Краківський стінопис

Краківська поліхромія, найпізніша з черги. Вона стала в 1470 р. з доручення Казимира Ягайловича та його дружини Єлисавети. Відчищена й обновлена в 1904—1905 pp. проф. Макаревичем, ви­являє вона вже гармонійну синтезу старих, візантійсько-українських традицій з подихами західньоевропейського готицького цалярства. Як і в попередніх стінописах, тематика краківської поліхромії не виходить поза Новий Завіт. Нарізно розкинуті постаті старозавітних пророків, з розвинутими пергамінами в руках, це тільки натяки на те широке пристовування тем Старого Завіту, характеристичне в дальшому розвиткові українського, релігійного малярства.

Труднощі в розвязці питання як розмістити поодинокі теми, які перед українськими малярями висовувала готицька структура каплиці, розвязали вони в той спосіб, що призначені для візантійської бані й підбанників хори янголів, пророків та апостолів, розмістили вони по склепінних вітрилах, поміж нервюрами, а на стінах розкинули сцени, що в церквах східнього типу призначувалися для. головної нави й пресбітерії.

На стінах і склепіннях Чеснохрестської каплиці вавельської ка­тедри зберіглося 43 картини з сценами євангельського тексту, від Благовіщення по Успення, а поміж картинами, на вільних місцях, роз­кинуті постаті святих, євангелистів та янголів.

Назагал, стилевий та іконографічний характер мальовил тради­ційний, але тут і там проглядають крізь нього елементи чужі для ста­рого візантійсько-українського малярства. Певні відхили від старої, іконографічної традиції бачимо в Тайній Вечері; св. Дух у сцені Благо­віщення, не спливає небесним промінням на Богородицю, але, подібно, як цей момент зображувано на Заході, над Богородицею зринає ма­леньке немовля, в сяйві. На голові рознятого Христа бачимо терновий вінок, а Богородиця не хилиться під хрестом, як перше, приклавши руки до лиця, але ломиться під тягарем надмірного болю, Скрізь усту­пає стара, візантійська монументальність, драматизмові подій, і анекдотизмові, в дослівному розумінню тексту Святого Письма.

Метрикою краківського стінопису є м. і. обширний, кириличний напис, мовляв: «Благословенням, мудрістю Бога Отця всемогучого, розмальовано цю каплицю на приказ великодержавного короля, пре­світлого Казимира, з божої милости короля польського і великого князя литовського і руського, жомоїтського і княжати пруського, пана і дідича, інших багатьох земель господаря і його королевої, пренайясиішої пані Єлисавети, з покоління цісарського внука побідоносного цісаря Жигмунта, пана землі Австрійської, Чеської й Угорської, в році від народження божого 1470»...

Мальовила Чеснохрестської каплиці, є поки що, найпізнішим, ві­домим дотепер пам’ятником українського, середньовічного мистецтва на польських землях. Але на них не кінчиться ані співпраця українсь­ких мистців при творенню польської культури, ані вплив українського мистецтва на. польське.

«Не можна .заперечити — говорить польський мистецтвозна­вець В. Подляха,— що поруч впливів, що з Польщі, або за її посе­редництвом проникають до українського іконопису, протягом XVI— XVII ст. відбувається рівночасно, в межах польських (етнографічних) земель замітний процес українізації (рутенізації) естетичних поглядів і мистецтва».