Тема 8. ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИКА

При виготовленні продукції А, В, С на складальній лінії (рис. .3) деталі а і Ь, які застосовуються, виготовляються на попередній технологічній стадії (поточній лінії).

Рис. 3. Приклад переміщення карток "kanban"

Деталі а і b, створені на попередній стадії, складують уздовж конвеєра, прикріплюючи до них картки замовлення "kanban". Робітник зі складальної лінії, яка виготовляє продукцію А, на автонавантажувачі або з технологічним візком прибуває з карткою замовлення на місце складування деталі а, щоб взяти певну кількість ящиків деталей із прикріпленими до них картками відбору. На місці складування робітник завантажує навантажувач (технологічний візок) необхідною кількістю деталей а згідно з карткою відбору, знімаючи при цьому з ящиків прикріплені до них раніше картки виробничого замовлення. Потім робітник доставляє отримані деталі на складальну лінію з картками відбору "kanban".

Картки виробничого замовлення залишаються на місці складування деталей a в поточній лінії, вказуючи кількість взятих деталей. Вони формують замовлення на виготовлення нових деталей а, обсяг яких буде строго відповідати кількості, зазначеній в картці виробничого замовлення "kanban".

Так у системі підтримується мінімальний рівень запасів, який забезпечує безперервну роботу виробничо-технологічних ділянок і персоналу та регульований за допомогою розрахунку середньої денної потреби в кожній деталі та визначення на неї кількості карток "kanban". Коли матеріальні ресурси витрачені, картка замовлення "kanban" відправляється постачальникам, щоб поповнити резерви. Оскільки прогнозовані кількість і час постачання невеликі, партії, що замовляються, мають не­великі розміри. Крім того, запас, який зберігається на період постачання, підтримується у мінімальних розмірах.

Важливими елементами мікрологістичної системи KANBAN є інформаційна система, яка включає не лише картки, але і виробничі, транспортні і постачальницькі графіки, технологічні карти, інформаційні світлові табло і т. ін.; система регулювання потреби і професійної ротації кадрів; система тотального (TQM) і вибіркового ("Дзідока") контролю якості про­дукції; система вирівнювання виробництва і ряд інших.

Переваги використання системи KANBAN полягають у тому, що вона дає змогу:

1) значно поліпшити якість продукції, яка випускається;

2) скоротити логістичний цикл, як наслідок істотно підвищити обертання обігового капіталу фірм;

3) знизити собівартість виробництва;

4) практично виключити страхові запаси і значно зменшити незавершене виробництво.

Аналіз світового досвіду застосування мікрологістичної системи KANBAN багатьма відомими машинобудівними фірмами показує, що вона дає можливість зменшити виробничі запаси на 50 % , запаси готової продукції - на 8 % за умови значного прискорення обертання обігових засобів і підвищення якості готової продукції.

Сама ж фірма Toyotaдомоглася значного зниження виробничих запасів порівняно зі своїми конкурентами. Тут запас деталей із розрахунку на один випущений автомобіль складає 77 дол., у той час як на автомобільних фірмах США цей показник дорівнює приблизно 500 дол.

7.5. Мікрологістична концепція "Оптимізована виробнича технологія"

У США і в інших країнах у 80-ті роки почали широко використовувати систему організації виробництва ОРТ, у якій на якісно новій основі отримали подальший розвиток ідеї, закла­дені в системах KANBAN і MRP. Система організації виробництва і постачання, яку назвали "Оптимізованою виробничою технологією" (optimized production technology - OPT), розроблена ізраїльськими та американськими фахівцями і відома також як "ізраїльський KANBAN"¹.

Деякі західноєвропейські фахівці вважають, що ОРТ - це фактично комп'ютеризований варіант системи KANBAN із тією істотною різницею, що ОРТ запобігає виникненню вузь­ких місць у ланцюзі "постачання - виробництво - збут", а система KANBAN дає змогу ефективно усувати вже наявні вузькі місця.

Основний принцип ОРТ - виявлення у виробництві вузького місця або критичних ресурсів. У їх якості можуть виступати:

· запаси сировини і матеріалів;

· машини й устаткування;

· техпроцеси;

· персонал.

У системі ОРТ в автоматичному режимі вирішується ряд завдань (модулів):

1) формування графіка виробництва на один день, тиждень. Під час формування оптимального графіка виробництва вико­ристовується критерій забезпеченості замовлень сировиною і матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму обігових коштів у запасах і гнучкості виробництва;

2) формування технологічного маршруту, який обробляється за допомогою програмного модуля, що ідентифікує критичні ресурси. Як наслідок з'являється можливість оцінити інтенсивність використання ресурсів і ступінь їх завантаження та відповідним чином упорядкувати їх;

3) розрахунок завантаження кожного ресурсу та впорядку­вання цих ресурсів за ступенем їх використання;

4) здійснення пошуку критичних ресурсів у виробничій про­грамі;

5) оптимізація використання критичних ресурсів у вироб­ничій системі;

6) ранжування використання некритичних ресурсів;

7) пошук і виправлення помилок;

8) друк машинограм "Графік виробництва", "Потреба в си­ровині і матеріалах", "Стан складського запасу" та ін.

Переваги системи ОРТ: 1) збільшення виходу готової продукції; 2) зниження виробничих і транспортних витрат; 3) зменшення обсягів незавершеного виробництва; 4) скорочення виробничого циклу; 5) зниження потреби в складських і виробничих площах; 6) підвищення ритмічності відвантаження виготовленої продукції замовнику.

7.6. Мікрологістична концепція "Худе виробництво"

Логістична концепція "Худе виробництво" (lean production - LP) є розвитком концепції "Точно у термін" і містить такі елементи, як система KANBAN і "Планування потреб/ ресурсів"¹. Останніми роками на багатьох західних фірмах під час організації виробництва і в оперативному менеджменті набула поширення саме ця концепція.

Концепція "Худе виробництво" отримала свою назву, тому що потребує значно менше ресурсів, ніж масове виробництво

(менше запасів, часу на виробництво одиниці продукції), спри­чиняє менші втрати через брак і т. ін. Таким чином, ця концепція поєднує переваги масового (великі обсяги виробництва - низька собівартість) і дрібносерійного виробництва (розмаїтість продукції та гнучкість).

Ключовими елементами реалізації логістичних цілей в оперативному менеджменті під час використання цієї концепцїі є:

· зменшення підготовчо-заключного часу;

· невеликий розмір партій виробленої продукції;

· мала тривалість виробничого періоду;

· контроль якості всіх процесів;

· загальне продуктивне забезпечення (підтримка);

· партнерство з надійними постачальниками;

· еластичні потокові процеси;

· "тягнуча" інформаційна система;

· безперервна готовність технологічного устаткування, ви­сока якість його технічного обслуговування та ремонту;

· відповідна підготовка персоналу середньої та нижчої лан­ки виробничого і логістичного менеджменту;

· партнерство з надійними постачальниками.

Останнє характеризується такими ознаками-показниками:

· постачальник - це партнер, а не конкурент;

· продавець і покупець матеріальних ресурсів координу­ють свої дії для успіху на ринку;

· продавець має сертифікувати свою продукцію згідно зі світовими стандартами якості;

· покупець не має перевіряти якість вихідних матеріаль­них ресурсів;

· продавець має прагнути зменшити ціни на свою продук­цію за умови стабільних тривалих взаємин із покупцем;

· продавець має кооперуватися з покупцем під час внесен­ня змін у характеристики матеріальних ресурсів або розробки нових продуктів;

· продавець має інтегрувати свої логістичні операції з логістичною стратегією покупця матеріальних ресурсів.

Такий підхід до постачальників, що практично не вимагає вхідного контролю матеріальних ресурсів, робить їх справжніми партнерами у бізнесі і сприяє інтегруванню постачання в логістичну стратегію фірми.

Застосування в системі "Худе виробництво" елементів систем KANBAN і "Планування потреб/ресурсів" дає змогу істотно знизити рівень запасів і працювати практично з мінімальними страховими запасами без складування матеріальних ресурсів, чому сприяє співробітництво з надійними постачальниками.

Переваги застосування системи "Худе виробництво":

1) зниження рівня запасів (відсутність складів, тільки мінімальні запаси на полицях, усі запаси - на робочих місцях);

2) співробітництво з надійними постачальниками;

3) скорочення логістичних витрат і тривалості виробничого циклу за рахунок усунення зайвих операцій (складування, очі­кування у виробничому циклі).

Недоліки застосування системи "Худе виробництво":

1) необхідність у висококваліфікованих менеджерах-логістах;

2) велика залежність безперебійності роботи підприємства від надійності постачальників.

Тема 8. ТРАНСПОРТНА ЛОГІСТИКА

8.1. Сутність і завдання транспортної логістики.

8.2. Види транспорту.

8.3.Логістичні рішення у транспортуванні.

8.4. Системи поставки вантажів.

8.5. Транспортні витрати і тарифи.

8.6. Сутність транспортних задач та методи їх вирішення.

8.1. Сутність і завдання транспортної логістики

Виділення транспортування в окрему функціональну сферу логістики обумовлене такими факторами: 1) великою часткою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат; 2) неможливістю організації та існування матеріального потоку без транспортування.

Транспортування — це ключова комплексна активність, пов'язана з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, що охоплюють експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т. ін.'

Транспортна логістика — функціональна сфера логістики, що оптимізує логістичні операції на шляху матеріального потоку від постачальника до кінцевого споживача, що здійснюється з застосуванням транспортних засобів.

Транспорт у системі логістики відіграє подвійну роль:

— по-перше, він є складовою або компонентом основних функціональних галузей логістики (закупівельній, виробни­чій, розподільчій);

— по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію - транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.

Будучи галуззю матеріального виробництва (рис. 1), транспорт має свою продукцію - це сам процес переміщення, який характеризується низкою істотних особливостей²:

— відсутність речової форми, але водночас матеріальність за своїм характером, тому що в процесі переміщення затрача­ються матеріальні засоби: відбувається зношення рухомого складу і засобів обслуговування, використовується праця ро­бітників транспортної сфери і т. ін.;

— неможливість зберігання і нагромадження, тому транс­порт може мати тільки деякий резерв своєї пропускної та про­відної здатності для задоволення потреб у транспортних послу­гах; втілення в додаткових транспортних витратах, які пов'язані з переміщенням матеріального потоку, тому транспорт необхідно використовувати так, щоб транспортні витрати були найменшими за інших однакових умов;

Рис. 1. Місце транспорту в системі суспільного виробництва

— прив'язаність до певного місця, району, регіону (напри­клад, до місця, де розташовані шляхи сполучення і є відповід­ні транспортні підприємства).

Завдання транспортної логістики:

— створення транспортних систем, зокрема створення транспортних коридорів та транспортних ланцюгів;

— спільне планування транспортних процесів на різних ви­дах транспорту;

— забезпечення технологічної єдності транспортно-склад­ського процесу;

— координація транспортного і виробничого процесів;

— вибір виду транспортного засобу;

— вибір типу транспортного засобу;

— забезпечення технологічної єдності транспортного про­цесу;

— визначення раціонального маршруту доставки;

— усунення конфлікту мети, зниження транспортних ви­трат та мети підвищення складських витрат.