ЗАЙМЕННИК (the PRONOUN)

Займенники – це слова, що вказують на предмети чи їх ознаки, вони вживаються замість іменників, прикметників або числівників.

Особові займенники в називному відмінку(I, you, he, she, it, we, they) виконують функцію підмета і відповідають на питанняхто? що?

Особові займенники в об'єктному відмінку(me, you, him, her, it, us, them) відповідають на питання непрямих (давального, знахідного, місцевого) відмінків, у реченнях виконують функцію додатка:

Tell me everything about them. Розкажіть мені все про них.

Вжита без прийменника, ця відмінкова форма займенника відповідає в українській мові давальному і знахідному відмінкам.

Займенники в непрямому відмінку з прийменниками відповідають всім іншим відмінкам залежно від прийменника:

Присвійні займенники виражають належність і відповідають на питаннячий? У реченні вони, як правило, є означенням.

Таблиця 7. Особові і присвійні займенники

Таблиця 8. Вказівні займенники

Вказівні займенники в реченні можуть бути означенням, якщо стоять перед іменником, або підметом, якщо стоять перед дієсловом.

НЕОЗНАЧЕНІ ЗАЙМЕННИКИ

SOME кілька, деяк, деяка кількість вживається у стверджувальних реченнях:

ANY скільки-небудь, які-небудь вживається у питальних і заперечних реченнях:

NO ніякий вживається для утворення заперечення, але в цьому випадку дієслово стоїть у стверджувальній формі:

Примітка. У стверджувальному реченні займенникany перекладається який-небудь, будь-який.

Таблиця 9. Займенники some, any, no, every і похідні від них

Таблиця 10. Зворотні займенники

Таблиця 11. One (ones) у ролі замінників іменників

Щоб запобігти повторенню іменника, замість нього можуть вживатися займенникиone (ones), that of (those of). Для заміни іменників в однині вживаються займенникиoneіthat of, а у множині–ones, those of.

§7. дієслово

(the verb)

Дієслово – це повнозначна, самостійна частина мови, яка означає:

¾ дію: to cut – різати; to put – класти;

¾ стан: to sleep – спати;

¾ відчуття: to feel – почувати; smell – відчувати запах, нюхати, пахнути;

¾ процеси сприйняття (сприймання): to hear – чути, слухати; to see – бачити, дивитися;

¾ процеси мислення: to think – думати, обмірковувати; to consider – розглядати;

¾ уявлення: to imagine – уявляти (собі);

¾ процеси мовлення: to speak – говорити, розмовляти; to say – говорити, сказати, мовити; to tell – розповідати, говорити, сказати;

Дієслово в англійській мові має найбільшу кількість форм. Основні граматичні ознаки дієслова – час, особа, число, стан. Спосіб дії – за ним дієслово в реченні відрізняється від інших слів.

Дієслова мають особові (Finite Forms) і не особові (Non-Finite Forms) форми.

Особові – це ті форми, які виражають особу, число, час, стан, спосіб дії і виступають у реченні лише у функції присудка:

He lives in London. Він мешкає у Лондоні.

Не особові – це ті форми, які не мають звичайних форм особи, числа, способу і не бувають у реченні присудками, хоч і можуть входити до його складу. До них належать інфінітив (the Infinitive), герундій (the Gerund) і дієприкметник (the Participle).

Таблиця 12.

часи дієслова

(tenses)

В англійській мові розрізняються чотири групи часових форм дієслова: Indefinite (Simple) Tenses (неозначені часи), Continuous Tenses (тривалі часи), Perfect Tenses (перфектні або доконані часи) та Perfect Continuous Tenses (перфектно-тривалі часи). Всього в англійській мові вживається 12 часових форм.

В усіх групах часів існує також особлива форма відносного часу: The Future-in-the-Past – майбутнє відносно минулого часу.

Примітка. Детальніше про часи дієслова йдеться у відповідних розділах.

спосіб дієслова

(the mood)

Спосіб дієслова показує як мовець розглядає дію відносно дійсності. В англійській мові є три способи:

1. Дійсний спосіб (the Indicative Mood) показує, що дія розглядається як реальний факт у теперішньому, минулому і майбутньому:

Таблиця 13.

2. Наказовий спосіб (the Imperative Mood) висловлює спонукання до дії, тобто наказ, прохання, пораду та інше. Наказовий спосіб має форму другої особи:

Таблиця 14.

3. Умовний спосіб (the Subjunctive Mood) показує, що мовець розглядає дію не як реальний факт, а як таку, що могла відбутися за певних умов, а також як щось допустиме, бажане, необхідне або нереальне, нездійснене.

Якщо припущення відноситься до минулого часу, воно не може бути виконано і є цілком нереальним:

Найпростішим для опанування є наказовий спосіб – як за обсягом, так і за утворенням.

Дійсний спосіб має дуже розгалужену систему часових форм.

Щодо умовного способу, то він хоч і не великий за обсягом, проте має складну систему утворення.

Примітка. Детальніше про способи дієслова йдеться у відповідному розділі.

стан дієслова

(the voice)

Особа або предмет, що виконує дію, називається суб’єктом дії. Особа або предмет, на які спрямовано дію, називається об’єктом дії. Так у реченні

підмет речення “people” – означає суб’єкт дії, а ‘English” – її об’єкт. У реченні

підмет речення “English” є об’єктом дії. Суб’єкт дії у цьому реченні не зазначено.

Отже, підмет речення може бути як суб’єктом, так і об’єктом дії, вираженої присудком.

В англійській мові дієслова вживаються в активному стані (the Active Voice) і пасивному (the Passive Voice).

Якщо підметом речення є суб’єкт дії, то дієслово-присудок вживається в активному стані.

Підмет речення “we” є суб’єктом дії, “see” – дієслово-присудок в активному стані.

Якщо підметом речення є об’єкт дії, то дієслово-присудок вживається в пасивному стані.

Підмет речення “He” є об’єкт дії, “is…seen” – дієслово-присудок в пасивному стані. Суб’єкт дії – не зазначено.

Пасивний стан вживається тоді, коли в центрі уваги співрозмовників є особа або предмет, на які спрямована дія (об’єкт дії), суб’єкт дії при цьому здебільшого не вказується:

У цьому реченні “Rome” (Рим) є об’єктом дії, вираженої присудком “was founded” (було засновано); саме про об’єкт дії — “Rome” (Рим), а не про діючу особу йде мова.

При потребі суб’єкт дії може бути виражений за допомогою додатка з прийменниками by або with:

Зіставляючи речення з присудком в активному стані

і речення з присудком в пасивному стані,

можна відзначити, що підмету речення в активному стані (Dr. Pemberton) відповідає додаток з прийменником by речення в пасивному стані (by Dr. Pemberton), а додаток до дієслова-присудка речення в активному стані (Coca-Cola) є предметом речення в пасивному стані.

Ви мабуть звернули увагу на те, що в англійських реченнях присудок в пасивному стані складається з двох частин. Це дійсно так.

Пасивний стан дієслів в англійській мові утворюється за допомогою допоміжного дієслова (to) be (бути) у відповідному часі, числі, відповідній особі та дієприкметника минулого часу (the Past Participle) основного дієслова.