Коефіцієнт об’ємного стиснення нафти

. (4.1)

b змінюється в межах (4¸70)×10^-10 Па^-1. Стисливість нафти в значній мірі залежить від температури, тиску і кількості розчиненого газу.

Реологічні властивості нафти характеризують залежність між деформаціями і напруженнями зсуву при її течії. Найуживанішими реологічними моделями, що описують течію нафт, є моделі

Ньютона ; (4.2)

Освальда ; (4.3)

Шведова − Бінгама , (4.4)

де t − напруження зсуву;

− градієнт швидкості зсуву;

t₀, h − динамічне напруження зсуву і в’язкість рідини;

k, n − міра консистенції і показник нелінійності рідини.

Рідина Освальда з показником нелінійності n <1 називається псевдопластичною, а із n>1 − дилатантною.

Механічні моделі та графіки реологічних моделей Ньютона і Шведова- Бінгама показані на рис. 4.1, а графік реологічної моделі Оствальда − на рис. 4.2.

Нафти у реологічному відношенні в більшості випадків описуються рівнянням Ньютона. Наявність у складі нафти твердих парафінів, асфальти стих та інших речовин надає їм в’язкопластичних і в’яхзкопружних властивостей.

Залежно від складу реологічні властивості нафти змінюються в широких межах (наприклад, в’язкість від 0,001 Па·с до 0,15 Па·с і більше). На реологічні властивості нафти суттєво впливають тиск і особливо температура. З підвищенням температури реологічні властивості нафти зменшуються.

Теплофізичні властивості нафти: питома теплоємність с=1884¸2763 Дж/(кг·К); Коефіцієнт теплопровідності l=0,01¸1,16 Вт/(м·К); коефіцієнт температуропровідності а=(0,12¸0,55)×10^-4 м²/с; коефіцієнт теплового температурного розширення bт=(0,58¸1,27)×10^-3 1/К. Із підвищенням температури коефіцієнт температурного розширення зростає. Для нафти з більшою густиною коефіцієнт bт менший.

Нафта є діелектриком, тобто не проводить електричний струм.

Фізичні властивості нафти можуть змінюватися як з глибиною покладу, так і по його площі.

Фізичні властивості природного газу залежать від його хімічного складу і умов залягання (температура, тиск).

Зв’язок між густиною газу і його молярною масою m, тиском р та температурою Т визначається рівнянням стану реального газу

, (4.5)

де R − універсальна газова стала (R= 8,3144 Дж/(моль·К);

− коефіцієнт надстисливості газу.

Молярна маса природного газу знаходиться як для суміші газів:

, (4.6)

де m молярна маса і-го компонента газу;

у_і=n/Sn_і − молярна частка і-го компонента газу;

n_і − кількість молів і-го компонента газу в суміші.

Коефіцієнт надстисливості газу визначається за допомогою емпіричних графіків Брауна - Катца в залежності від приведених тиску і температури.

Розчинність газів с_г у рідині, яка визначається відношенням об’єму газу V_го при нормальних умовах до об’єму рідини V_р при постійній температурі і незначних змінах тиску прямо пропорційна абсолютному тиску р газу над поверхнею (закон Генрі)

, (4.7)

де a − коефіцієнт розчинності.

У загальному випадку коефіцієнт розчинності газу може суттєво змінюватися при збільшенні тиску, підвищенні температури та інших факторах, що сприяють процесу розчинення. За таких умов закон Генрі порушується.

Розчинність газів у суспензіях, як правило, зменшується із підвищенням концентрації інших розчинених речовин. За даними Р.Г. Ахмадаєвої розчинність метану у воді при наявності NaCl зменшується в 2−3 рази. Досліди А.М. Левіна показали, що коефіцієнт розчинності вуглеводневих газів у глинистій суспензії дещо менший, ніж у воді. Це зумовлено меншою кількістю води в суспензії та її адсорбцією глинистими частинками.

За даними Т.П. Софронової і Т.П. Жуче, коефіцієнт розчинності компонентів природних газів у нафті в залежності від тиску може збільшуватися і зменшуватися. Встановлено, що розчинність газів збільшується із підвищенням вмісту в нафті парафінових вуглеводнів і зменшується при високому вмісті вуглеводнів. Відзначається також, що на розчинність газів у нафті природа газів впливає в більшій мірі, ніж склад нафти. З підвищенням температури розчинність вуглеводневих газів у нафті зменшується. Коефіцієнт розчинності природних газів у нафті змінюється в широких межах і досягає (4¸5)×10^-5 Па^-1.

Кількість розчиненого у нафті газу характеризують газовмістом нафти G, під яким розуміють виділений із одиниці об’єму пластової нафти об’єм газу при зниженні тиску і температури до стандартних умов (атмосферний тиск і температура 20°С), тобто

, (4.8)

де V_г − об’єм виділеного газу в стандартних умовах із об’єму нафти V_н у пластових умовах.

Ступінь насиченості нафти газом характеризують тиском насичення, під яким розуміють максимальний тиск, при якому газ починає виділятись із нафти при її ізотермічному розширенні.

В’язкість природних газів у значній мірі залежить від їх тиску і температури . В інженерних розрахунках в’язкість природного газу може бути прийнята рівною в’язкості метану за умови, що вміст важких вуглеводнів не перевищує 10 %.

Фізичні властивості пластових вод суттєво залежать від виду води (вільна чи зв’язана), ступеня мінералізації, розчинності газу, умов залягання (тиск і температура) та інших факторів.

Густина пластових вод залежить від ступеня мінералізації і може змінюватися від 1000 кг/м³ (прісна вода) до 1450 кг/м³ (при концентрації солей 643 кг/м³). У технічних розрахунках, якщо нема даних про мінералізацію, приймають густину води рівною 1100 кг/м³.

В’язкість пластових вод із підвищенням концентрації розчинених солей збільшується.

Зростання температури зменшує в’язкість пластових вод (наприклад, із зростанням температури від 5 °С до 80 °С в’язкість води зменшується більш ніж вчетверо).

Збільшення тиску призводить до незначного підвищення в’язкості.

Коефіцієнт об’ємного стиснення з підвищенням тиску зменшується, а температури − збільшується. Характер впливу тиску і температури на коефіцієнт теплового розширення аналогічний.

Нижче подамо фізичні властивості чистої води при атмосферному тиску (0,102 МПа) і температурі +5 °С:

− в’язкість h =0,0015 Па·с;

− коефіцієнт об’ємного стиснення b =4,9·10^-10 Па^-1;

− коефіцієнт теплового розширення b_т =1,0·10^-5 К^-1;

− поверхневий натяг s =7,84·10^-2 Дж/м²;

− швидкість поширення звуку а₀ = 1425 м/с;

− питома теплоємність с =4,2·10³Дж/(кг·К);

− коефіцієнт теплопровідності l =0,564 Дж/ (м·с·К);

− коефіцієнт температуропровідності а =1,34·10^-7 м²/с.