Нормоконтроль

Мета і задачі нормоконтролю. Нормоконтроль це перевірка відповідності розробленої конструкторської до-кументації на виріб нормам і вимогам, встановленим між-державними, державними, галузевими стандартами, стандар-тами підприємств.

Нормоконтролю підлягає вся технічна документація, яка розробляється організацією чи підприємством: технічне зав-дання на науково-дослідну і дослідно-конструкторську ро-боти; конструкторська документація; технологічна докумен-тація; проекти нормативно-технічної документації та інші документи.

Порядок проведення нормоконтролю регламентується стандартом ГОСТ 2.111-68.

Основні задачі нормоконтролю:

1) перевірка зовнішнього виду конструкторської доку-ментації (акуратність оформлення, зручність сприйняття представленої технічної інформації тощо);

2) перевірка комплектності документації, наявності підписів виконавців, а також осіб, що перевірили і затвердили документ;

3) перевірка повноти реалізації в проекті принципу уніфікації конструкційних матеріалів, конструктивних еле-ментів, складових частин виробу;

4) перевірка обґрунтованості використання оригіналь-них конструкцій замість уніфікованих і стандартизованих, які вже освоєні виробництвом;

5) перевірка правильності виконання конструкторських документів у відповідності до вимог чинних стандартів;

6) проведення експертизи технічної документації, що поступила з інших організацій і підприємств;

7) проведення вхідного нормоконтролю докуметації, що поступила від сторонніх організацій.

8) проведення обліку та аналізу виявлених в процесі нормоконтролю помилок.

Організація проведення нормоконтролю. Нормо-контроль – кінцевий етап розроблення конструкторської документації. В залежності від обсягу конструкторської докуметації та її змісту нормоконтроль може проводитися одним нормоконтролером або групою нормоконтролерів. В другому випадку кожний член групи може спеціалізуватися по окремих видах конструкторських документів (схемах, кресленнях, технічних завданнях, технічних умовах тощо).

Конструкторська документація подається для нормо-контролю комплектно. При необхідності нормоконтролер може вимагати від розробника конструкторської документації додаткові матеріали для вияснення та уточнення тих чи інших конструкторських рішень.

Зауваження нормоконтролера, які пов’язані з порушен-ням діючих стандартів та інших нормативно-технічних доку-ментів, повинні бути враховані і виправлені конструктором в обов’язковому порядку. Зауваження і пропозиції нормо-контролера, які стосуються конструктивних рішень, вносяться в документацію після їх погодження з розробником. Якщо розробник притримується іншої від нормоконтролера думки, то зауваження та пропозиції останнього подаються для вирішення керівнику органу стандартизації. Його думка – остаточна.

Форма довідки зауважень та пропозицій нормо-контролера і приклад її заповнення приведені в табл. 7.2.

Таблиця 7.2 – Форма довідки зауважень та пропозицій нормоконтролера

Перевірена нормоконтролером документація підпису-ється ним у відведеному для цього місці. На кресленнях і специфікаціях нормоконтролер підписується в графі „Н.іконтр.” основного напису. Якщо нормоконтроль здійс-нюється групою нормоконтролерів, то його позитивний результат засвідчується підписом нормоконтролера найвищої кваліфікації. Інші нормоконтролери візують документи на полях.

Зміст робіт, що проводяться в процесі нормо-контролю складальних креслень. В процесі нормоконтролю складальних креслень перевіряється:

1) відповідність умовного позначення креслення вста-новленим вимогам позначення конструкторських документів;

2) комплектність креслень виробу;

3) правильність виконання основного напису на крес-леннях і написів в додаткових графах;

4) відповідність креслення стадії розроблення конструк-торської документації, правильність присвоєння літери;

5) раціональне членування виробу на складові частини;

6) повнота і правильність зображення складальної оди-ниці з точки зору достатньої уяви про розміщення і взаємодію складових частин виробу, його складання та контроль;

7) правильність нанесення позицій складових частин виробу у відповідності до специфікації;

8) раціональне використання конструктивних елементів, марок конструкційних матеріалів, розмірів і профілів прокату, видів і допусків посадок; можливість об’єднання близьких за видом, розмірами та призначенням елементів;

9) можливість заміни оригінальних виробів типовими, розробленими раніше виробами аналогічного функціональ-ного призначення;

10) раціональне використання площі креслярського формату;

11) виконання креслення у відповідності до вимог стан-дартів на формати, масштаби, зображення, нанесення розмі-рів, умовне позначення конструктивних елементів, шрифти та ін.;

12) наявність і правильність нанесення розмірів та їх граничних відхилень;

13) правильність спрощеного зображення елементів конструкції;

14) правильність використання скорочень слів в текс-товій інформації;

15) правильність зображення і позначення зварних швів;

16) наявність і правильність нанесення габаритних, приєднувальних, установочних та довідкових розмірів;

17) наявність і правильність посилань на стандарти та інші нормативно-технічні документи.

Зміст робіт, що проводяться в процесі нормоконт-ролю креслень деталей. При проведенні нормоконтролю креслень деталей перевіряється:

1) відповідність умовного позначення креслення вста-новленим вимогам позначення конструкторських документів;

2) правильність виконання основного напису на крес-леннях і написів в додаткових графах;

3) можливість заміни оригінального виробу типовим або стандартним;

4) повнота і правильність зображення виробу і його складових елементів;

5) правильність виконання креслення у відповідності до вимог стандартів на формати, масштаби, зображення, нане-сення розмірів, шрифти та ін.;

6) наявність і правильність нанесення лінійних розмірів, граничних відхилень номінальних розмірів, граничних відхи-лень форми і розміщення поверхонь;

7) правильність позначення шорсткості поверхонь;

8) правильність позначення покрить, термічних і хіміко-термічних способів зміцнення деталей та інших видів обробки;

9) правильність зображення різьб;

10) правильність зображення і позначення зварних швів та інших нероз’ємних з’єднань;

11) правильність зображення пружин;

12) наявність і правильність зображення фасок, канавок збігу різьби, радіусів, галтелей та інших конструктивних елементів;

13) правильність зображення зубчастих і ланцюгових коліс, черв’яків, рейок, елементів шліцьового з’єднання;

14) правильність використання скорочень слів текстової інформації;

15) раціональне використання площі креслярського формату;

16) наявність і правильність посилань на стандарти та інші нормативно-технічні документи.

Зміст нормоконтролю специфікацій. При нормоконт-ролі специфікацій перевіряється:

1) правильність найменування і умовних позначень виробів і документів, записаних в специфікації;

2) наявність і правильність посилань на стандарти та інші нормативно-технічні документи;

3) можливість скорочення номенклатури купованих і стандартизованих виробів, матеріалів;

4) відповідність форми специфікації вимогам діючих стандартів;

5) дотримання установленого порядку складання розді-лів специфікації:

документація;

комплекси;

складальні одиниці;

деталі;

стандартні вироби;

інші вироби;

матеріали;

комплекти;

6) правильність виконання основного напису в специ-фікації.

Зміст нормоконтролю текстової конструкторської документації. Зміст нормоконтролю конкретних текстових конструкторських документів (технічного завдання, технічних умов, настанови з експлуатації та ін.) описано в [2]. В процесі нормоконтролю текстових конструкторських документів необхідно перевіряти:

1) правильність оформлення титульної сторінки конст-рукторських документів;

2) правильність побудови і найменування розділів, під-розділів, пунктів, підпунктів;

3) відповідність технічної термінології і умовних позна-чень вимогам стандартів та інших нормативних документів;

4) правильність розміщення тексту на аркушах доку-мента;

5) правильність оформлення ілюстрацій, таблиць, додат-ків до документа;

6) дотримання правил абзаців, інтервалів, розміру і кольору шрифтів, нумерації сторінок, посилань на джерела інформації;

7) правильність заповнення граф та форм відповідних документів;

8) правильність нумерації додатків і посилань на них в тексті документа;

9) дотримання одноманітності вживаних в тексті понять, визначень, позначень впродовж всього документа;

10) правильність внесення змін до документа.