ЗАГАЛЬНІ КОНСТРУКЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ АПАРАТІВ. Апарат Гуляєвої — ковзна дуга (діаметр дроту 1—1,2 мм) з похилою площиною

Апарат Гуляєвої — ковзна дуга (діаметр дроту 1—1,2 мм) з похилою площиною. На перші постійні моляри виготовляють коронки з горизонтально припаяними на вестибулярній поверхні трубками. За моделлю виготовляють вестибулярну ковзну дугу, яка іде в нижній третині коронок. На ділянці ікол до неї припаюють гачки, що відкриті вперед. На фронтальні зуби (різці) виготовляють і припаюють перекидні кламери завширшки 1,5 мм, які йдуть від дуги, і переводять їх вільні кінці через різальні краї на піднебінну (оральну) поверхню зубів. Із листової нержавіючої сталі завтовшки 0,4—0,7 мм вирізають пластинку овальної форми, вигинають її по кривизні внутрішньої поверхні нижніх фронтальних зубів і припаюють до вільних кінців перекидних кламерів. Ступінь нахилу похилої площини (площадки) встановлює лікар за допомогою воскових валиків чи розігрітого стенсу, розміщуючи їх між бічними зубами при висунутій вперед щелепі в конструк­тивному прикусі.

Направляюча площина може бути металевою (гнутою, литою, штампованою) чи пластмасовою. Гумові кільця натягують між гачками дуги і задніми кінцями трубок на коронках. Дія апарата функціонально-механічна. Його застосовують для усуненням дистального прикусу, ускладненого розширенням передньої ділянки верхньої щелепи з проміжками між зубами (треми, діастема), висуванням альвеолярного відростка верхньої щелепи вперед, глибоким прикусом, зміщенням (нахилом) верхніх передніх зубів вперед (див. мал. 26).

Накушувальна пластинка в модифікації Осадчого. На моделі верхньої щелепи із воскової пластинки моделюють базис, який обхоплює з дистального боку крайні зуби. Із дроту діаметром 1,2 мм вигинають і вплавляють у край пластинки балочки, які йдуть вперед з вестибулярного боку зубів, торкаючись їх (аж до ікол). Вільні кінці балочок вигнуті у вигляді гачків для фіксації гумового кільця, яке надягають між ними і розміщують на вестибулярній поверхні передніх верхніх зубів. Пластинку виготовляють з похилою площиною. Вона призначена для зміщення передніх верхніх зубів в оральному напрямку та висування нижньої щелепи вперед.

Пластинка Шварца з вестибулярною дугою і похилою площиною. За відбитками верхньої і нижньої щелеп відливають моделі і гіпсують їх в оклюдаторі в конструктивному прикусі. У передній третині твердого піднебіння від шийок фрон­тальних зубів до лінії, яка з'єднує дистальні поверхні ікол, укладають олов'яну чи свинцеву фольгу або наклеюють липкий пластир у два шари. На бічні зуби виготовляють стрілоподібні кламери, встановлюють їх на моделі, моделюють восковий базис пластинки і похилу площину на ділянці від ікла до ікла. По вестибулярній поверхні верхніх фронтальних зубів по середині коронок вигинають вестибулярну дугу із дроту діаметром 0,6—0,8 мм з П-подібними петлями на ділянці ікол. Дугу встановлюють на моделі, вплавляючи її кінці у восковий базис пластинки. Остаточно моделюють пластинку і замінюють віск на пластмасу. Призначення апарата — пере­міщення нижніх фронтальних зубів і щелепи вперед, зубоальвеолярне вкорочення нижніх передніх зубів і зубоальвеолярне подовження бічних.

Апарат Хургіної — видозмінена накушувальна пластинка Катца з гвинтом. Техніка виготовлення така ж сама, як і апарата Катца, тільки по середній лінії в піднебінній пластинці (восковому шаблоні) установлюють гвинт на рівні перших молярів. Після заміни воску на пластмасу апарат обробляють, полірують, розпилюють по середній лінії, перевіряють роботу гвинта і передають лікареві.

Призначення апарата — усунення дистального прикусу, ускладненого звуженням верхньої щелепи. За його допомогою можна зміщувати верхні фронтальні зуби в оральному напрям­ку, а нижні — у вестибулярному. Крім того, можливо добитися зубоальвеолярного вкорочення на фронтальній ділянці і зубоальвеолярного подовження на ділянці бічних зубів, а також розширити верхню щелепу.

Апарат Брюкля (мал. 76). Моделі гіпсують в оклюдаторі в конструктивному прикусі. На нижні бічні зуби вигинають кламери, на передні — вестибулярну дугу з напівкруглими вигинами. Кламери і дугу встановлюють на нижній моделі. Моделюють базис з похилою площиною на передній ділянці, перекриваючи нею різальні краї нижніх різців до 1/3 висоти коронок. Для переміщення нижніх різців в оральному напрям­ку базис відводять від їх язикової поверхні на 2—2,5 мм і від краю ясен і верхньої половини альвеолярного відростка біля переміщуваних зубів на 0,5—1 мм. На таку ж товщину ці ділянки моделі щелепи вкривають шаром гіпсу, цементу чи ізолюють свинцевою пластинкою, липким пластирем. Таку ізоляцію можна зробити із воску. Після остаточного моделю­вання апарата простір між восковим базисом і язиковою поверхнею передніх нижніх зубів звільняють від воскової ізоляції і заповнюють його гіпсом. Потім віск замінюють на пластмасу. Призначення апарата — роз'єднати прикус у бічних ділянках зубних рядів, перемістити верхні передні зуби в губному напрямку (медіально), а нижні зібрати і нахилити в оральному напрямку. Апарат застосовують при значному зворотному різ­цевому перекритті (від З мм і більше).

Апарат Башарової (мал. 77, а). На моделях верхньої і нижньої ще­леп, загіпсованих в ок­людаторі, моделюють базисну пластинку на нижню щелепу, вигинають і встановлюють утримуючі кламери.

Мал. 76. Апарат Брюкля

Пластинка на передній ділянці повинна відступати орально від язикової поверхні передніх нижніх зубів на 2— 2,5 мм і від їх альвеолярного відростка на 0,5—1 мм, для чого до моделювання роблять ізоляцію нижньої моделі, як при виго­товленні апарата Брюкля. Із смужок нержавіючої сталі товщи­ною 0,3—0,4 мм, шириною 3—5 мм і довжиною 60—70 мм вигинають перекидні Л-подібні похилі площини (зубні ретрактори). Язикові кінці ретракторів уміщують у віск базиса так, щоб ретрактори своєю оральною частиною розміщувалися на відстані 3—3,5 мм від різальних країв і оральної поверхні нижніх передніх зубів. Верхня частина ретракторів (вигини) повинна утворювати похилі площини, які контактують при змиканні зубних рядів з піднебінною поверхнею верхні фронтальних зубів і роз'єднують прикус на бічних зубах. Губні кінці ретракторів (похилих площин) виводять на вестибулярну поверхню нижніх передніх зубів і закінчують на 2,5—3 мм вище від їх шийок. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,6—0,8 мм вигинають ретракційну вестибулярну дугу з напівкруглими вигинами. Кінці дуги біля дистальних поверхонь перших премолярів переводять на оральний бік і фіксують у воску базиса. Дуга має прилягати до вільних кінців ретракторів. Замінюють віск на пластмасу, обробляють, полірують і переда­ють апарат лікареві. Лікар припасовує похилі площини ретрак­торів до кожного верхнього і нижнього зуба з урахуванням їх необхідного переміщення. При змиканні зубних рядів сила скорочення м'язів через похилі площини передається на верхні передні зуби, переміщуючи їх у вестибулярному напрямку, і на нижні передні зуби, переміщуючи їх в оральному напрямку, чому сприяє вестибулярна ретракційна дуга. Апарат застосо­вують для усунення мезіального прикусу.

Формувач прикусу Башарової (мал. 77, б). На верхню ще­лепу виготовляють піднебінну пластинку з утримуючими кламерами і направляючою зміє­подібною площиною, яка скла­дається із суцільного ряду дротяних петлеподібних виги­нів. Для лікування аномалії в

Мал. 77. Апарати Башарової: а — для лікування мезіального прикусу; б — формувач прикусу для закріплення лікування

Мал. 78. Активатор Андрезена— Гойпля: а, б — вестибулярні дуги для ліку­вання дистального прикусу; в, г — для лікуванні мезіального прикусу; д — активатор на моделі; е — його вид збоку

період молочного прикусу направляючу площину вигинають із ортодонтичного дроту діаметром 0,8 мм. Круглогубцями вигинають 6 вигинів висотою 5—10 мм і шириною 3—4 мм. Верхні частини вигинів (направляючих петель) прилягають до піднебінної поверхні передніх верхніх зубів, нижні частини вигинів — до губної (вестибулярної) поверхні нижніх передніх зубів. Кінці направляючої площини хвилеподібно вигинають і фіксують у базисі. За необхідності розширення верхнього зубного ряду в базисі апарата укріплюють розширювальний гвинт чи пружину Коффіна. Призначення формувача прику­су — закріплювати результати усунення мезіального прикусу і додатково виправляти положення зубів.

Активатор Андрезена—Гойпля (мал. 78). За одержаними з обох щелеп відбитками відливають моделі. Гіпсують моделі в оклюдаторі у бічному положенні і конструктивному прикусі. Лікар на моделях креслить межі базиса апарата, форму ретракційної вестибулярної дуги (якщо вона виготовляється), позначає місце встановлення пружини Коффіна чи орто­донтичного гвинта (одного, двох чи більше), напрямок розпилів в апараті, форму і положення додаткових деталей (важелів, пружин та ін) для переміщування зубів. Передня межа воскового шаблона на верхній щелепі проходить по різальних краях фронтальних зубів, задня — по лінії, яка з'єднує дистальні поверхні останніх верхніх молярів. На нижній щелепі передня межа проходить по різальному краю нижніх фронтальних зубів (за показаннями воском пере­кривають зуби з вестибулярного боку до 1/3 висоти їх коронок), задня — по дистальній поверхні останніх нижніх молярів, нижня — по під'язиковій ділянці. Бічні межі прохо­дять по оральній поверхні альвеолярних відростків і зубів, а у міжоклюзійному просторі — до вестибулярної поверхні зубів. За кресленнями лікаря із ортодонтичного дроту діаметром 1,2—1,5 мм згинають одинарну чи подвійну (зовнішню) пружину Коффіна із дроту діаметром 0,8—0,9 мм. Внутрішню пружину роблять із дроту діаметром 0,6—0,7 мм, а дротяні деталі — із ортодонтичного дроту діаметром 0,6—0,8 мм. Розігрітою пластинкою базисного воску обтискують на моделі тверде піднебіння та піднебінну поверхню змикання зубів. У воскову пластинку встановлюють розігріті металеві деталі — вестибулярну дугу, додаткові деталі, розширювальну пружину чи гвинт. Частину воскової пластинки на твердому піднебінні вирізають, звільняючи пружину. Встановлюють прикушувальні валики і приливають їх до верхньої моделі. Гіпс основи нижньої моделі зрізують до початку альвеолярного відростка, зіставляють моделі за прикусом і до верхньої воскової пластинки моделюють частину апарата, яка вкриває зуби і альвеолярні відростки нижньої щелепи з орального боку. Потім зрізують віск на поверхні змикання зубів по горбках. Остаточно моделюють шаблон апарата, гіпсують прямим способом обидві моделі з восковим апаратом в кювету верх­ньою моделлю вниз. У разі потреби беруть кювету і додаткове кільце (півтори кювети). Замінюють віск на пластмасу, обробляють, полірують, розпилюють базиси верхньої і нижньої щелеп по середній лінії чи по напрямках, зазначених лікарем. Перевіряють роботу гвинта і передають лікареві. Активатор краще виготовляти із самотверднучої пластмаси.

Активатор застосовують з другого періоду молочного прикусу. За допомогою різних конструкцій активатора можна лікувати сагітальні (дистальний, мезіальний), трансверзальні (перехресний) і вертикальні (відкритий, глибокий) види патологічних прикусів і їх комбінації. Залежно від призна­чення активатора в ньому змінюється розміщення ретракційної дуги і похилих площин, які роз'єднують прикус, а також положення нижньої щелепи в апараті в різних оклюзіях (зсув уперед, назад, убік) (мал. 78, а, б, в, г). Так, при дистальному прикусі зі звуженням щелеп вестибулярну дугу вигинають на верхні передні зуби. Розширювальну пружину Коффіна став­лять у середині піднебінного шва (мал. 78, д). Для перемі­щення верхніх ікол дистально ретенційні згини вестибулярної дуги розміщують на їх медіальних краях з напругою.

При мезіальному прикусі зі звуженням щелепи вести­булярну дугу розміщують на передніх зубах нижньої щелепи і замість пружини Коффіна застосовують розширювальний гвинт (мал. 78, в).

Лікування за допомогою активатора Андрезена—Гойпля полягає у фіксації переміщеної нижньої щелепи в потрібному положенні (конструктивному прикусі), стимулюванні росту недорозвинутої щелепи, зміні положення зубів у трьох взаємно перпендикулярних напрямках за допомогою багатьох похилих площин, гвинтів, пружини Коффіна, вестибулярних дуг, важелів та пружин. Апарат застосовують уночі, вдень — тільки вдома. Він перешкоджає мовленню і прийманню їжі.

Відкритий активатор Кламта. Моделі верхньої і нижньої щелеп гіпсують в оклюдаторі в конструктивному прикусі. На моделі лікар креслить межі базиса і розміщення дротяних деталей. При виготовленні активатора з похилими площинами для усунення дистального прикусу на моделях гравірують медіально-піднебінні поверхні верхніх і дистально-язикові поверхні нижніх бічних зубів. Моделюють із розігрітої плас­тинки воску єдиний базис для обох щелеп, який прилягає до язикової і піднебінної поверхонь бічних зубів від медіальних поверхонь ікол до дистальних поверхонь перших чи других молярів. На ділянці твердого піднебіння замість суцільного базиса із пластмаси звичайно застосовують піднебінний бюгель. Вестибулярні і оральні дуги активатора вигинають із ортодонтичного дроту діаметром 0,8—0,9 мм, пружини — із цього ж дроту діаметром 0,6—0,7 мм, піднебінний бюгель — 1,2—1,5 мм. Кінці піднебінного бюгеля фіксують у базисі на рівні перших премолярів. Потім бюгель вигинають паралельно контуру альвеолярного відростка і піднебіння вверх і назад у вигляді овальної петлі з вершиною на рівні дистальних поверхонь перших молярів, на 0,7—1 мм від слизової оболонки піднебіння. Для вестибулярного чи орального відхилення різців застосовують протракційні і ретракційні назубні, піднебінні, язикові чи губні дуги, пружини, а для розширення зубних рядів — ортодонтичні гвинти чи пружини Коффіна. За показаннями виготовляють оклюзійні накладки на бічні зуби, які роз'єднують прикус, та інші деталі: дротяні пелоти, щити для відведення язика та губ від зубів. Дротяні деталі фіксують у воску шаблона протеза (при виготовленні базиса із звичайної базисної пластмаси) чи прикріплюють до моделі липким воском на ділянках, які не вкривають самотверднучою пластмасою (при її холодній полімеризації під тиском). Заміну воску базиса на пластмасу чи формування апарата із само­тверднучої пластмаси і наступні етапи виготовлення апарата здійснюють за методикою, описаною вище. Активатор засто­совують для лікування аномалій зубних дуг, нормалізації положення зубів при нейтральному співвідношенні перших постійних молярів, усунення сагітальних аномалій і їх комбі­нації з трансверзальними і вертикальними.

Подвійна пластинка Шварца для усунення дистального прикусу. За зліпками відливають моделі щелеп і фіксують в оклюдаторі в конструктивному прикусі. Із відрізків ортодонтичного дроту діаметром 1,2—1,5 мм і довжиною 50—60 мм чи із заготовки для бюгеля вигинають два направляючі штифти (чи пружини), які фіксують у базисі верхньої плас­тинки. На їх кінцях, які закріплюють у пластмасі, роблять насічки, частково розплющують для кращого закріплення в базисі. Із ортодонтичного дроту діаметром 0,6—0,7 мм виги­нають вестибулярну ретракційну дугу для верхніх передніх зубів і утримуючі стрілоподібні кламери на верхні і нижні бічні зуби. На піднебінній поверхні фронтальних зубів і їх альвеолярного відростка (до його основи) моделі верхньої щелепи роблять ізоляцію, товщина якої біля альвеолярного відростка становить 0,5—1 мм, біля різальних країв зубів — 2—2,5 мм. Для цього використовують гіпс, цемент, свинцеву фольгу чи декілька шарів липкого пластиру. До моделі фіксують вестибулярну дугу і кламери. Із воску моделюють базиси верхньої і нижньої пластинок. Ним же з вести­булярного боку перекривають різальні краї нижніх різців на 1/3 висоти їх коронок. За показаннями у базисах установ­люють розширювальні гвинти і у верхньому базисі — направ­ляючі штифти біля бічних різців. Коли роблять один направ­ляючий штифт чи пружину, то їх установлюють біля одного із центральних різців. Направляючі штифти чи пружина повинні вільно ковзати по язиковій поверхні нижнього базиса при розкриванні оклюдатора і не доходити до його нижнього краю на 4—5 мм. У базисі нижньої пластинки з язикового боку на місці прилягання вільного кінця штифтів роблять невелике заглиблення (за формою штифта), забезпечивши достатньої товщини шар пластмаси під штифтом (2—2,5 мм), щоб не було поломки апарата. Іноді замість штифтів застосовують похилу площину із пластмаси на передній ділянці зубних рядів чи два жорстких направляючих пелота, які входять у відповідні заглибини нижньої щелепи. Подальші етапи виготовлення апарата звичайні: гіпсування, формування та ін. Подвійну пластинку Шварца застосовують і для усунення мезіального прикусу. При цьому направляючі штифти (пружини) фік­сують у базисі нижньої пластинки і вигинають вестибулярну ретракційну дугу на нижні фронтальні зуби. Для переміщення верхніх фронтальних зубів у вестибулярному напрямку вигинають піднебінну протракційну дугу чи пружину. Подвійну пластинку можна

Мал. 79. Біонатор Бальтерса (І—Ш)

застосовувати і для усунення пере­хресного прикусу. Для усунення дистального прикусу нижню щелепу висувають вперед за рахунок дії направляючих штифтів (площин, пелотів), що стимулює її ріст. Сила протидії, яку апарат передає на верхню щелепу, сприяє затримці її росту і зміщенню верхніх передніх зубів в оральному напрямку. При усуненні мезіального прикусу апарат сприяє затримці росту нижньої щелепи, нахилу нижніх пе­редніх зубів в оральному напрямку, стимулює ріст верхньої щелепи і переміщення верхніх передніх зубів у вестибуляр­ному напрямку.

Біонатор Бальтерса. Є 3 види апаратів: перший — для усунення звуження зубних рядів, протрузії передніх зубів і глибокого прикусу (мал. 79,1); другий — для усунення від­критого прикусу (мал. 79, II); третій — для усунення мезіаль­ного прикусу (мал. 79, III).

Біонатори виготовляють на моделях, загіпсованих у конс­труктивному прикусі в оклюдаторі чи артикуляторі. Основні їх деталі:

1. Бічні пластмасові щити, які вкривають язикові і під­небінні поверхні бічних зубів обох щелеп до дистальних поверхонь перших постійних молярів і з'єднані на передній ділянці нижньої щелепи з язикового боку для збільшення опори апарата.

2. Піднебінний бюгель, вигнутий назад у перших двох
видах апаратів для орієнтації язика (у апараті третього виду
піднебінний бюгель вигнутий вперед). Опорою в біонаторах
першого і другого видів служать також оклюзійні накладки
на верхні молочні моляри, премоляри, які відходять від
оральних бічних пластмасових щитів. У біонаторі третього
виду оклюзійні накладки виготовляють на нижні молочні
моляри.

3. Вестибулярні назубні дуги з петлеподібними чи дугоподібними вигинами-відростками на бічних ділянках зубних
рядів, які віддалені від зубів на 2 мм. Вони призначені для відведення щік. Кінці дуг вводять у пластмасові щити між іклами і першими молочними молярами чи першими премолярами. При усуненні дистального прикусу вестибулярну дугу вигинають на верхні передні зуби, мезіального — на нижні. У біонаторі другого виду на передній ділянці виго­товляють пластмасовий щит, який відсуває кінчик язика від зубних рядів при шкідливій звичці прокладання язика між зубами і тиску на передні зуби. До біонатора, за показаннями, приєднують пластмасові щити для відведення щік, губ чи знімний щит у вигляді вестибулярної пластинки. Біонатор перешкоджає втягуванню щік і губ між зубними рядами, сприяє правильному змиканню губ, нормалізує положення язика, зубів і нижньої щелепи.

Еластичний формувач Бімлера. Апарат каркасної конструк­ції з еластичними дротяними з'єднувальними деталями, що є діючою силою при рухах нижньої щелепи. Є три основні групи формувачів прикусу: А, В (мал. 80) і С. Група А — сім різновидів для усунення зубощелепних аномалій при ней­тральному чи дистальному співвідношенні зубних рядів, комбінованих з наявністю трем, звуженням зубних рядів, скупченістю передніх зубів, поворотом їх по осі, глибоким чи відкритим прикусом. Різновиди формувачів прикусу цієї групи відрізняються один від одного наявністю додаткових дуг, гвин­тів і пружин, які виправляють положення верхніх різців, ікол і премолярів.

Загальні деталі формувачів прикусу групи А: 1) вестибу­лярна дуга для нижньої щелепи різної довжини з язикового боку на ділянці премолярів; 2) вестибулярна ретракційна дуга для верхньої щелепи з вигинами назад на ділянці перших премолярів; 3) пластмасові піднебінні пелоти на ділянці ікол, премолярів і перших постійних молярів; 4) піднебінні пру­жини з надітими гумовими трубками, які досягають підне­бінної поверхні верхніх фронтальних зубів; 5) пружина Коффіна, яка з'єднує піднебінні пластмасові пелоти.

Група В — п'ять різновидів формувача прикусу для усунення зубощелепних аномалій при ней­тральному чи дистальному спів­відношенні зубних рядів, комбі­нованих з ретрузією передніх зубів і глибоким різцевим перекриттям. Вони відрізняються один від одного дією ортодонтичного

Мал. 80. Формувач прикусу Бімлера типу В

гвинта (розширення, звуження), наявністю, формою і розміщенням пружин.

Загальні деталі формувачів прикусу групи В: 1) вестибу­лярна дуга для нижньої щелепи; 2) знімна протракційна дуга для переміщення вестибулярно нижніх різців; 3) піднебінні пластмасові пелоти на ділянці ікол, премолярів і перших постійних молярів; 4) оральна протрузійна дуга для вестибу­лярного переміщення верхніх фронтальних зубів; 5) гвинт, який з'єднує піднебінні пластмасові пелоти (розширювальний у формувачах прикусу В₂-В₄ і звужувальний — у різновиді В₅).

Група С — це шість різновидів формувачів прикусу для лікування зубощелепних аномалій при нейтральному чи мезіальному співвідношеннях зубних рядів, комбінованих із зворотним різцевим перекриттям, а також для усунення мезіального прикусу, комбінованого з перехресним. Ці різно­види відрізняються один від одного в основному розміщенням і формою пружин.

Загальні деталі формувачів групи С: 1) дві піднебінні пружини, які досягають піднебінної поверхні верхніх фрон­тальних зубів; 2) язикові пластмасові пелоти на ділянці ікол, премолярів, в яких укріплюють хвилеподібно зігнуті кінці язикової дуги; 3) вестибулярні ретракційні дуги на ділянці нижніх передніх зубів; 4) піднебінні пелоти із пластмаси на ділянці ікол, премолярів і перших постійних молярів; 5) пру­жина Коффіна, яка з'єднує піднебінні пелоти (за винятком різновидів С₃ і С₄).

При виготовленні формувача прикусу Бімлера зубний технік за кресленням, нанесеним лікарем па моделях, фік­сованих у конструктивному прикусі, вигинає деталі із пруж­ного ортодонтичного дроту діаметром 0,9—1 мм і показує їх лікареві. Готові деталі лікар прикріплює до гіпсу моделі липким воском. Після ізоляції гіпсу моделей ізоколом, знежирення кінців дротяних деталей, які входять у пластмасу, мономіром, моделюють пелоти із самотверднучої пластмаси з урахуванням конструктивного прикусу і полімеризують її холодним способом під тиском чи звичайною витримкою 45— 50 хв при кімнатній температурі. Потім гарячою водою видаляють віск, знімають апарат з моделі, обробляють, полірують і передають лікареві. Формувач прикусу Бімлера займає мало місця в порожнині рота, незначно обмежує рух нижньої щелепи, не заважає руху язика і може застосовувати­ся не тільки вночі, а і вдень з 4—5 років до дорослого віку. Зазначені особливості цього апарата вигідно відрізняють його від інших двощелепних апаратів. Недоліком формувача прикусу є те, що він легко деформується при необережному користуванні. Дріт може ламатися у місцях перегинів при рухах нижньої щелепи.

8.Матеріали для самопідготовки студентів:

а) по темі, що викладена в лекції.

Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001

ЗАГАЛЬНІ КОНСТРУКЦІЙНІ ЕЛЕМЕНТИ АПАРАТІВ

Ортодонтичні апарати, різні за конструкцією і призна­ченням, мають однакові елементи.

1.Основні опорно-утримуючі пристрої: коронки, кільця, капи, кламери, фіксатори, опорні дуги, базиси, їх призна­чення — міцно утримувати апарат у порожнині рота.

2.Допоміжні фіксуючі елементи: трубки, замкові пристрої, кнопки, гачки, петлі, дотичні балочки та ін. Вони призначені для укріплення на опорно-утримуючих деталях апаратів регулюючих пристроїв, а балочки — для передачі тиску на зуби, розміщені поряд з опорним.

3. Регулюючі частини апаратів: дуги, пружини, петлі, важелі, штовхачі, ортодонтичні гвинти, лігатури, гумові кільця чи стрічки (тяги), накушувальні і похилі площадки і площини. Вони утворюють і передають механічні сили (тиск, тягу) на переміщувані зуби, зубні ряди.

Металеві деталі ортодонтичних апаратів дитячих протезів з'єднують в основному методом паяння, використовуючи такі припої: олов'яний — м'яке паяння без попереднього нагрівання деталей; золотий чи срібний — тверде паяння з розігріванням спаюваних деталей до температури плавлення припою (більше ніж 800 °С), що призводить до втрати пружності спаюваних деталей, а іноді і до їх деформації від нагрівання і наступного охолодження. З'єднання цих деталей методом контактного електрозварювання та електропаяння, що здійснюється обмеженим місцевим розігріванням деталей, які з'єднують, не призводить до значної втрати їх пружності. Крім того, зменшується можливість деформації деталей.