Малярство

Українське малярство XIV—XV ст., а в першу чергу стінопис, заповнює одну з найпочесніших карт історії нашої мистецької куль­тури. На українських землях й по українських церквах збереглося памятників нашого середньовічного стінопису, розмірно мало. До ста­рого стінопису Кирилівської церкви в К и ї в і, з XII— XIII ст. прибули в XIV ст. нові композиції «Різдва Христового» й «Успения Богородиці», що в них, згідно з духом західньо-европейського малярства, введено побутові та краєвидні мотиви. Другим памятни­ком нашого середньовічного стінопису є мальовила Онуфріївської церкви в Лаврові. Вони походять з XV або початку XVI ст. й мають візантійський, стилевий характер, ідентичний з тогочасним малярством славянського півдня й Атосу.

Нарешті третім памятникам середньовічнього стінопису, збереже­ним на українській території, є мальовила вірменської катедри у Львові. Вони походять з XIV—XV ст. й були відкриті щойно в 1925 р. пок. Б. Янушем,. підчас обнови катедри. Нажаль названі останки нашого середньовічного стінопису, відкриті в Києві, Львові й Лаврові, при всій своїй стилевій споріднености й непересічній мистецькій вартости, збережені в фрагментах і невикористані ще як слід наукою, мають для нас вартість орієнтаційних дороговказів та кілець ланцюга, що єднає наше мистецтво княжої доби з памятни­ками українського стінопису, збереженими на стінах польських косте­лів, на польській, етнографічній території.