Роботи нульового циклу

В процесі освоєння будівельного майданчика заздалегідь повинні бути виконані роботи по його вертикальному плануванню, влаштовані тимчасові дороги або монолітна залізобетонна основа під постійні дороги, змонтована трансформаторна підстанція та виконані інші підготовчі роботи.

До складу робіт нульового циклу входять:

- розробка котловану із зачисткою основи під фундаменти;

- водовідведення і водопониження;

- підготовчі роботи до монтажу підземної частини будівлі — улаштування посиленої основи під самохідний кран;

- розбиття осей фундаментів у виритому котловані;

- монтаж підземної частини будівлі, включаючи фундаменти, фундаментні балки, стіни підвалів;

- прокладка підземних комунікацій водопроводу, каналізації, газопроводу, тепломережі, водостоку, дренажу, телефонної каналізації, електрокабелів;

- улаштування бетонної підготовки під підлоги;

- монтаж перекриття над підземною частиною будівлі;

- гідроізоляція фундаментів і стін підвалу;

- зворотна засипка пазух з ущільненням;

- підготовчі роботи до монтажу надземної частини будівлі — укладання підкранової колії на посилену основу і монтаж баштового крана.

Роботи нульового циклу вважаються завершеними після зведення підземної частини будівлі зі всіма введеними комунікаціями в нього. Вартість робіт нульового циклу в середньому складає до 20% загальної вартості будівництва, а трудовитрати — до 30% загальних трудовитрат.

4.1.1 Розробка котловану і підготовка основи.

Розробку котловану здійснюють екскаваторами різних типів, з улаштуванням пандусів і без них. При можливих значних навантаженнях на основу застосовують втрамбовування котлованів, коли на ґрунт скидається трамбівка масою до 15 т з висоти 4-8 м або сучасними відрокотками.

Недокопка котловану звичайно складає 15-30 см. Цей шар ґрунту можна зняти бульдозером, грейдером, планувальником або вручну.

Підготовка основи. Монтаж фундаментів починають тільки після приймання підготовленої основи, а саме:

- земляну основу вирівнюють шляхом зачистки при піщаних ґрунтах або підсипають піску, якщо фундаменти споруджують на інших ґрунтах. Товщина піщаної підсипки повинна бути не менше 5 і не більше 15 см. Застосовується крупний пісок без домішок мулу або пилеватих частинок. Підсипку здійснюють і за межі майбутніх фундаментів: не менше 10 см з кожної сторони.

- сильно ослаблений ґрунтовими водами або атмосферними опадами ґрунт ущільнюють щебенем або гравієм шаром завтовшки 5-8 см, утрамбовують, зверху влаштовують основу з бетону міцністю до 10 МПа завтовшки не менше 3 см.

- водонасичену основу у зв'язку з високим рівнем ґрунтових вод ущільнюють щебенем або гравієм шаром завтовшки 8-10 см, на який після проливки гудроном (залишок після виділення з нафти паливних і масляних фракцій) укладають асфальтобетонну суміш шаром завтовшки 2-5 см. Зверху влаштовують основу у вигляді залізобетонної фундаментної плити.

Піщана або бетонна підготовка забезпечуватимуть рівномірну передачу навантаження від споруди на земляну основу.

4.1.2 Монтаж підземної частини будівлі

Фундаменти стаканного типу. Після підготовки основи розмічають осі фундаментів, які виносять на обноску з подальшою розміткою осей на місці установки фундаментів. Для цього на обноску натягують осьові струни і за допомогою виска переносять точки їх перетину на дно котлованів і траншей (рис. 4.1).

У всіх каркасних будівлях фундаменти стаканного типу мають відмітку верхнього обріза - 0,15 м, що дозволяє влаштовувати бетонну підготовку під підлоги, а значить в повному об'ємі завершувати роботи нульового циклу.

Перевіряють рівень дна стаканів фундаментів, розташованих в зоні установки. При необхідності роблять поглиблення в земляній або піщаній основі. У цьому місці підсипку роблять тоншою. Від точок перетину осей фундаментів рулеткою або шаблоном розмічають положення бічних граней кожного стакана. Це положення закріплюють трьома кілочками або металевими штирями, забитими в ґрунт.

Рис. 4.1. Розмітка положения фундаментів стаканного типу:

1 — головні осі будівлі; 2 — обноска; 3 — гвозді, які показують положення осей; 4 — шаблон; 5 — кілочки, штирі

Фундаменти стрічкового типу — блоки-подушки. Збірні стрічкові фундаменти складаються з блоків двох типів, блоків-подушок, що укладаються в основу фундаментів і стінних блоків, які є стінами підземної частини будівель.

При монтажі стрічкових подушок заздалегідь від точки перетину осей метром відмірюють проектне положення зовнішньої грані фундаментної стрічки і забивають два металеві штирі так, щоб натягнуте між ними дротяне причалювання було розташоване в 2-3 мм за лінією стрічки фундаментів (рис. 4.2). Якщо в проекті немає інших вказівок, то при піщаних ґрунтах фундаментні блоки укладають безпосередньо на вирівняну основу, при інших ґрунтах — на піщану подушку завтовшки 10 см. Під підошвою фундаменту не можна залишати насипний або розпушений ґрунт. Його видаляють і замість нього насипають щебінь або пісок. Поглиблення в основі більше 10 см звичайно заповнюють бетонною сумішшю.

Рис. 4.2. Розмітка положення фундаментних подушок: 1 — обноска; 2 — торцеві фундаментні подушки; 3 — причалювання

Відмітку основи перевіряють нівеліром. Стрічкові фундаменти починають монтувати з маячних блоків по кутах і в місцях перетину стін. Після цього шнур-причалку піднімають до рівня верхнього зовнішнього ребра блоків і по ньому розташовують всі проміжні блоки. Бічні пазухи і розриви між блоками-подушками до 10-15 см в процесі монтажу заповнюють піском і ущільнюють. Надлишки ґрунту зрізають урівень з поверхнею блоків. У місцях сполучення подовжніх і поперечних стін блоки-подушки укладають упритул, місця сполучення між ними закладають бетонною сумішшю. Після установки маячних подушок причалку піднімають до рівня верхнього ребра подушок.

При звичайних ґрунтах по фундаментних подушках влаштовують горизонтальну гідроізоляцію, по ній зверху цементну стяжку завтовшки 30 мм. При слабких ґрунтах і можливості нерівномірного осідання фундаментів по верху фундаментних подушок в цементно-піщану стяжку укладають арматурну сітку, що забезпечує більш рівномірний розподіл навантаження від вищерозміщених блоків і конструкцій. Діаметр стрижнів сітки приймають за проектом, але не менше 5 мм. Після закінчення улаштування цементної стяжки доцільно засипати котлован до верху змонтованих фундаментних подушок.

Монтаж блоків стін підвалу. Розкладку фундаментних подушок і блоків стін підвалу здійснюють відповідно до технологічної карти, по приведеній в ній схемі розкладки блоків, що враховує необхідність залишення отворів і проходів між ними для введення через фундаменти в будівлю трубопроводів і кабелів.

До початку монтажу стінних фундаментних блоків на стрічці фундаментних подушок розмічають подовжні і поперечні осі, використовуючи для цих цілей дротяні осі з обноски. Монтаж фундаментних блоків починають з установки кутових — двох крайніх по фасаду будівлі. Після кутових встановлюють проміжні маякові блоки на відстані 20-30 м один від одного, по яких і натягують маякові причалки на відстані 2...3 мм від лінії зовнішнього краю фундаментів. Причалки треба розташовувати на 4-5 см вище за рівень встановленого ряду блоків. У міру монтажу причалки переносять вгору на черговий ряд блоків, рівень її також на 4-5 см вище за рівень установки цього ряду блоків.

Блоки двох перших рядів встановлюють з рівня землі, подальші — з підмостей. Перев'язка блоків — не менше 1/4 довжини блоку, після установки всіх блоків чергового ряду закладають вертикальні стики між ними. При виконанні стін підвалу з монолітного залізобетону висота бетонування визначається на висоту стіни, а довжина — технологічним регламентом виконання робіт.

По всій площині фундаментів, вирівняній розчином і приведеної в горизонтальне положення, укладають 1-2 шари гідроізоляції.

За наявності підвальних поверхів влаштовують вертикальну гідроізоляцію і проводять заходи щодо утеплення їх стін відповідно до даних проекту.

Монтаж перекриття над підвалом починають після установки перегородок, введення випусків підземних комунікацій.

Особливості монтажу підземної частини будівлі. Для монтажу підземної частини будівлі можуть використовуватися пневмоколісні, автомобільні, гусеничні, а також баштові крани, які можуть використовуватися і для зведення надземної частини будівлі.

Основні особливості робіт:

- ув'язка із земляними роботами — монтажний кран або спускають в котлован і для нього влаштовують в'їзний пандус або для крана залишають достатньо широку смугу для переміщення по кромці котловану;

- ретельність зворотної засипки ґрунту і пошарового ущільнення, оскільки необхідно гарантувати стійкість підкранових шляхів, які часто розташовують і в зоні зворотної засипки ґрунту. Якщо при монтажі надземної частини будівлі передбачено використовувати баштовий кран, нимм можна монтувати і підземну частину. В цьому випадку монтаж підкранових шляхів і самого крана необхідно закінчити до початку укладання фундаментів. Якщо глибина котловану значна і при русі крана уздовж котловану може бути порушена стійкість укосів, то монтаж доцільно вести з однієї точки і на величину вильоту стріли. При цьому встановлюють фундаментні подушки, блоки стін підвалу, плити перекриття, влаштовують гідроізоляцію, здійснюють зворотну засипку пазух, тобто формують підпірну стінку, що виключає небезпеку обвалення укосу.