Духовний вимір людського буття.
План
I. Суттєві ознаки свідомості. Походження свідомості.
II. Структура та функції індивідуальної свідомості.
III. Суспільна свідомість, її рівні та форми.
IV. Проблема вибору Свободи і Відповідальність.
І.
“Як можлива людина зі своєю свідомістю у цьому світі”?
Духовне життя людини – це сам процес життя. Різні аспекти духовного життя вивчають різні науки: психологія, нейрофізіологія, кібернетика та інші; по своєму осмислюють його мистецтво і релігію.
Філософію духовне життя людини цікавить з точки зору ролі його у вирішенні питання про місце людини у світі.
У широкому розуміння поняття “духовне життя” вживають як синонім свідомості, і навпаки. У цьому контексті, свідомість як ознака психічного життя – це сукупність образів, переживань, спонукань які виникають у людській життєдіяльності і певним чином впливають на неї.
Вважається, що з усіх живих істот, відомих нам сьогодні, лише людина має свідомість, а тому цілком правомірним є вважати свідомість, найвищою формою і результатом розвитку буття (об’єктивної реальності), його атрибутом, і відображенням.
Свідомість людини є інформаційним відображенням, носієм його є мозок. Саме тому свідомість виступає як програма, що керує діяльність людини.
Інформаційне відображення – основна властивість свідомості. Вона проявляється як:
· властивість універсальності – показує, що людина, в принципі, може відображувати будь-які речі та їх властивості;
· властивість об’єктивності – свідомість спроможна відображувати речі такими як вони є насправді?
· творчість – оскільки універсальне та об’єктивне відображення потрібне значною мірою для того, щоб перетворювати світ, самого себе, пристосовуючись до світу та його змін.
· опосередкованість мовою – мова допомагає усвідомити світ, власну діяльність у ньому. Свідомість без мови неможлива, мова виконує багато функцій, а саме:
1. позначає предмет, явище чи дію;
2. є засобом мислення, виразу змісту знання;
3. виражає ідеальний зміст свідомості;
4. є засобом спілкування людей, обміну інформацією;
5. є засобом управління поведінкою людини, колективів.
До філософських проблем свідомості належить проблема її походження. Існують різні концепції походження свідомості; серед них найбільш авторитетними є:
· релігійна концепція – свідомість є Божим даром.
· еволюційна концепція – свідомість є наслідком розвитку насіння життя (“сперми”), яке знайшло сприятливі умови на Землі (теорія “панспермії”).
· трудова концепція – свідомість виникла у наслідок розвитку праці та її форм і проявів.
· субстанційна концепція – свідомість є виявом духу (ідеї) світового розуму (нусу), або інтелекту.
На основі розгляду концепції походження свідомості виділяють такі провідні чинники виникнення та функціонування свідомості.
· Загально-космічний.
· Трансцендентальний, тобто свідомість має здатність продукувати абсолютні, еталонні виміри сущого.
· Інформаційний.
· Природно – біологічний.
· Психологічний.
· Соціальний.
· Культурно-історичний.
· Антропологічний.
· Індивідуально-особистісний.
ІІ.
Свідомість властива полі-структурність. Кожна із її структур, як з тих що знайдені, так і з тих що ще належить відкрити, відображає одну із численних її граней.
Виділяють такі основні структурні елементи індивідуальної свідомості.
· Компоненти, які необхідні для програми, що керує людською діяльністю:
1. знання – інформаційне відображення об’єкта (речі).
2. цінності – мотивація дії і вчинків.
3. норми – синтез знань і цінностей в уяві об’єкта.
· Рівні які необхідні для відпрацювання програми діяльності і поведінки. Рівні свідомості тісно взаємопов’язані між собою.
|
Синтез усвідомленості та підсвідомості. Це рівень для вирішення творчих завдань і саморозвитку. На основі надсвідомості розвивається ще більш зверхній рівень – самосвідомість, де відбувається становлення нових цінностей, знань і норм.
2.2. Схема рівнево-компонентної структури.
Рівні | компоненти | ||
Знання | Цінності | Норми | |
Підсвідомість | Підсвідома інформація про світ | Підсвідомі цінності, орієнтація | Підсвідомі неформальні настанови. |
Усвідомленість | Виразні знання | Усвідомленні цінності | Усвідомленні норми |
Надсвідомість | Вироблення нових знань, рефлексія знань | Вироблення нових цінностей, рефлексія цінностей | Вироблення нових норм, рефлексія норм |
Висновок до схеми: На кожному рівні формуються розвиваються і функціонують знання, цінності та норми.
ІІІ.
Суспільною свідомістю називають – сукупність характеристик свідомості, що є спільним, для певної соціальної групи або суспільства в цілому.
Суспільна свідомість постає в житті суспільства в чотирьох аспектах:
· Як відображення об’єктивної реальності (дійсності);
· Як керування діяльністю суспільства;
· Як створення програм, що спроможні керувати діяльністю суспільства;
· Як самостійне духовне життя.
Рівново-компонентна структура суспільної діяльності (В основу таблиці покладено вчення З. Фройда “Про людину в натовпі”).
Рівні Компоненти | Стихійний | Усвідомлений |
Цінності | Суспільна психіка – рівень духовного відображення суспільних відносин. | Іденогія, або цінності необхідні в наступних поколіннях. |
Знання | Повсякденні | Наукові |
Норми | Такі, що формуються стихійно на грунті суспільної психології та повсякденних знань | Ідеологічні і науково обгрунтовані (система суспільної свідомості, що відповідає системі надбудов – суспільних відносин). |
Тема№9
Дата добавления: 2015-02-13; просмотров: 3227;