ПЕРФЕКТНО-ТРИВАЛИЙ ЧАС

(The PERFECT CONTINUOUS TENSE)

ТЕПЕРІШНІЙ ПЕРФЕКТНО-ТРИВАЛИЙ ЧАС

(THE PRESENT PERFECT CONTINUOUS TENSE)

УТВОРЕННЯ

Present Perfect Continuous утворюється за допомогою допоміжного дієсловаto be в Present Perfect і дієприкметника теперішнього часу основного дієслова:

Таблиця 35.

У питальній формі перше допоміжне дієслово ставиться перед підметом:

У заперечній формі після першого допоміжного дієслова вживається заперечна часткаnot:

Питально-заперечна форма:

ВЖИВАННЯ

Present Perfect Continuous вживається для вираження дії, що почалася в минулому і тривала протягом певного періоду, або все ще продовжується в цей момент, або щойно закінчилася:

Present Perfect Continuous може вживатисябезвказівки на тривалість дії:

Здебільшого на період тривалості дії вказують обставини часу, часто з прийменникомfor:

Словоsince вказує на початок періоду, протягом якого тривала дія:

Present Perfect Continuous вживається в питальних реченнях з питальними словамиsince when – з якого часу, відколи іhow long – як довго, скільки часу, якщо мова йде про період, що безпосередньо передує моменту мовлення:

§ 8. ДІЄПРИКМЕТНИК

(The participle)

ДІЄПРИКМЕТНИК ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ

(THE PRESENT PARTICIPLE)

УТВОРЕННЯ

Present Participle утворюється за допомогою закінчення-ing, яке додається до інфінітива дієслова без часткиto:

to read – reading

Якщо інфінітив закінчується на німе-е, то перед закінченням-ing воно опускається:

to write – writing

Якщо інфінітив закінчується однією приголосною буквою, якій передує короткий наголошений голосний звук, то перед закінченням кінцева приголосна подвоюється:

to sit – sitting

to begin – beginning

Примітка. Кінцева буква -k після-оо не подвоюється: look – looking.

Кінцева буква -r подвоюється, якщо останній склад наголошений і не містить дифтонга:

to prefer – preferring

Кінцева буква -l подвоюється, якщо їй передує короткий голосний звук (наголошений чи ненаголошений):

to compel – compelling

to travel – travelling

У дієсловахto lie, to tie, to die буквосполучення-іе перед закінченням -ing змінюється на -у:

to lie – lying

to tie – tying

to die – dying

Примітка. Кінцева буква -у перед закінченням-ing не змінюється: to try – trying.

Present Participle має форму пасивного стану, яка утворюється за допомогою допоміжного дієсловаto be в Present Participle та основного дієслова в Past Participle:

to ask – being asked

ЗНАЧЕННЯ ТА ВЖИВАННЯ

Present Participle не має певного часового значення і виражає різні часові відношення залежно від контексту і значення дієслова, від якого його утворено.

Present Participle вживається для позначення дії, одночасної з дією, вираженою дієсловом-присудком речення. Залежно від часу дієслова-присудка Present Participle може відноситися до теперішнього, минулого або майбутнього часу:

Present Participle може виражати дію, що відноситься до теперішнього часу, незалежно від часу дії, вираженої дієсловом-присудком речення:

Present Participle може вживатися безвідносно до якогось часу:

Present Participle може виражати дію, що передує дії, вираженій присудком, якщо обидві дії відбуваються безпосередньо одна за одною. В такому значенні часто вживається Present Participle дієслівtoenter,toopen,toclose,toarrive,tosee,tohear тощо:

ФУНКЦІЇ

Present Participle Active вживається у функції:

1) означення:

2) обставин (часу, причини, способу дії):

Present Participle Passive вживається у функції обставин, іноді у функції означення:

ДІЄПРИКМЕТНИК МИНУЛОГО ЧАСУ

(THE PAST PARTICIPLE)

УТВОРЕННЯ

В англійській мові існують так звані правильні та неправильні дієслова. Past Participle правильних дієслів утворюється так само, як і Past Indefinite.

Past Participle неправильних дієслів утворюється по-різному (див. таблицю неправильних дієслів).

ВЖИВАННЯ

Past Participle має лише одну форму і є пасивним дієприкметником. Він уживається тоді, коли іменник чи займенник, до якого він відноситься, позначає об'єкт вираженої ним дії:

Здебільшого Past Participle виражає дію, що передує дії, вираженій присудком речення:

Але Past Participle може виражати дію, одночасну з дією, вираженою дієсловом-присудком, а також дію, безвідносну до будь-якого часу:

ФУНКЦІЇ

Past Participle у реченні найчастіше буває означенням. У цій функції Past Participle ставиться звичайно перед означуваним іменником. Past Participle із залежними від нього словами (participle phrase) в англійській мові завжди ставиться після означуваного іменника. Проте Past Participle у сполученні з прислівником способу дії звичайно ставиться перед означуваним іменником:

Past Participle також уживається в ролі обставин (часу, причини, мети, способу дії і порівняння) із сполучниками when, if, as if, as though, though:

Past Participle вживається в реченні у функції предикатива:

ПЕРФЕКТНИЙ ДІЄПРИКМЕТНИК

(THE PERFECT PARTICIPLE)

УТВОРЕННЯ

Perfect Participle має дві форми – активного та пасивного стану. Форма активного стану утворюється за допомогою Present Participle допоміжного дієсловаtohaveі Past Participle основного дієслова: having asked.

Форма пасивного стану Perfect Participle утворюється за допомогоюhaving been і Past Participle основного дієслова: having been asked.

ЗНАЧЕННЯ ТА ВЖИВАННЯ

Perfect Participle виражає дію, яка передує дії, вираженій дієсловом-присудком. Perfect Participle відповідає українському прислівнику доконаного виду:

Perfect Participle Active вживається тоді, коли іменник чи займенник, до якого він відноситься, означає суб'єкт вираженої ним дії:

Perfect Participle Passive вживається тоді, коли іменник чи займенник, до якого він відноситься, означає об'єкт вираженої ним дії:

САМОСТІЙНИЙ ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ

(the absolute participial construction)

Якщо до складу дієприкметникового звороту в англійському реченні входить іменник або займенник у називному відмінку (і стоїть він перед дієприкметником), то такий зворот називається самостійним дієприкметниковим зворотом. При цьому іменник (займенник) відіграє роль підмета, а дієприкметник – присудка. Самостійний дієприкметниковий зворот відокремлюється від іншої частини речення комою.

Залежно від контексту самостійний дієприкметниковий зворот перекладається українською мовою:

а) обставинним підрядним реченням із сполучниками бо; тому що; після того як; оскільки; коли; якби та ін.:

б) самостійним реченням із сполучникамиа, і, причому, при цьому:

Дієприкметник буває простим, перфектним або пасивним. Від цього залежить переклад звороту українською мовою:

Якщо самостійний дієприкметниковий зворот містить дієприкметник від дієсловаtobe, цей дієприкметник може випускатися:

Примітка. З самостійним дієприкметниковим зворотом також можуть вживатисяthere, one, it як підмет:

§ 9. ІНФІНІТИВ

(THE INFINITIVE)

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Інфінітив– це неособова форма дієслова, яка тільки називає дію і відповідає на питання що робити? що зробити?:

to write – писати, to answer – відповідати.

В англійській мові інфінітив має одну просту і п'ять складних форм. Інфінітив перехідних дієслів має форми часу й стану, а неперехідні – тільки часу.

Ознакою інфінітива в англійській мові є часткаto, але в багатьох випадках інфінітив вживається без неї. Частка not перед інфінітивом указує на заперечну форму.

ВЖИВАННЯ ФОРМ ІНФІНІТИВА

Інфінітив у формі Indefinite вживається:

а) якщо дія, яку він виражає, одночасна з дією, вираженою дієсловом-присудком речення:

б) з дієсловами, що виражають намір, надію, бажання тощо, Indefinite Infinitive означає дію, майбутню по відношенню до дії, вираженої дієсловом-присудком:

Continuous Indefinite виражає тривалу дію, що відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком:

Perfect Indefinite виражає дію, що передує дії, вираженій дієсловом-присудком:

Perfect Continuous Infinitive виражає тривалу дію, що відбувається протягом певного часу перед дією, вираженою дієсловом-присудком:

Інфінітив вживається в активному стані, якщо іменник чи займенник, до якого він відноситься, означає суб'єкт дії, вираженої інфінітивом:

Інфінітив вживається в пасивному стані, якщо іменник чи займенник, до якого він відноситься, означає об'єкт дії, вираженої інфінітивом:

ФУНКЦІЇ В РЕЧЕННІ

Інфінітив чи інфінітивна група може вживатися в реченні в ролі:

а) підмета:

б) предикатива (іменної частини складеного присудка) :

The point is to achieve the aim. Головне – досягти мети.

в) частини дієслівного складеного присудка:

We must stay at home. Ми маємо залишитися вдома.

г) додатка:

Не asked me to wait. Він попросив мене почекати.

д) означення:

The work to be done was difficult. Робота, яку треба було зробити, була важкою.

є) обставини мети:

І have come here to meet her. Я прийшов сюди, щоб зустрітися з нею.

ОБ'ЄКТНИЙ ІНФІНІТИВНИЙ КОМПЛЕКС

(THE OBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX)

У реченніІ like Mary to sing this song (Мені подобається, як Марія співає цю пісню) інфінітивto singвиражає дію, яку виконує особа, позначена іменником, що стоїть перед інфінітивом –Магу, тобто інфінітив відноситься до іменника, як присудок до підмета: Отже,Магу to sing являє собою єдине ціле, або синтаксичний комплекс. У реченні цей комплекс виконує роль складного додатка, оскільки на запитання What do you like? відповідь має бути не Mary, a Mary to sing – як Марія співає.

Саме тому, що цей комплекс має в своєму складі інфінітив і вживається у функції додатка (object), він називається складним додатком (complex object) або об'єктним інфінітивним комплексом (objective infinitive complex).

Першою частиною цього комплексу може бути не тільки іменник, а й особовий займенник в об'єктному відмінку:

І like her to sing. Мені подобається, як вона співає.

Складний додаток вживається після дієслів, що виражають:

а) сприймання за допомогою органів чуттів:to see– бачити;to hear– чути;to feel– почувати;to watch, to observe– спостерігати;to notice– помічати. Після цих дієслів інфінітив у складному додатку вживається без часткиto:

Не saw Helen cry. Він бачив, що Олена плаче.

б) бажання, намір, почуття:to want – хотіти;to wish, to desire – бажати;to like – любити, подобатися;to dislike– не любити, не подобатися;to hate–ненавидіти; to intend – мати намір тощо:

в) думку (погляд), припущення, сподівання:to consider, to believe — вважати;to think – думати;to find – знаходити;to know– знати;to expect – сподіватися;to suppose – припускати та ін. Після дієслів цієї групи, крім to expect, найчастіше вживається інфінітив дієсловаto be:

г) наказ, прохання, дозвіл, пораду, примус:to order– наказувати;to ask, to request– просити;to allow, to permit– дозволяти;to advise– радити;to cause, to force, to make – примушувати;to let– веліти, дозволяти. Після дієслівto makeito let інфінітив вживається без часткиto:

СУБ'ЄКТНИЙ ІНФІНІТИВНИЙ КОМПЛЕКС

(THE SUBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX)

Якщо реченняWe saw him run to the train (Ми бачили, як він біг до поїзда); до складу якого входить об'єктний інфінітивний комплекс, перетворити на пасивне –Не was seen to run to the train (Бачили, як він біг до поїзда), то інфінітивto run виражатиме дію, яку виконує особа, позначена займенникомhe. Отже,heіto run утворюють синтаксичний комплекс. Цей комплекс має функцію складного підмета, тому що присудок реченняwas seen відноситься не лише до займенникаhe, а до всього комплексу he ... to run (як він біг).

Суб'єктний інфінітивний комплекс складається з двох частин: перша – іменник у загальному відмінку, друга — інфінітив, що виражає дію, яку виконує чи якої зазнає особа чи предмет, позначений іменником чи займенником. Наприклад:

The boy was seen to run there. Бачили, як хлопчик біг туди.

Особливістю суб'єктного інфінітивного комплексу є те, що обидві його частини відокремлені одна від одної присудком речення (в наведеному прикладіwas seen).

Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається з дієсловами:to say–говорити, казати;to report– повідомляти, доповідати;to think – думати;to know – знати; to consider, to believe– вважати;to suppose – припускати;to expect– сподіватись;to see– бачити;to hear– чути;to feel – відчувати;to notice– помічати;to observe, to watch– спостерігати, примічати;to order– наказува­ти;to ask– запитувати, просити;to request– просити; to allow, to permit – дозволяти,to make, to cause – примушувати в пасивному стані:

Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається з дієсловами:to seem–казатися;to appear– з'являтися;to happen, to chance– траплятися;to turn out– звільнити; to prove– доводити:

ПРИЙМЕННИКОВИЙ ІНФІНІТИВНИЙ КОМПЛЕКС

(THE PREPOSITIONAL INFINITIVE COMPLEX)

Інфінітивний комплекс може мати прийменник for. Такий комплекс називається прийменниковим інфінітивним комплексом, який складається з іменника в загальному відмінку чи особового займенника в об'єктному відмінку та інфінітива. Перша частина комплексу (іменник чи займенник) позначає особу чи предмет, що є суб'єктом чи об'єктом дії, вираженої інфінітивом:

It's time for us to go. Нам пора йти.

For me to see you is not easy. Бачити тебе нелегко.

§ 10. МОДАЛЬНІ ДІЄСЛОВА

(MODAL VERBS)

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

В англійській мові є група дієслів (can, may, must, should, ought тощо), які називаються модальними. Ці дієслова не мають усіх основних форм, властивих іншим дієсловам, і тому вони називаються недостатніми (Defective Verbs).

Модальні дієслова вживаються не самостійно, а лише в сполученні з інфінітивом іншого дієслова:

І can help you. Я можу допомогти вам.

Не must go there. Він мусить йти туди.

Без інфінітива іншого дієслова модальні дієслова вживаються лише тоді, коли інфінітив зрозумілий з контексту:

Модальні дієслова не виражають дії чи стану, а лише можливість, необхідність, бажання, ймовірність, сумнів, дозвіл, заборону, здатність виконання дії, позначеної інфінітивом.

У модальному значенні вживаються також дієслова to beіto have.

Модальні дієслова мають ряд особливостей:

а) вони не мають форм інфінітива, дієприкметника і герундія, а тому не мають складних часових форм – майбутнього, тривалого і перфектного часів;

б) після модальних дієслів інфінітив вживається без часткиto. Виняток становлять дієсловаto beіto haveу модальному значенні та дієсловоought, після яких інфіні­тив вживається з часткоюto, а також дієсловаneed, dare,після яких інфінітив може вживатися з часткоюtoі без неї:

в) у третій особі однини теперішнього часу модальні дієслова не мають закінчення-(e)s:

Не may come tomorrow. Можливо, він прийде завтра.

Питальна та заперечна форми теперішнього та минулого часів модальних дієслів утворюються без допоміжного дієсловаto do.

У питальній формі модальні дієслова ставляться перед підметом:

May I come in? Можна ввійти?

У заперечній формі після модальних дієслів вживається заперечна часткаnot:

You should not do it. Вам не слід цього робити.

Модальне дієсловоcan у Present Indefinite пишеться разом з часткоюnot:

Не cannot dance. Він не вміє танцювати.

У розмовній мові в заперечних реченнях вживаються переважно скорочені форми модальних дієслів:

МОДАЛЬНЕ ДІЄСЛОВО CAN

Дієсловоcan має дві форми: теперішнього часуcanі минулого часуcould:

Дієсловоcan виражає фізичну чи розумову здатність, уміння чи можливість виконати дію в теперішньому або минулому часі:

Після формиcould у цих значеннях може вживатися перфектний інфінітив, який вказує на те, що дія, яка мала відбутися, не відбулася:

Дієсловоcan не має майбутнього часу. В майбутньому часі замістьcan вживається сполученняto be able– бути спроможним. Інфінітив після нього вживається з часткою to. Виразto be able іноді вживається також у теперішньому і минулому часах:

Дієслово may

Дієслово may має дві форми: теперішній час may і минулий час might.

Але в значенні минулого часу дійсного способу форма might вживається дуже рідко, головним чином у підрядних реченнях за правилом послідовності часів:

Дієслово may найчастіше виражає припущення з відтінком сумніву, невпевненості. У цьому значенні may вживається у стверджувальних і заперечних реченнях з усіма формами інфінітива.

Indefinite Infinitive з дієсловом may звичайно виражає дію, що відноситься до майбутнього часу:

She may come back. Може, вона повернеться.

Сполучення may з Continuous Infinitive виражає припущення, що дія відбувається в момент мовлення:

Не may be waiting for you. Можливо, він чекає на вас.

Якщо дієслово не вживається в формі Continuous, то дія, що відноситься до теперішнього часу, позначається формою Indefinite Infinitive:

She may know about it. Можливо, вона знає про це.

They may be at school now. Можливо, вони зараз у школі.

Perfect Infinitive вказує на те, що припущення відноситься до минулого часу:

І may have put it on the table. Може, я поклав його на стіл.

Дієслово may, як і саn, вживається для вираження можливості, що залежить від певних обставин. У цьому значенні may вживається лише у стверджувальних реченнях з неозначеним інфінітивом:

You may go there by train. Ви можете поїхати туди поїздом.

Форма might у цьому значенні вживається як Subjunctive II.

Перфектний інфінітив після might вказує на те, що дія, яка могла б відбутися, не відбулася:

І might have stayed at home. Я міг би залишитися удома.

Дієслово may з неозначеним інфінітивом вживається для вираження дозволу:

Форма might вживається в питальних реченнях для вираження ввічливого прохання:

Might I have a word with you? Дозвольте звернутися до вас.

Заперечна форма may not означає заборону, але вона рідко вживається. У таких випадках звичайно вживається заперечна форма дієслова must (іноді саn):

Дозвіл або заборону можна виразити також за допомогою виразів to be allowedіto be permitted, які вживаються замість may стосовно дії у минулому або майбутньому часі:

Для вираження докору, несхвалення, осуду звичайно вживається лише форма might:

You might be more attentive. Ти міг би бути уважнішим(зараз).

Perfect Infinitive після форми might виражає докір відносно того, що дія не відбулася в минулому.

Дієслово must

Дієслово must має лише одну форму. Дія виражена інфінітивом у сполученні з must, може відноситись до теперішнього і майбутнього часу:

Must може відноситись до минулого часу в додаткових підрядних реченнях, якщо дієслово-присудок головного речення стоїть у минулому часі:

Дієслово must виражає обов'язок, необхідність. У цьому значенні must вживається у стверджувальних і питальних реченнях лише з неозначеним інфінітивом:

Для вираження необхідності стосовно минулого і майбутнього часу вживається дієслово to have у відповідних часових формах:

У заперечних реченнях must виражає заборону. У цьому значенні must вживається лише з неозначеним інфінітивом:

Коли йдеться про те, що нема потреби, необхідності виконати дію, вживають заперечну форму дієслова need – need not (needn’t) або заперечну форму модального дієслова to have:

Дієслово must вживається для вираження наказу і поради. У цих значеннях воно вживається у стверджувальних і заперечних реченнях з неозначеним інфінітивом:

Дієслово must вживається для вираження припущення, що межує з упевненістю. У цьому значенні must вживається лише в стверджувальних реченнях, але з усіма формами інфінітива.

Сполучення must з Continuous Infinitive виражає припущення, що дія відбувається в момент мовлення або протягом теперішнього періоду часу:

Якщо дієслово не вживається у формах Continuous, то припущення стосовно теперішнього часу виражається сполученням must і з неозначеним інфінітивом:

Не must be eighty years old. Йому, напевно, вісімдесят років.

Сполучення must з Perfect Infinitive виражає припущення, що дія відбулася в минулому:

Дієслово must не вживається для вираження припущення стосовно майбутнього часу. Припущення щодо майбутніх дій можна висловити за допомогою слів evidently,probably або виразів to be sure, to be likely, to be unlikely та ін.:

МОДАЛЬНІ ДІЄСЛОВА SHOULD, OUGHT

Дієсловаshould, ought майже не різняться за значенням. Вони виражають моральний обов'язок, пораду, рекомендацію.Should вживається з інфінітивом без часткиto.Післяought інфінітив вживається з часткоюto:

§ 11. ПОРЯДОК СЛІВ В АНГЛІЙСЬКОМУ РЕЧЕННІ

РОЗПОВІДНІ РЕЧЕННЯ

(word order. AFFIRMATIVE SENTENCES)

Для англійського речення характерний прямий поря­док слів, тобто на першому місці стоїть підмет, на другому – присудок, на третьому – додаток, на четвертому – обставина.

Таблиця 36. Порядок слів у розповідному реченні

§ 12. ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ

(INTERROGATIVE SENTENCES)

Загальне питання — це питання до змісту всього речення, яке потребує відповіді «так» чи «ні». У загаль­ному питанні вживається зворотний порядок слів.

Мета загальних питань – отримати від співрозмовника підтвердження або заперечення висловленої думки. Вимовляється загальне питання з піднесенням тону в кінці речення:

Запитання до окремих членів речення називаються спеціальними. Вони починаються питальними словами who хто; what що, який; where де, куди; how many скільки та ін.

Серед спеціальних запитань розрізняють:

а) запитання до різних членів речення, крім підмета і його означення;

б) запитання до підмета і його означення.

У запитаннях до різних членів речення після питального слова порядок слів такий самий, як у загальних запитаннях: допоміжне або модальне дієслово, підмет, основне дієслово, потім усі інші члени речення:

У спеціальних запитаннях, що відносяться до підмета або його означення, порядок слів, як у розповідному реченні – інверсії немає, допоміжне дієслово to do в Present Indefinite і в Past Indefinite не вживається. Якщо питальне слово є підметом , то після нього, як і в розповідному реченні, стоїть присудок:

Who goes to the cinema? Хто йде у кіно?

Якщо питальне слово – означення до підмета, після нього безпосередньо ставиться підмет, а потім присудок:

Альтернативні запитання – це запитання вибору. Вони складаються з двох частин, з'єднаних сполучником or. Альтернативні запитання можуть мати структури як загальних, так і спеціальних запитань. Якщо альтернативне запитання не відноситься до підмета, воно вимагає повної відповіді:

Якщо альтернативне запитання відноситься до підмета, то допоміжне або модальне дієслово вживається також і перед другим підметом. Таке запитання вимагає короткої відповіді:

Розділове запитання складається з двох частин. Перша частина – розповідне речення в стверджувальній або заперечній формі, друга – коротке загальне запитання, що складається з підмета, вираженого особовим займенником, який відповідає підмету першої частини, та допоміжного або модального дієслова. Якщо присудком першої частини є дієслово в Present Inde­finite або в Past Indefinite (крім дієслів to beіto have), в другій частині вживаються відповідні форми допоміжного дієслова to do.

Якщо перша частина розділового запитання має стверджувальну форму, то в другій частині вживається заперечна форма, а після заперечної першої частини друга частина має стверджувальну форму. Перша частина розділового запитання має стверджувальну форму, якщо той, хто запитує, сподівається на стверджувальну відповідь, і заперечну, якщо передбачається заперечна відповідь:

§ 13. УЗГОДЖЕННЯ ЧАСІВ У ДОДАТКОВОМУ

підрядному РЕЧЕННІ

(sequences of tenses)

1. Правило узгодження часів характерне лише для додаткових підрядних речень. Воно полягає в тому що: якщо присудок головного речення стоїть у минулому часі, то присудок додаткового підрядного речення вживається в одному з минулих часів. В українській мові подібної залежності немає.

2.

а) Для позначення дії, що відбувається одночасно в головному і підрядному реченнях, дієслово-присудок додаткового підрядного речення стоїть уPast Indefinite(абоPast Continuous) і перекладається теперішнім часом:

б) Для позначення дії, що передує дії, яка виражена присудком головного речення, як правило, вживається Past Perfect (в українській мові – минулий час):

Неsaid (that) shehad gone away. Він сказав, що вона пішла.

в) Для вираження майбутньої дії з точки зору минулого часу вживаються форми Future in the Past (в українській – майбутній час):

І knew youwould be late. Я знав, що ти запізнишся.

§ 14. БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ підрядні РЕЧЕННЯ

(asyndetic affirmative sentences)

В англійській мові підрядні додаткові і означальні ре­чення часто поєднуються з головним без сполучника, оскільки сполучникиthat, which, what, who, whom можуть випускатися.

Додаткові підрядні речення перекладаються з сполучникомщо або без нього:

І know he has returned. Я знаю, (що) він повернувся.

При перекладі означальних підрядних речень треба ввести сполучникякий:

A letter written in pencil is difficult to read. Лист, який написано олівцем, важко читати.

§ 15. УМОВНІ РЕЧЕННЯ

(CONDITIONAL SENTENCES)

В англійській мові існує три типи умовних речень.

1. Умовні речення першого типу виражають реальну, здійснену умову. Такі умовні речення виражають дію, умова здійснення якої у майбутньому:

У цьому типі умовних речень дієслово в підрядному реченні стоїть уPresent Indefinite, а в головному – уFuture Indefinite; українською мовою обидва дієслова перекладаються майбутнім часом:

2. Умовні речення другого типу виражають малоймовірну умову. Дія, виражена в цих реченнях, і умова її реалізації перебувають у сфері теперішнього чи минулого.

В умовних реченнях другого типу в підрядному реченні вживаєтьсяPast Indefinite, а в головному реченні вживається форма умовного способу – would з усіма особами зIndefinite Infinitive відмінюваного дієслова (без частки to).

Дієсловоto be у цьому випадку вживається у формі were з усіма особами однини і множини.

Українською мовою ці речення перекладаються дієсловом умовного способу, тобто дієсловом у формі минулого часу з часткоюби:

3. Умовні речення третього типу виражають дію, умови реалізації якої лежать виключно в минулому і тому вона є нездійсненою.

В умовних реченнях третього типу у підрядному реченні дієслово стоїть уPast Perfect, а в головному реченні стоять допоміжні дієсловаshould, wouldзPerfect Infinitive (без частки to).

Українською мовою ці речення перекладаються дієсловом минулого часу з часткоюби:

Примітка. В умовних реченнях другого і третього типу сполучник if у підрядному реченні можна випускати. Тоді дієсловаhad, were, could, might, should ставляться перед підметом

ТАБЛИЦЯ НЕПРАВИЛЬНИХ ДІЄСЛІВ

ГРАМАТИЧНІ ВПРАВИ