Речовин та їх небезпека для людини

Розвиток харчової промисловості і хімізація сільськогосподарського виробництва, випуск нових видів харчових продуктів привели до значного розширення виробництва і використання у промисловості різних хімічних речовин; також значно розширився асортимент цих речовин, отримано багато нових хімічних з'єднань, таких, як мономери і полімери, розчинники, замінники та ін. Багато з цих речовин не байдужі для організму і, попадаючи у повітря робочих приміщень, безпосередньо на працюючих чи всередину їх організму, негативно впливають на здоров'я та життєдіяльність.

Шкідливі хімічні речовини можуть використовуватись в ролі сировини, вихідних продуктів, барвників, драглеутворювачів, наповнювачів, домішок, стабілізаторів, емульгаторів, каталізаторів, реагентів, сорбентів, дезінфікуючих речовин та входити до складу сировинних матеріалів, кінцевих, побічних чи проміжних продуктів і відходів того чи іншого виробництва і можливих виділень їх у повітря робочих приміщень.

Розрізняють три види шкідливих хімічних речовин: тверді, рідкі та газоподібні. Можливо утворення пилу цих речовин, тари і газів.

За характером дії на організм речовини поділяються на загальнотоксичні (наприклад оксид вуглецю), подразнюючі ;аміак, сірководень), сенсибілізуючі (триетаноламін), канцерогенні (нікель), мутагенні (етиловий спирт), впливаючі на репродуктивну функцію (диметилформамід).

Токсичний пил утворюється внаслідок тих же причин, що і звичайний пил (подрібнення, спалювання, випаровування з подальшою конденсацією), і виділяється у повітря через відкриті отвори, нещільності пиляльного обладнання чи при транспортуванні матеріалів і сировини відкритим способом.

Рідкі шкідливі речовини найчастіше просочуються крізь нещільності в апаратурі, комунікаціях, розбризкуються при відкритому зливанні їх з однієї ємності в іншу. При цьому вони можуть потрапити безпосередньо на шкірний покрив працюючих і спричинити відповідну негативну дію і, крім того, забруднювати навколишні зовнішні поверхні обладнання і огороджень, які стають відкритими джерелами їх випаровування. При подібному забрудненні створюються великі поверхні випаровування шкідливих речовин, що приводить до швидкого насичення повітря парою і утворення високих концентрацій. Найбільш частими причинами просочування рідин із апаратури і комунікацій є роз'їдання ними ущільнюючих прокладок у фланцевих з'єднаннях, нещільно притерті крани і вентилі, недостатньо ущільнені сальники, корозія металу і ін.

Якщо рідкі речовини знаходяться у відкритих ємностях, з їх поверхні відбувається випаровування і надходження пари у повітря робочих приміщень; чим більше площа відкритої поверхні рідини, тим більше її випаровується,

У тому випадку, коли рідина частково заповнює закриту ємність, утворена пара насичує до межі незаповнений простір цієї ємності, створюючи у ній досить високі концентрації. При наявності нещільностей в даній ємності концентрована пара може проникати в атмосферу цеху і забруднювати її. Вихід пари збільшується, якщо ємність знаходиться під тиском. Масоване виділення пари відбувається також з момент заповнення ємності рідиною, якщо рідина, що зливається, витискує із ємності скупчену концентровану пару, яка через відкриту частину чи нещільності надходить в цех (якщо закрита ємність не обладнана спеціальним повітряним відводом за межі цеху). Виділення пари із закритих ємностей із шкідливими рідинами відбувається при відкритті кришок чи люків для спостереження за перебігом технологічного процесу, при перемішуванні чи завантаженні додаткових матеріалів, взятті проб і т.п.

Якщо газоподібні шкідливі речовини використовуються як сировинні матеріали чи отримуються як готові чи проміжні продукти, вони, як правило, виділяються у повітря робочих приміщень через випадкові нещільності в комунікаціях і апаратурі (оскільки при наявності їх в апаратах останні забороняється відкривати навіть на короткий час).

Гази можуть осідати (адсорбуватися) на поверхні пилинок і разом з ними відноситись на значні відстані. У подібних випадках місця пиловмділення можуть стати одночасно і місцями газовиділення.

Джерелами виділення шкідливих речовин усіх трьох видів (аерозолю, пароподібних і газу) часто є різні теплові пристрої: сушарки, нагрівальні, випалювальні і плавильні печі і т.п. Шкідливі речовини в них утворюються внаслідок згоряння і термічного розкладу деяких продуктів.

Надходження їх в повітря відбувається через робочі отвори цих печей і сушарок, при видаленні із них нагрітого або висушеного і обробленого матеріалу, при нещільності їх мурування (прогари).

Часто причиною масових виділень шкідливостей є ремонт чи очищення обладнання і комунікацій, які мають токсичні речовини, з їх розкриттям і тим більш демонтажем.

Деякі пароутворюючі і газоутворюючі речовини, виділяючись в повітря і забруднюючи його, сорбуються окремими будівельними матеріалами, такими, як деревина, штукатурка, цегла та ін. Протягом деякого часу такі будматеріали насичуються цими речовинами і за певних умов (зміна температури та ін.) самі стають джерелами їх виділення в повітряне середовище за рахунок десорбції; тому інколи навіть при повному усуненні усіх інших джерел виділення шкідливостей підвищені концентрації їх у повітрі можуть лишатися тривалий час.

Основними шляхами надходження шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи, стравохідний тракт і шкірний покрив.

Найбільше значення має надходження їх через органи дихання. Токсичні пил, пара і гази, що потрапили в повітря приміщень, вдихуються працюючими і проникають у легені. Через розгалужену поверхню бронхіол і альвеол вони всмоктуються в кров. Отрути, що видихаються, виявляють несприятливу дію практично протягом всього часу роботи в забрудненій атмосфері, часом навіть по закінченні роботи, оскільки всмоктування їх продовжується. Отрути, що надходять через органи дихання в кров, розносяться по всьому організму, внаслідок чого їх токсична дія може поширюватись на будь-які органи і тканини.

Шкідливі речовини надходять в органи травлення їжі під час ковтання токсичного пилу, що осів на слизовій оболонці роту, чи шляхом занесення його туди забрудненими руками.

Надходячи в стравохід, отрути на всій його довжині всмоктуються через слизові оболонки в кров. В основному всмоктування відбувається в шлунку та кишечнику. Звідти отрути, що потрапили у кров, направляються в печінку. Там деякі з них затримуються і частково знешкоджуються, оскільки печінка є бар'єром для речовин, що надходять через стравохід. Тільки минувши цей бар'єр, отрути надходять до загального кровообігу і розносяться ним по всьому організму.

токсичні речовини, що мають, властивість розчиняти жири чи розчинятися в них або ліпоїдах, можуть проникати через шкірний покрив при забрудненні останнього цими речовинами, а інколи і при наявності їх у повітрі (у меншій мірі). Прониклі через шкірний покрів отрути одразу ж потрапляють у загальний кровообіг і знов розносяться по організму.

Отрути, що потрапили в організм тим чи іншим шляхом, можуть відносно рівномірно розподілятися по всіх органах і тканинах, інтоксикуючи їх. Деякі з них накопичуються (переважно в печінці, кістках та ін.). Такі місця переважного накопичення токсичних речовин називають депо отрути з організмі. Для багатьох речовин характерні певні види тканин і органів, де вони депонуються. Затримка отрут у депо може бути як короткочасною, так і тривалою - до кількох днів і тижнів. Поступово виходячи із депо в загальний кровообіг, вони також можуть виявляти певну, як правило, слабо виражену токсичну дію. Деякі незвичайні явища (вживання алкоголю, специфічна їжа, хвороба, травма ^та ін.) можуть викликати більш швидке виведення отрут із депо, в результаті чого їх токсична дія проявляється більш виразно.

Виділення отрут із організму відбувається головним чином через нирки та кишечник; найбільш летючі речовини виділяються також і через легені з видиханням повітря.