Державний борг

Державний борг– це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями , а також сума фінансових зобов’язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.

Державний борг виникає у результаті запозичень у грошовій формі, випус­ку боргових зобов'язань, прийняття боргів інших економічних суб'єктів, без­готівкового випуску боргових зобов'язань. Іншими словами, державний борг — сума усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами, а також відсотків за ними (включаю­чи гарантії за кредитами, що надаються іноземними позичальниками держав­ним підприємствам).

Розрізняють первинний борг, який дорівнює сумі основного боргу без нара­хованих відсотків і непогашений борг, який складається із основної суми боргу і нарахованих відсотків.

Розрізняють капітальний і поточний державний борг. Капітальний борг– загальна сума заборгованості минулих років і відсотків, що мають сплачуватися за позиками. Поточний борг– видатки держави, пов’язані з погашенням у поточному році боргових зобов’язань і належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених на цей момент позик.

Державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній державний борг – заборгованість держави перед усіма утримувачами облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) й інших державних цінних паперів, тобто громадянами і підприємствами своєї країни, які є кредиторами держави. Зовнішній державний борг– це заборгованість держави перед іноземними кредиторами, тобто громадянами й організаціями інших країн.

Загальна сума внутрішнього державного боргу поділяється на дві частини:

Монетизований борг, що складається з боргів держави комерційним банкам, як основним утримувачам державних цінних паперів. Цей борг фіксується у балансах банків, тому аналіз його динаміки перебуває під пильним контролем. Сума монетизованого боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи видані гарантії за кредитами.

Немонетизований боргскладається з:

невиконаних державою фінансових зобов’язань перед населенням за соціальними виплатами, передбаченими чинним законодавством (заборгованість із виплати пенсій, стипендій, допомоги, заробітної плати та ін.);

заборгованості в господарських відносинах з реальним сектором економіки (заборгованість за державними замовленнями, з надання послуг державними установами та ін.).

В Україні величина державного боргу регулюється законодавчо з 1992 р. Законом України «Про державний внутрішній борг України».

Граничний обсягвнутрішньогоі зовнішнього боргів визначається за ст. 18 Бюджетного кодексу України, в якій зазначено, що величина основної суми боргу не має перевищувати 60 % фактичного рівня ВВП України.

В Україні фактично існують два типи державного боргу: офіційно визнаний державний борг та заборгованість, що в складі державного боргу не враховується, проте за економічною природою є державною.

Офіційно визнаний державний борг - борг, оформлений кредитними угодами або держаними цінними паперами, що передбачає погашення основної суми боргу та виплату відсотків у чітко визначені строки. До офіційного державного боргу належить заборгованість перед юридичними особами за внутрішніми державними позиками, заборгованість перед Національним банком України за прямими кредитами, зовнішня заборгованість за кредитами міжнародних фінансових інституцій (окрім позик МВФ) та урядів іноземних держав, за товарними поставками країн СНД, за­боргованість за позиками іноземних комерційних банків, за міждержавними кредитними лініями та за облігаціями зовнішньої державної позики.

Другий тип боргу включає невиконані фінансові зобов'язання держави пе­ред суб'єктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість із заробітної плати перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість і найбільшою мірою, гарантії держави щодо компенсації знецінених заощаджень громадян в установах Ощадного банку). Іншими словами, це прийняті державою певні зобов'язання без документального оформлення строків їх погашення, які формують заборгованість, що в складі офіційно визнаної державної не враховується, проте є державною за внутрішньою природою та економічним змістом.

Джерелом погашення внутрішнього боргу є:

бюджетні кошти;

кошти, отримані від приватизації державного майна;

нові запозичення.

Джерелами погашення зовнішнього боргу також можуть бути золотовалютні резерви країни.

Державний борг може виступати як засіб забезпечення безпеки або, навпаки, як фактор поси­лення загроз і ризиків. Тому лише застосування ефективної стратегії управ­ління державним боргом сприятиме ефективному використанню запозичень і створить необхідні умови для оптимізації боргового навантаження.