дієздатність характеризується тим, що за громадянином визнається право вчиняти не всі, а лише деякі дії, передбачені законом.

Для цього виду дієздатності характерні такі елементи:

- право самостійно вчиняти дрібні побутові угоди.

ст. 31 ЦК України встановлює, що правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, стосується предмета, який має невисоку вартість, та відповідає її фізичному, духовному та соціальному розвиткові;

- право розпоряджатися своєю заробітною платою (заробітком) або стипендією. За ст. 32 ЦК неповнолітня має право розпоряджатися не лише своїм заробітком, стипендією, а й іншими доходами. Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усинов­ителів) або піклувальників.

За ст. 32 ЦК передбачено, що за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновителів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами або позбавити її цього права.

- самостійне здійснення всього комплексу авторських або винахідницьких прав, прав на відкриття, починаючи від оформлення винаходу, раціоналізаторської пропозиції, відкриття, укладення авторських договорів І закінчуючи одержанням авторської винагороди і розпорядженням нею.

За ЦК неповнолітня особа отримує право самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

- право самостійно вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. У цьому разі не має значення, з якого джерела одержано кошти, що їх вкладає неповнолітня особа до кредитної установи. Розпорядження коштами, що внесені іншими особами на їхнє ім'я, здійснюється неповнолітнім за згодою батьків (усиновителів) або піклувальників.

Згідно з ЦК неповнолітня років може самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку):

- За цією ст. 1179 ЦК неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неї майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, ця шкода відшкодовується у частині, якою не вистачає, або у повному обсязі її батьками (усиновителями) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала в закладі,

Крім того, за ст. 33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Вона також особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновителів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновителі) або піклувальник;

- права з володіння, користування і розпорядження майном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств (ст.17 і 18 ЗУ "Про власність");

- право бути засновниками і членами громадських об'єднань - молодіжних організацій (ст. 12 ЗУ "Про об'єднання громадян"), а також учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи (ст. 32 ЦК).

Часткова дієздатність.Такою дієздатністю відповідно до ст. 31 ЦК наділені ма­лолітніми, які не досягли 14 років.

Мінімальна дієздатність складається з таких елементів:

- права вчиняти дрібні побутові угоди. Інші угоди укладають батьки (усиновителі) або опікуни від імені неповнолітніх. Останні є цілком неделіктоздатними, і, отже, не несуть цивільно-правової відповідальності за свої неправомірні дії.

У ст. 31 ЦК прямо визначається, що малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. В свою чергу, ст. 1178 ЦК встановлює, що шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновителями) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

- у ст. 31 ЦК за малолітніми закріплюється право здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Обмежена дієздатність.Обмеження у дієздатності полягає в тому, що громадянин позбавляється здатності своїми діями набувати певні цивільні права і створювати певні цивільні обов'язки, які він міг набувати і створювати.

Умови обмеження дієздатності громадян:

- якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичним речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.(п. 2 ст. 36 ЦК);

- якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. (п.1 ст. 36).

Обмеження у дієздатності громадянина здійснюється у судовому порядку.

Правовими наслідками обмеження цивільної дієздатності громадянина є те, що обмежено дієздатний громадянин лише за згодою піклувальника може:

- укладати угоди з розпорядження майном (купівлі-продажу, позики, дарування, комісії тощо);

- одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатися ними, за винятком дрібних побутових угод. Обмеження у дієздатності стосується лише цивільно-правової дієздатності, за винятком тих випадків, коли у відповідній галузі законодавства на це є пряма вказівка.

Згідно ст. 37 ЦК така особа може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини

Крім того, виникають інші правові наслідки визнання громадянина недієздатним:

- від імені останнього укладає угоди опікун ( п. 3. ст. 41 ЦК). Укладені раніше односторонні угоди (видача довіреності, заповіт), договори, пов'язані з особою громадянина, визнаного недієздатним (договір доручення), припиняють свою дію;

- за ст. 1184 ЦК шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодовується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкодибуло завдано не з його вини.