Показники оцінки шкідливої дії речовин

Основним критерієм якості повітря є гранично допустимі концентрації шкідливих речовин – ГДК. Величина ГДК залежить від впливу речовин на здоров'я людей і навколишнє середовище.

Під ГДК розуміють концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи при іншій тривалості (але не більше 40 год. на тиждень) під час усього робочого стажу (25 років) не може викликати захворювань чи відхилень стану здоров'я у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і наступних поколінь.

ГОСТ 12.1.005 - 88 установлює ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Указується величина ГДК у мг/м³, клас небезпеки й агрегатний стан (п – пара, гази; а – аерозоль; п + а – суміш). Всього 1307 найменувань.

При одночасному вмісті в повітрі декількох шкідливих речовин одно-спрямованої дії оцінку проводять за сумою відносин фактичних концентрацій до їхної ГДК, яка не повинна перевищувати одиниці:

С₁ / ГДК₁ + С₂ / ГДК₂ + … + С₃ / ГДК_n £ 1,

де С₁, С₂, …С_n – фактична концентрація шкідливих речовин.

До речовин односпрямованої дії відносяться такі речовини, що близькі за хімічним складом і характером впливу на організм людини.

ГДК деяких шкідливих речовин: борошняний пил – 6 мг/м³, зерновий – 4; чайний, тютюновий – 3; сірковуглець, хлор – 1; аміак – 20; сірководень – 10; миш’яковистий водень – 0,3.