Лікувальна тактика.

Загальні принципи лікування остеомієліту.

1. Консервативне лікування:

- іммобілізація кінцівки;

- імуномоделююча терапія;

- антибіотикотерапія:

– внутрішньо-м’язово;

– внутрішньо-венно;

– внутрішньо-кістково;

–внутрішньо-артеріально;

- дезінтоксикаційна терапія.

2. Оперативне лікування:

- пункційна трепанація;

- оперативна трепанація (видалення вогнища, некректомія з постійним промивним дренажем).

Три основних напрямки при лікування гострого гематогенного остеомієліту (по Т. П. Краснобаєву):

1) підвищення здатності організму чинити опір патогенним мікроорганізмам („заразное начало”), тобто підвищення захисних сил організму;

2) безпосередній вплив на збудника;

3) лікування місцевого вогнища.

 

Вплив на макроорганізм має за мету в першу чергу зняти інтоксикацію, усунути гострі порушення життєво важливих функцій, підготовку пацієнта до операції.

Корекцію водно-електролітного балансу проводять шляхом внутрішньовенної інфузії розчинів: глюкози з інсуліном, плазми, альбуміну, поліглюкину, реополиглюкину, неогемодезу. Електролітні порушення корегують введенням розчинів Рінгера-Локка, лактосола.

Коррекцию метаболічного ацидозу здійснюють введенням 4% розчину гідрокарбонату натрію. З метою детоксикації організму застосовують метод форсованого діурезу, гемосорбцію.

При гіпертермії (≥ 38,5°С), вдаються до подачі зволоженого кисню через носовий катетер, розтиранню шкірних покривів спиртом до почервоніння, обдуванню вентилятором, прикладання пузиря із льодом до голови та пахвинним ділянкам, внутрішньовенному введенню охолодженого до +4°С 5% розчину глюкози. Рідше слід застосовувати медикаменти – анальгін, ацелізин.

При явищах гіпоксії доцільне застосування гіпербаричної оксигенації. Знеболення досягається введенням ненаркотичних анальгетиків. Показане застосування інгібіторів протеаз – трасилола, контрикала та ін. Алергізацію організму знімають шляхом призначення десенсибілізуючих препаратів. Енергетичний баланс підтримується введенням глюкози, фруктози, білкових і жирових препаратів. Необхідні вітаміни групи В та віт. С.

При явищах гіперкоагуляції призначають гепарин (200–300 ОД на 1 кг маси тіла на добу), при явищах гіпокоагуляції – гепариноконтрикаловий комплекс (добова доза гепарину 50–100 ОД/кг, контрикала – 5000–8000 ОД/кг), а при наростанні фібрінолізу – гепарин (50 ОД/кг) з контрикалом та сухою плазмою.

Неспецифічна імунотерапія: пентоксіл, оротат калію, продигіозан, левамізол, тималін та інш.

Специфічна імунотерапія: стафілококова вакцина, анатоксин, гаммаглобулін, гіперімунна плазма (направленої дії).

 








Дата добавления: 2015-03-19; просмотров: 745;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.003 сек.