Присiнок гортанi (vestibulum laryngis) простягається вiд входу до гортані до присiнкової складки (plica vestibularis).

Голосник (glottis), або промiжна порожнина гортані, обмежений присiнковими складками вгорi та голосовими складками внизу. Мiж пристінковою та голосовою складками розташовується шлуночок гортанi (ventriculus laryngis). Шлуночкiв у гортанi два - лiвий та правий.

У товщі присiнкової складки мiж шарами слизової оболонки розмiщена присінкова зв’язка. У товщі голосової складки (plica vocalis) - голосова зв’язка (lig. vocale) та голосовий м’яз (m. vocalis), що розмiщується на бічній поверхнi голосової зв’язки.

Мал. 187. Порожнина гортані. Сагітальний розтин. Ліва половина гортані. Вигляд зcередини:

1. epiglottis;

2. plica aryepiglottica;

3. tuberculum cuneiforme;
4. tuberculum corniculatum;
5. cartilago cricoidea;
6. cartilago thyroidea;
7. lig. thyroepiglotticum;

8. lig. vestibulare;

9. lig. vocale;

10. ventriculus laryngis.

Присiнкова щiлина (мал. 188) обмежована правою та лiвою присiнковими складками. Голосова щiлинаобмежована правою та лiвою голосовими складками. Вона має три частини: передню – міжперетинкову частину (pars intermembranacea), середню - мiжхрящову (pars intercartilaginea) та задню – між черпакувату (pars interarytenoidea)(мал. 188, 189).

Мiжперетинкова частина голосової щiлини обмежована правою та лiвою голосовими зв’язками. Вона виконує функцію голосоутворення.

Мiжхрящова частина голосової щілини обмежована присередніми поверхнями голосових вiдросткiв та основою черпакуватих хрящiв. Ця частина виконує переважно дихальну функцiю. Міжчерпакувата частина має однойменну складку.

Слизова оболонка гортанi покрита багаторядним вiйчастим епiтелiєм, за винятком голосових складок та задньої поверхнi надгортанника, де епiтелiй багатошаровий плоский. У слизовiй оболонцi та пiд нею значно розвинута еластична сполучна тканина. Слизова оболонка багата на слизовi залози, особливо на заднiй поверхнi надгортанника, в присiнковій складцi та в межах шлуночкiв гортанi. Трапляються поодинокi лiмфатичнi фолікули.

Мал. 188. Голосова щілина. Горизонтальний розтин гортані. Вигляд зверху:

1. epiglottis;

2. plica interarytenoidea;

3. tuberculum corniculatum;

4. tuberculum cuneiforme;

5. plica aryepiglottica;

6. plica vestibularis;

7. plica vocalis;

8. rima glottidis.

Мал. 189. Щілина присінка:

1. vestibulum laryngis;

2. plica vestibularis;

3. ventriculus laryngis;

4. plica vocalis;

5. rima glottidis;

6. cavitas infraglottica;

7. cartilago cricoidea;

8. cartilago thyroidea;

9. rima vestibularis.

Пiд слизовою оболонкою гортанi розташовується волокнисто-еластична перетинка гортані (membrana fibroelastica laryngis), що вiдсутня лише в ділянці шлуночкiв гортанi. Волокнисто-еластична перетинка подiляється на двi частини: верхню чотирикутну перетинку (membrana quadrangularis; мал. 201), (займає дiлянку вище від шлуночка гортані, нижнiй край чотирикутної перетинки утворює присiнкову зв’язку) та нижню частину волокнисто-еластичної перетинки, що називається еластичним конусом (conus elasticus). Вiн розмiщений нижче від шлуночка гортані; верхнiй край еластичного конуса утворює голосову зв’язку.

Мал. 190. З’єднання гортані, права фібро-еластична мембрана. Вигляд ззовні. Права пластинка щитоподібного хряща видалена:

1. membrana thyrohyoidea;

2. lig. thyroideum laterale;

3, 4. plica aryepiglottica;

5. lig. thyrohyoideum medianum;

6. cartilago arytenoidea;

7. membrana quadrangularis;

8. lig. vestibulare;

9. lig. vocale;

10. conus elasticus;

11. lig. cricothyroideum;

12. cartilago cricoidea.

Трахея. Легенi

Трахея (trachea) має дві частини – шийну та грудну.

Голотопiя трахеї: трахея розташовується в передній дiлянцi шиї та в груднiй порожнинi, у верхньому середостiннi. Вiдповiдно до цього розрiзняють двi частини трахеї: шийна частина (pars cervicalis) та грудна частина (pars thoracica).

Скелетотопiя: верхня межа - VI шийний хребець, нижня межа - IV грудний хребець, на рiвнi IV грудного хребця трахея роздвоюється на два головних бронхи, - правий та лiвий (bifurcatio tracheae).

Синтопiя: у дiлянцi шиї спереду вiд трахеї мiстяться підпiд’язиковi м’язи (груднинно-пiд’язиковий м’яз та груднинно-щитоподiбний м’яз). Безпосередньо до трахеї спереду на рiвнi другого - четвертого трахейних хрящів прилягає перешийок щитоподібної залози. З бокiв вiд трахеї розмiщенi частки щитоподібної залози. Позаду від трахеї проходить стравохiд, а в борознi мiж трахеєю та стравоходом - поворотний гортанний нерв (n. laryngeus recurrens). Праворуч i лiворуч вiд трахеї вiдшукайте на препаратi судинно-нервовий пучок шиї (загальну сонну артерiю, внутрiшню яремну вену та блукаючий нерв).

У груднiй порожнинi трахея займає положення мiж правою та лівою середньо стінними частина пристінкової плеври i належить до органiв верхнього середостiння. Спереду вiд грудної частини трахеї розмiщенi: плечо-головний стовбур, лiва загальна сонна артерiя, лiва плечо-головна вена, жирова клiтковина, загруднинна залоза, дуга аорти над роздвоєнням трахеї. Задня стiнка трахеї прилягає до стравоходу. У клiтковинi навколо трахеї розмiщенi лiмфатичнi вузли, особливо багато їх бiля роздвоєння трахеї.

Будова трахеї (мал. 191) - вона складається з 16-20 хрящових гiалiнових пiвкiлець трахейних хрящів (cartilagines tracheales). Вони займають двi третини кола стiнки трахеї. У заднiй стiнцi трахеї хрящiв немає, там утворюється перетинчаста стiнка (paries membranaceus), що має циркулярнi та поздовжнi м’язовi волокна.

Мал. 191. Трахея, головні та часткові і сегментарні бронхи. Передня стінка трахеї частково видалена:

1. lig. cricothyroideum medianum.

2. lig. cricotracheale.

3. lig. annulare.

4. tunica mucosa tracheae.

5. bifurcatio tracheae.

6. bronchus principalis sinister.

7. bronchus principales dexter.

8. bronchus lobaris superior pulmonis sinistri.

9. bronchus lobaris inferior pulmonis sinistri.

10. bronchi segmentales pulmonis sinistri.

11. bronchus lobaris superior pulmonis dextri.

12. bronchus lobaris medius pulmonis dextri.

13. bronchus lobaris inferior pulmonis dextri.

14. bronchi segmentales lobi medii pulmonis dextri.

15. bronchi segmentales lobi inferioris pulmonis dextri.

16. bronchi segmentales lobi superioris pulmonis dextri.

17. cartilago tracheae.

Хрящi трахеї з’єднуються мiж собою кiльцевими зв’язками (ligg. anularia). Перший хрящ трахеї з’єднується з перснеподiбним хрящем за допомогою персне-трахейної зв’язки (lig. cricotracheale).

Внутрiшнiй шар стiнки трахеї утворюють слизова оболонка та пiдслизовий прошарок. Слизова оболонка покрита вiйчастим багаторядним епiтелiєм, має слизовi залози, лiмфатичнi вузлики. У пiдслизовому прошарку, особливо в межах перетинчастої стiнки та кiльцевих зв’язок, розвиненi трахейнi залози. Зовнi стiнка трахеї вкрита сполучнотканинною оболонкою (tunica adventitia).

Головнi бронхи або бронхи першого порядку, Їх є два: правий головний бронх (bronchus principalis dexter) та лiвий головний бронх (bronchus principalis sinister). Ці бронхи вiдходять вiд роздвоєння трахеї на рiвнi IV грудного хребця. У порожнині трахеї, в місці її поділу на головні бронхи, є виступ, який називають кілем трахеї (carina tracheae).

Правий головний бронх коротший i ширший, нiж лiвий. Вiн розташований бiльш вертикально і є нiби продовженням трахеї. Довжина його - близько 3 см, в ньому є 6-8 хрящових пiвкiлець. Над правим бронхом у вигляді дуги проходить непарна вена. Вiн вступає у ворота правої легенi.

Лiвий головний бронх завдовжки 4-5 см, вiн має 9-12 хрящових пiвкiлець, дiаметр його менший, нiж правого головного бронха. Над лiвим головним бронхом розташована дуга аорти. Лiвий головний бронх вступає у ворота лівої легенi.

Як правий, так i лiвий головнi бронхи мають задню перетинчасту стiнку. Зсередини цю стiнку вистеляє слизова оболонка, зовнi покриває сполучнотканинна оболонка.

Легеня (pulmo)– парний орган. Кожну легеню покриває нутрощева плевра – серозна оболонка грудної порожнини.

Легенi мають поверхнi, краї, частки та щiлини, що їх розділяють (мал. 192, 193). Кожна легеня має верхiвку (apex pulmonis) та основу (basis pulmonis), три поверхнi i три краї. Поверхнi легенi: реброва (facies costalis), вона прилягає до ребер i має випуклу форму, на ній виділяють хребтову частину (pars vertebralis), середостінну поверхню (facies mediastinalis), на ній є серцеве втиснення (impressio cardiaca) та діафрагмову поверхню (facies diafragmatica), що прилягає до верхньої поверхнi дiафрагми. Мiж частками легенi є мiжчасткова поверхня (facies interlobaris).

Краї легені - переднiй (загострений) край (margo anterior) та нижнiй край (margo inferior).Переднiй край розмежовує реброву і середостінну поверхнi. Нижнiй край вiддiляє дiафрагмову поверхню вiд ребрової та середостінної поверхонь.

На передньому краї лівої легенi вiдшукайте серцеву вирiзку (incisura cardiaca), обмежовану знизу язичком лівої легенi (lingula pulmonis sinistri).

Синтопiя легень. Реброва поверхня легенi прилягає до внутрiшньої поверхнi ребер та м’язiв, що розмiщенi мiж ребрами, зокрема, внутрішні між реброві та підреброві м’язи. Діафрагмова поверхня межує з верхньою поверхнею дiафрагми. До медiальної поверхнi обох легень прилягає серце, тому тут утворюється серцеве втиснення. На лiвiй легенi серцеве втиснення виявлене бiльше, нiж на правiй.

На середостіннiй поверхнi правої легенi є двi борозни - слiд прилягання стравоходу та непарної вени. На середостіннiй поверхнi лівої легенi є борозна - слiд прилягання грудної частини аорти та дуги аорти. На обох легенях у верхнiй частинi середостінної поверхнi розташована борозна пiдключичної артерії, а спереду вiд неї на правiй легенi виражена борозна верхньої порожнистої вени.

На середостінний поверхні є ворота легенi (hilum pulmonis). Воротами легенi називається мiсце, в межах якого в легеню входять: головний бронх, легенева артерiя (гiлка легеневого стовбура), симпатичнi та парасимпатичнi нерви, а виходять двi легеневi вени і лiмфатичнi судини.

Ці утворення становлять корінь легені (radix pulmonis).

Топографія воріт легені є різною для правої та лівої легені. Права легеня (зверху вниз): головний бронх, легенева артерія, дві легеневі вени.

Ліва легеня (зверху вниз): легенева артерія, головний бронх, дві легеневі вени.

Права легеня складається з трьох часток: верхньої (lobus superior), середньої (lobus medius) і нижньої (lobus inferior), а ліва – з двох часток: верхньої (lobus superior) і нижньої (lobus inferior).

Частки легені відділяються одна від одної щілинами. В обох легенях є коса щілина (fissura obliqua). У правій легені, окрім того, є горизонтальна щілина (fissura horizontalis), яка відділяє її верхню частку від середньої.

Права легеня коротша і ширша, а ліва – довша і вужча. Права легеня за місткістю відноситься до лівої, як 11:10.

Питома вага легені, яка не дихала, 1,045 - 1,056, тобто вона тяжча, ніж вода. Це використовується в судово-медичній практиці: під час судово-медичного розтину трупа новонародженої дитини шматочки її легені занурюють у воду. Якщо дитина народилася мертвою і не дихала, шматочок легені не виринає на поверхню води, а лишається на дні. Якщо дитина народилася живою і дихала, а смерть настала пізніше, то шматочок легені, наповнений повітрям, плаває на поверхні води.

Бронхо-легеневі сегменти (segmenta bronchopulmonalia). Бронхо-легеневим сегментом називається частина легені, яка вентилюється бронхом третього порядку або сегментним бронхом. Бронх третього порядку вентилює бронхо-легеневий сегмент легені та супроводжується відповідними артерією та веною. У кожній легені є по 10 сегментних бронхів (мал. 205, 206).

Головний бронх поділяється на часткові бронхи – три справа, два зліва. Часткові бронхи ще називають бронхами другого порядку. У правій легені від правого головного бронха відходять: правий верхній частковий бронх (bronchus lobaris superior dexter) - до верхньої частки легені, правий середній частковий бронх (bronchus lobaris medius dexter) – до середньої частки легені, правий нижній частковий бронх (bronchus lobaris inferior dexter) – до нижньої частки легені.

У лівій легені від лівого головного бронха відходять: лівий верхній частковий бронх (bronchus lobaris superior sinister) - до верхньої частки легені, лівий нижній частковий бронх (bronchus lobaris inferior sinister) - до нижньої частки легені.

Від часткових бронхів правої та лівої легені відходять бронхи третього порядку, тобто сегментні бронхи.

Сегменти мають цифрові позначення. У правій та лівій легенях виділяють по 10 бронхо-легеневих сегментів.

Бронхо-легеневі сегменти правої легені:

верхня частка (lobus superior):

1. верхівковий сегмент, (segmentum apicale, [SI]);

2. задній сегмент, (segmentum posterius, [SII]);

3. передній сегмент, (segmentum anterius, [SIII]);

середня частка (lobus medius):

4. бічний сегмент, (segmentum laterale, [SIV]);

5. присередній сегмент, (segmentum mediale, [SV]);

нижня частка (lobus inferior):

6. верхній сегмент, (segmentum superius, [SVI]);

7. присередній основний (серцевий) сегмент, (segmentum basale mediale, [SVII]);

8. передній основний сегмент, (segmentum basale anterius, [SVIII]);

9. бічний основний сегмент, (segmentum basale laterale, [SIX]);

10. задній основний сегмент, (segmentum basale posterius, [Sx]).

Бронхо-легеневі сегменти лівої легені:

верхня частка (lobus superior):

1-2. верхівково-задній сегмент, (segmentum apicoposterius, [SI+II]);

3. передній сегмент, (segmentum anterius, [SIII]);

4. верхній язичковий сегмент, (segmentum lingulare superius, [SIV]);

5. нижній язичковий сегмент, (segmentum lingulare inferius, [SV]);

нижня частка (lobus inferior):

6. верхній сегмент, (segmentum superius, [SVI]);

7. присередній (серцевий) основний сегмент, (segmentum basale mediale (cardiale), [SVII]);

8. передній основний сегмент, (segmentum basale anterius, [SVIII]);

9. бічний основний сегмент, (segmentum basale laterale, [SIX]);

10. задній основний сегмент, (segmentum basale posterius, [SX]).

Мал. 194. Бронхолегеневі сегменти правої легені:1. верхівковий сегмент — С_I;

2. задній сегмент — С_II;

3. передній сегмент — С_III;

4. бічний сегмент — С_IV;

5. присередній сегмент — С_V;

6. верхівковий (верхній) сегмент — С_VI;

7. присередній (серцевий) сегмент — С_VII;

8. передній основний сегмент — С_VIII;

9. бічний основний сегмент — С_IX;

10. задній основний сегмент — С_X;

Мал. 195. Бронхолегеневі сегменти лівої легені:1—2. верхівково-задній сегмент — С_I—II;

3. передній сегмент — С_III;

4. верхній язичковий сегмент — С_IV;

5. нижній язичковий сегмент — С_V;

6. верхній сегмент — С_VI.

7. присередній основний сегмент — С_VII;

8. передній основний сегмент — С_VIII;

9. бічний основний сегмент — С_IX.

10. задній основний сегмент — С_X.

Сегменти легені складаються з часточок легені (lobuli pulmonales). Це невеликі (0,5-1 см в основі), частинки легені у формі пірамід, відділені одна від одної сполучнотканинними перетинками. Кожна часточка легені вентилюється часточковим бронхом (bronchus lobularis).

Поділ бронхів у легенях. Правий головний бронх поділяється на верхній, середній та нижній часткові бронхи. Від верхнього часткового бронха відходять верхівковий, задній та передній сегментні бронхи. Від середнього часткового бронха відходять бічний та присередній сегментні бронхи. Від нижнього часткового бронха відходять верхній, присередній основний, передній основний, бічний основний, задній основний сегментні бронхи.

Лівий головний бронх поділяється на верхній та нижній часткові бронхи. Від верхнього часткового бронха відходять верхівково-задній, передній, верхній язичковий та нижній язичковий сегментні бронхи. Від нижнього часткового бронха відходять: верхівковий, присередній основний, передній основний, бічний основний та задній основний сегментні бронхи.

Кожний сегментний бронх поділяється на два бронхи (діхотомічно), далі кожен із них поділяється на бронхові гілки сегментів (rr. bronchiales segmentorum). Таких гілок близько 9-10 порядків. Бронх, що має в діаметрі 1 мм і входить в часточку легені (lobulus pulmonis), називається часточковим бронхом (bronchus lobularis). Розгляньте на схемах, як далі поділяється часточковий бронх. Від нього відходять 18-20 кінцевих бронхіол (bronchioli terminales). Кожна кінцева бронхіола поділяється ще на дві дихальні бронхіоли (bronchioli respiratorii) (мал. 196). Від кожної дихальної бронхіоли відходять від 2 до 9 коміркових ходів (ductuli alveolares). Вони закінчуються комірковими мішечками (sacculi alveolares). Стінки цих мішечків складаються з легеневих комірок (alveoli pulmonis). Зверніть увагу на те, що дихальні бронхіоли та коміркові ходи є I, II та III порядків.

Особливістю кінцевих бронхіол є те, що в їх стінках відсутні хрящі і залози. Слизова оболонка кінцевих бронхіол покрита дворядним (або й однорядним) циліндричним війчастим епітелієм. В обох легенях кінцевих бронхіол близько 20 000. У гістології існують такі поняття, як бронхове дерево та коміркове дерево.

Бронхове дерево – це розгалуження бронхів, починаючи від головного бронха і закінчуючи кінцевими бронхіолами. Функціональне значення бронхового дерева - проведення повітря, що вдихується та видихається, тобто транспорт повітря.

Коміркове дерево – це розгалуження бронхів, починаючи від дихальних бронхіол і закінчуючи комірками (тобто дихальні бронхіоли трьох порядків, коміркові ходи трьох порядків, коміркові мішечки та комірки). Коміркове дерево виконує функцію газообміну.

Усвідомте, що структурно-функціональною одиницею легенів є легеневий ацинус (acinus pulmonalis), який за формою нагадує гроно винограду. Це система розгалужень бронхіол, коміркових мішечків та комірок, які належать до однієї кінцевої бронхіоли або до двох дихальних бронхіол. Кількість легеневих ацинусів в одній легені досягає 15 000, кількість комірок дорівнює 300-350 млн. Площа поверхні всіх комірок становить 80 м2.

Легеневі комірки вистеляє зсередини дихальний епітелій, клітини якого мають плоску форму. Вони фіксовані на сіткоподібній сполучнотканинній основі, багатій на еластичні волокна, що обплітають комірки. Уразі руйнування паренхіми легенів (туберкульозний процес, абсцес легені) еластичні волокна виявляються в мокротинні.

Мал. 196. Ацинус:

1. bronchiolus terminalis;

2. bronchiolus respiratorius І порядка;

3. bronchiolus respiratorius ІІ порядка;

4. bronchiolus respiratorius ІІІ порядка;

5. ductulus alveolaris І порядка;

6. ductulus alveolaris ІІ порядка;

7. ductulus alveolaris ІІІ порядка;

8. sacculi alveolares.

Стінку легеневої комірки обплітає густа сітка кровоносних капілярів. Плоскі клітини, що є стінкою цих капілярів (ендотелій), безпосередньо прилягають до основної перетинки плоскої клітини дихального епітелію стінки комірки. Таким чином, газообмін відбувається через дві клітини, що прилягають одна до одної, клітина дихального епітелію стінки комірки та ендотелій стінки капіляра.

Скелет головних бронхів утворюють хрящові півкільця. Біля воріт легені між цими півкільцями виникають хрящові зв’язки, таким чином кільцева структура змінюється на дірчасту. В сегментних бронхах немає хрящових півкілець, а виражені окремі хрящові пластинки, тоді як в кінцевих бронхіолах хрящ зовсім відсутній. У стінці дихальних бронхіол залишаються тільки епітелій та окремі м’язові пучки. У дихальних бронхіолах зберігається війчастий епітелій. В комірках і коміркових ходах міститься дихальний, епітелій, клітини якого мають плоску форму.

Зсередини хрящі бронхів покриті непосмугованими м’язовими волокнами. У тому місці, де бронх поділяється на гілки, розвинені колові м’язові волокна, що під час свого скорочення звужують або повністю закривають вхід до бронхів. У скелеті трахеї та бронхів чергуються рухомі та нерухомі елементи, що і забезпечує їх рухомість. Слизова оболонка бронхів покрита війчастим епітелієм.

Головна функція легенів – дихальна, тобто здійснення газообміну: збагачення крові киснем і виведення з крові вуглекислого газу. Крім того, з крові виводяться легкі летючі речовини (ацетон, етанол, ефір, закис азоту, метилмеркаптан та інші). Легені виконують функцію депо крові, в них міститься 8-10% об’єму всієї циркулюючої крові. У спокійному стані в газообміні з повітрям бере участь не більше, ніж 60 мл крові.

До кожної легені притікає венозна кров з правого шлуночка серця по легеневій артерії, а від неї – до капілярної сітки легеневого ацинуса по правій та лівій легеневій артерії. Парціальний тиск вуглекислотного газу у венозній крові, принесеній до легені по легеневій артерії, вищий, ніж у повітрі, яке під час вдиху надійшло до комірки, тому вуглекислий газ переходить з венозної крові у просвіт комірки і виводиться з організму з видихуваним повітрям.

Парціальний тиск кисню в повітрі вищий, ніж у венозній крові, принесеній в легеню, а в комірці кисень з повітря переходить в капіляри - кров стає артеріальною. Капіляри формують посткапіляри, венули, вени. Від кожної легені двома легеневими венами артеріальна кров надходить у ліве передсердя.

У легенях відбуваються інтенсивні енергетичні процеси, завдяки яким засвоюється 4% кисню та багато жирних кислот. Легені беруть активну участь в імунних реакціях, в них відбувається синтез значної кількості антитіл. Легені багаті на клітини, яким властиві фагоцитарні якості.

Тканинні базофіли виробляють важливі фізіологічні речовини: гепарин, гістамін, серотонін.

Легені беруть участь у водно-сольовому обміні, в регуляції хлорного балансу та підтримці кислотно-основного стану організму людини.

Плевра. Середостіння

Плевра (pleura)- серозна оболонка, що утворює в грудній клітці два окремих, ізольованих серозних мішки, в кожному з яких розміщується окремо права та ліва легеня (мал. 197).

Плевра поділяється на нутрощеву плевру (pleura visceralis) та пристінкову плевру (pleura parietalis). Щілиноподібний простір між ними називається плевральною порожниною (cavitas pleuralis). У грудній клітці є дві порожнини плеври права та ліва. Кожна плевральна порожнина - це замкнений, ізольований простір.

Нутрощева плевра покриває легеню зовні, пристінкова плевра - покриває внутрішню поверхню стінок грудної клітки. Залежно від того, що покриває пристінкова плевра, вона поділяється на реброву плевру (pars costalis), діафрагмову плевру (pars diaphragmatica) та середостінну плевру (pars mediastinalis).

Реброва плевра покриває внутрішню поверхню ребер та внутрішніх міжребрових і підребрових м’язів. Безпосередньо реброва плевра прилягає до пристінкової фасції (fascia parientalis). Спереду і ззаду реброва плевра переходить у середостінну плевру, внизу в діафрагмову плевру.

Діафрагмова плевра покриває верхню поверхню діафрагми і переходить у реброву та середостінну плевру.

Мал. 197. Фронтальний розтин грудної клітки. Плевра (схема):

1. pleura visceralis (dextra et sinistra);

2. pleura costalis (dextra et sinistra);

3. pleura diaphragmatica (dextra et sinistra);

4. pleura mediastinalis (dextra et sinistra);

5. recessus costodiaphragmaticus (dexter et sinister);

6. cupula pleurae (dextra et sinistra);

7. cavitas pleuralis (dextrum et sinistrum);

8. trachea;

9. bronchus principalis dexter;

10. bronchus principalis sinister.

Середостінна плевра розташована в стріловій площині і покриває органи середостіння. Вона йде від груднини спереду до бічної поверхні хребта сзаду: Середостінна плевра прилягає до осердя, між ними є пухка сполучна тканина, в якій проходять діафрагмовий нерв, осердно-діафрагмова артерія у супроводі двох осердно- діафрагмових вен.

Середостінна плевра спереду (позаду від груднини) та ззаду (збоку від хребта) переходить у реброву плевру, а внизу – в діафрагмову плевру. Над верхівкою легені середостінна плевра переходить у реброву, разом вони утворюють купол плеври (cupula pleurae).

Розгляньте на вологому препараті і вивчіть, з чим межує купол плеври. З бічного боку до купола плеври прилягають драбинчасті м’язи, позаду є головка I ребра та довгий м’яз шиї, вкритий передхребтовою фасцією шиї, до якої фіксується купол плеври. Спереду і присередньо від купола плеври проходять підключична артерія та підключична вена, а зверху від купола - плечове сплетення.

На вологому препараті грудної клітки з видаленою передньою стінкою знайдіть закутки плеври (recessus pleurales). Вони являють собою закутки плевральної порожнини, обмежовані суміжними частинами пристінкової плеври.

Закутки плеври:

· реброво-діафрагмовий закуток (recessus costodiaphragmaticus) - найглибший закуток, він обмежований ребровою і діафрагмовою плеврами, який по середній пахвовій лінії він має глибину 9 см; він ніколи повністю не заповнюється легенею, навіть після найглибшого вдиху (мал. 197, 198);

· реброво-середостінні закутки, передній та задній (recessus costomediastinalis anterior et posterior)обмежовані ребровою та середостінною плеврами; ці закутки є тільки з лівого боку, розташовані вертикально (передній - уздовж груднини, задній - збоку і вздовж хребта; мал. 199);

· діафрагмо-середостінний закуток (recessus phrenicomediastinalis) обмежований діафрагмовою та середостінною плеврами, має стріловий напрямок, іде від груднини спереду до хребта сзаду.

Мал. 198. Фронтальний розтин правої половини грудної та черевної порожнини:

1. pleura costalis;

2. pleura visceralis (pulmonalis);

3. diaphragma;

4. pulmo dexter;

5. pleura diaphragmatica;

6. recessus costodiaphragmaticus;

7. hepar;

8. ren dexter;

9. glandula suprarenalis dextra;

10. fascia renalis (lamina prerenalis);

11. fascia renalis (lamina retrorenalis).

У плевральній порожнині в нормі є незначна кількість серозної рідини, що зволожує поверхні нутрощевої та пристінкової плеври, зменшуючи тертя під час вдиху та видиху. Уразі патології плеври рідини в плевральну порожнину виділяється більше ніж в нормі. З лікувальною метою надлишок рідини з плевральної порожнини, видаляють за допомогою плевральної пункції.

Перехід нутрощевої плеври в пристінкову відбувається на корені легені. Шари плеври йдуть від воріт легені по передній (один шар) та по задній (інший шар) поверхні кореня легені. Дійшовши до середостіння, вони переходять у середостінну плевру. При цьому передній шар іде вперед, до груднини, а задній - назад, до хребта, тобто середостінна плевра проходить по бічній поверхні органів середостіння, розміщуючись у стріловій площині.

Нижче від кореня легені передня та задня шари плеври переходять з кореня легені вниз, з’єднуються й утворюють легеневу зв’язку (lig. pulmonale), яка доходить до діафрагми і продовжується як діафрагмова плевра. Легенева зв’язка розміщується в лобовій площині між середостінною поверхнею легені та середостінною частиною пристінкової плеври.

Нутрощева плевра покрита мезотелієм, вона дуже багата на кровоносні та лімфатичні судини, виконує функцію виділення серозної рідини.

У пристінковій плеврі лімфатичні судини переважають над кровоносними. Щілини між клітинами мезотелію пристінкової серозної оболонки мають назву “всмоктувальні люки”. Таким чином, пристінкова плевра виконує функцію резорбції.

Запас серозної рідини в плевральній порожнині безперервно поповнюється із нутрощевої плеври шляхом просочування через її мезотелій із капілярів, розміщених у підсерозному прошарку. Оновлення серозної рідини із плевральної порожнини відбувається через її мезотелій, далі вона надходить у підсерозні лімфатичні судини. Аналогічні механізми утворення і відтоку серозної рідини є в очеревинній порожнині (див. тему: “Очеревина”) та мають зачення у профілактиці запальних процесів очеревини і плеври.

Мал. 199. Горизонтальний розтин грудної клітки. Вигляд зверху. Серце та легені видалені:

1. pericardium;

2. centrum tendinum (pars sinistra);

3. centrum tendinum (pars dextra);

4. recessus costomediastinalis dexter;

5. recessus costomediastinalis sinister;

6. pleura diaphragmatica;

7. recessus costodiaphragmaticus dexter et sinister;

8. pleura mediastinalis;

9. recessus phrenicomediastinalis sinister;

10. v. cava inferior;

11. oesophagus;

12. pars thoracica aortae.