Методи саморегуляції: аутогенне тренування, зміна спрямованості свідомості, медитація, дихальні вправи, працетерапія.

Аутоге́нне тренува́ння — метод психологічного розвантаження і зняття нервового навантаження шляхом частого повторення спеціальних оптимістично-мобілізуючих формул. «Релаксація» — послідовне розслаблення м'язів ніг, рук, тулуба, шиї, голови. Особливу увагу приділяють релаксації кистей рук, спини, обличчя, збиткова напруга котрих є у даного контингенту;

«Тепло» — викликається у ногах, руках, сонячному сплетенні, шиї, голові. Пацієнти з синдромом Скуміна потерпають від відчуття холоду в периферичних ділянках тіла. Усування неприємних відчуттів крім безпосереднього позитивного ефекту, сприяє активації особистості у боротьбі з хворобою;

«Паріння, невагомість» — використовуються формули, які викликають відчуття паріння, невагомості, «розчинення» тіла. Після оволодіння цією вправою зменшуються біль, розбитість, важкість, характерні для таких хворих, поліпшується їх самопочуття, настрій;

«Цільове самонавіювання» — формули його визначаються конкретними лікувальними завданнями. Вони направлені на вироблення адекватного відношення до стану свого здоров'я, нормалізування сну, корекцію характерних відхилень, подолання страхів, тривоги, мобілізацію ресурсів особистості;

«Активація» — проводиться за допомогою формул та уявлень, що сприяють виходу зі стану занурення. Підкреслюється, що організм зарядився енергією, силою і це сприяє відновленню здоров'я, подальшому покращанню стану.

Зміна спрямованості свідомості.

Існують різні варіанти цього способу саморегуляції.

Відключення полягає в умінні думати про що завгодно, крім емоціогенних обставин. Відключення вимагає вольових зусиль, з допомогою яких людина намагається зосередити увагу на представленні певних об’єктів і ситуацій.

Переключення пов’язане з спрямованістю свідомості на певну цікаву справу чи на ділову сторону майбутньої діяльності.

Медитація — процес самозаглиблення з метою самовдосконалення, при якому людина залишається на самоті зі своєю свідомістю, і бачить у своїй душі Бога. Медитація є частиною релігійного ритуалу.Слово медитація походить від індоєвропейського кореня мед, що означає вимірювати. Латинське слово meditatio початково позначало будь-які фізичні або розумові вправи, а пізніше набрало специфічного значення споглядання.

Людство виробило дуже багато специфічних форм медитації, спільними рисами яких є усамітнення, розслаблення, зосередження.

Дихальні вправи

заспокійливе дихання

Максимально розслабити тіло, сісти або навіть лягти. Вправу можна виконувати вранці, після пробудження, особливо якщо сон був неспокійним.

Глибоко вдихнути, почавши думках вимовляти формулу ("Я ...").

Повільно видихнути, закінчуючи формулу "... розслабляюся".

Повторити вправу з формулою "Я. ..... заспокоююсь".

Виконати від 4 до 6 разів.

Розслаблене дихання

Спокійно дихати пару хвилин. Звернути увагу на те, як груди або живіт повільно піднімаються і опускаються, як розмірено і спокійно виходить дихати.

Позіхання

Природа не дарма подбала і забезпечила людський організм таким корисним рефлексом, як позіхання. В результаті позіхання кров ефективно насичується киснем, позбавляючись від накопичення вуглекислоти. А напруга м'язів шиї, ротової порожнини стимулюють кровообіг, роблячи подачу крові мозку більш інтенсивною. У кінцевому підсумку це збільшує тонус і бадьорить.

Закрити очі і якомога ширше відкрити рот.

Напружити нижню щелепу, щоб здавалося, що її дно опускається максимально низько.

Під час позіхання як слід потягнутися, прогнувшись у спині.

Працетерапія , трудова терапія, використання трудових процесів з лікувальною метою. При деяких захворюваннях Т. застосовують для підвищення тонусу організму, нормалізації обмінних процесів, використовуючи при цьому працю на свіжому повітрі, що вимагає участі багатьох м'язів (наприклад, робота в саду). У травматології і ортопедії для відновлення функцій кінцівок використовують спец. види праці з певним об'ємом рухів і участю певних груп м'язів. Найширше Т. застосовують в психіатрії з метою благотворної дії на психіку хворих. Трудові процеси, підібрані залежно від стану хворого, надають активізуючу або заспокійливу дію. Т. при підгострому і хронічному перебігу психічних захворювань і станах, що обумовлюють зміни особі хворих, грає велику роль в системі їх соціально-трудовою реабілітації . Трудові процеси, що поступово ускладнюються, тренують і укріплюють компенсаторні механізми, полегшуючи перехід до праці в умовах виробництва. Суспільно корисна праця, вплив колективу мають також і лікувально-профілактичне значення.