Реінжиніринг як важливий напрямок інноваційної діяльності на підприємстві

Однією з найбільш ефективних інновацій в управлінській справі за останні роки став реінжиніринг. Зараз він вже широко використовується в різних країнах світу. Сучасний менеджмент не може мати іншої основи, ніж пошук і активне використання нових форм, методів, прийомів, сфер бізнесу, оскільки колишні підходи себе вже не виправдовують. Безсумнівний пріоритет серед подібних інструментів має сьогодні реінжиніринг. Його методи взяті на озброєння провідними компаніями світу.

Як відомо, бізнес-планування передбачає .початкове проектування бізнесу, або, іншими словами, початкове проектування розвитку ділової одиниці. Надалі підприємство також потребує неперервного проектування. Необхідність постійного удосконалення зумовлює підхід до бізнесу як до процесу. Можна сказати, що процес бізнесу – це множина кроків, які здійснює фірма від одного стану до іншого.

Зараз надзвичайно популярним у проектування ділових процесів став реінжиніринг бізнесу. Засновником теорії реінжинірингу вважають М. Хаммера, який у співавторстві з Дж. Чимпі випустив книгу: "Реінжиніринг корпорації: маніфест для революції в бізнесі".

"Реінжиніринг – це фундаментальне переосмислення і радикальна зміна рішень про ділові процеси з метою досягнення покращень у критично важливих показниках діяльності, таких як витрати, якість, обслуговування".

М. Хаммер, Дж. Чимпі

Отже, реінжиніринг звичайно представляють як фундаментальне переосмислення і радикальну перебудову бізнесу з метою поліпшення таких важливих показників, як вартість продукції, якість продукції, рівень сервісу, фінансовий стан фірми, маркетинг, побудова інформаційних систем та ін.

Реінжиніринг – це перебудова (перепроектування) ділових процесів для досягнення радикального (стрибкоподібного) поліпшення діяльності фірми.

Реінжинірингу притаманні такі основні властивості:

Ø відмова від застарілих правил і підходів та початок ділового процесу ніби з "чистого листа ". Це дозволяє подолати негативний вплив застарілих господарських догм, які давно склались;

Ø нехтування діючими системами, структурами і процедурами та радикальна зміна способів господарської діяльності – якщо неможливо переробити своє ділове середовище, то можна переробити свій бізнес;

Ø забезпечення значних змін показників діяльності (вони на порядок відрізняються від попередніх).

Невеликі зміни потребують від фірми підлаштування, вмілого пристосування існуючих господарських інструментів. Отже, якщо справи фірми погіршились незначно, їй не потрібен реінжиніринг. Він необхідний у випадках потреби в дуже суттєвих покращеннях.

Реінжиніринг застосовується в трьох основних ситуаціях:

По-перше, в умовах, коли фірма знаходиться в стані глибокої кризи. Ця криза може виражатись у явно неконкурентному (дуже високому) рівні витрат на виробництво, різкому зниженні попиту на продукцію фірми і т.п.

По-друге, в умовах, коли сучасне (поточне) положення фірми може бути визнано задовільним, однак прогнози її діяльності є несприятливими (невтішними). Фірма зіштовхується з небажаними для себе тенденціями у сфері конкурентноспроможності, прибутковості, рівня попиту на продукцію і т.д. Тут фірма реагує на негативні зміни факторів впливу, поки вони не набули ще фатального для неї характеру.

По-третє, реалізацією можливостей реінжинірингу займаються благополучні, швидкозростаючі та агресивні організації. їх завдання полягає у прискореному нарощуванні відриву від найближчих конкурентів і створенні унікальних конкурентних переваг. Застосування реінжинірингу в цій ситуації є кращим варіантом ведення бізнесу. Багато компаній вважають, що знайшли найкращу модель бізнесу, в якій не варто що-небудь суттєво змінювати. З часом подібний підхід приводить до того, що конкуренти доганяють і переганяють такі фірми, а самі ці компанії все гірше адаптуються до попиту і ринкової кон'юнктури в цілому.

Процес реінжинірингу базується на двох основних поняттях: "модель бізнесу фірми" і "майбутній образ фірми".

Модель – це образ – умовний або мислимий (створюваний думкою) – певного об'єкта (іншої об'єктивної реальності), використовуваний як його (цього об'єкта або іншої об'єктивної реальності) заступника чи представника. Модель може мати форму зображення, опису, схеми, креслення, графіка, плану і т.п. В будь-якому випадку модель – це спрощений образ оригіналу, який відображає головні його риси і не враховує другорядні деталі.

Ф Модель бізнесу фірми - це образ (представлення) основних господарських процесів фірми, взятих у їх взаємодії з діловим середовищем фірми.

До складових моделі бізнесу рекомендують залучати такі господарські процеси, які безпосередньо пов'язані з генеруванням і одержанням доходів. Моделі бізнесу дозволяють встановити характеристики господарських процесів ділової одиниці та необхідність їх перебудови – реінжинірингу.

Основні етапи реінжинірингу:

Ø формується бажаний (необхідний з точки зору майбутнього виживання і розвитку) образ фірми. Формування майбутнього образу відбувається в рамках розробки стратегії фірми, її основних орієнтирів та способів їх досягнення

Ø створюється модель реального або існуючого бізнесу фірми. Цей етап називають ретроспективним або зворотним реінжинірингом. Здійснюється докладне вивчення основних операцій, господарських процесів компанії, оцінюється їх ефективність. Визначаються процеси, які потребують корінної перебудови

Ø розробляється модель нового бізнесу. Здійснюється перепроектування діючого бізнесу - прямий реінжиніринг. Для створення моделі нового бізнесу здійснюється наступне:

- перебудовуються господарські процеси, які цього потребують;

- формуються нові трудові функції персоналу. Переробляються посадові інструкції, розробляється ефективна система мотивації праці персоналу, організуються робочі групи, колективи працівників, розробляються про грами підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників;

- створюються інформаційні системи, необхідні для здійснення реінжинірингу. Необхідний для реінжиніринга рівень інформаційного забезпечення передбачає, що інформація повинна бути доступна кожному учаснику проекту реінжинірингу в будь-якій точці фірми;

- тестування моделі нового бізнесу, тобто її попереднє застосування в обмеженому масштабі.

Ø впровадження моделі нового бізнесу в господарську реальність фірми. Всі елементи нової моделі бізнесу втілюються у практику роботи. Тут важливим є вміле стикування і перехід від старих господарських процесів до нових так, щоб виконавці процесів не відчували трудового дискомфорту, а тим більше не переживали стану робочого стресу. Еластичність переходу значною мірою зумовлюється ступенем ретельності здійснення підготовчих робіт

В реінжинірингу виділяють дві суттєво відмінні його різновидності:

Ø кризовий реінжиніринг, де мова йде про вирішення вкрай складних проблем підприємства, коли справи пішли зовсім погано і потрібен комплекс заходів, який дозволив би виправити ситуацію, вивести організацію з того важкого, кризового стану, в який вона потрапила;

Ø реінжиніринг розвитку, який застосовується коли справи підприємства йдуть в цілому непогано, однак погіршилась динаміка розвитку, стали випереджати конкуренти.

Кризовий реінжиніринг порівнюють із постановкою діагнозу важко хворого та його екстреним лікуванням, включаючи найбільш радикальні методи. Реінжиніринг розвитку уподобляють оздоровленню та напрацюванню м'язів для наступного потужного наступу.

При сучасному стані вітчизняної економіки дуже актуальним є кризовий реінжиніринг. Однак головний потенціал цього управлінського інструменту – служити основним фактором успішного і стабільного розвитку, що робить його важливим у антикризовому менеджменті. Одна із найважливіших переваг реінжинірингу – здатність сприяти швидким змінам у бізнесі, які забезпечують не лише виживання, але й можливість успішної роботи підприємства.

Постійні зміни в технології, а також ситуації на ринку змушують підприємства, які прагнуть вижити і зберегти конкурентоспроможність, перебудовувати свою стратегію, свою діяльність, свій бізнес. Тому реінжиніринг став елементом повсякденного життя багатьох підприємств. З усіх інструментів менеджменту спеціалісти вважають сьогодні найбільш ефективним саме реінжиніринг. М. Хаммер вважає його революцією, яка перетворює конструювання бізнесу в інженерну діяльність.

Практика переконує, що корінне удосконалення всієї діяльності на ринку є основою господарського оздоровлення. Це необхідно і для підприємств, становище яких виглядає достатньо надійним (непохитним). Добре налагоджений бізнес являє собою комплекс взаємопов'язаних процесів, які забезпечують необхідну поточну доходність бізнесу і перспективи його розвитку. Основним показником оцінки ефективності ринкової діяльності підприємства є нарощування прибутку від вкладення капіталу за конкретний період часу. Тому будь-які управлінські інновації, звичайно, націлені на підвищення ефективності бізнес-процесів і потребують вкладання капіталу. Звідси рішення приймаються з урахуванням намічуваних фінансових результатів, термінів, можливих ризиків та досягнення передбачуваної ефективності інвестицій.

Використовуються різні методи підвищення ефективності бізнес-процесів: реструктуризація, перебудова, реінжиніринг.

Реструктуризація – це послідовне поліпшення діяльності фірми, при якому має місце мінімальний ризик інвестора та відносно низький рівень інвестицій.

При перебудовівиявляються малоефективні процеси, яких прагнуть позбутись, а нововведення впроваджуються лише тоді, коли вони вписуються в існуючу організацію і технології підприємства.

Реінжиніринг характерний радикальними перетвореннями в існуючих технологіях та організаційних структурах. Він пов'язаний з переходом на якісно новий рівень бізнесу. Обсяг інвестицій і ступінь ризику в цьому випадку набагато вищі.

Багато вітчизняних підприємств вже в даний час вдаються до реінжинірингу. Цей управлінський інструмент зарекомендував себе важливим засобом різкого поліпшення результатів діяльності підприємства. Ключовим його моментом є перетворення основних бізнес-процесів та всіх пов'язаних з ними організаційних структур, технології, методів роботи, формування нової інфраструктури і корпоративної культури.

Головне, що реінжиніринг має своєю мстою удосконалення функціонування всієї фірми, націлене на скорочення затрат і підвищення ефективності підприємства в цілому або його основних ланок, причому наголос робиться на вдосконалення виробничого процесу. Велика увага приділяється також перебудові бізнес-процесів, спрямованій на якісне поліпшення останніх. Нарешті, коли підприємство знаходиться у дуже важких (кризових) умовах, реінжиніринг може бути націлений на корінні зміни бізнесу.

Як свідчить практика, реінжиніринг доцільно починати з пробного проекту в тій сфері діяльності, у якій він може принести належний (значний) успіх. Керівництво фірми на основі цього пробного проекту може оцінити можливі результати застосування реінжинірингу в інших сферах діяльності організації. Реалізація проектів прогресивних змін бізнесу фірми приводить до суттєвих змін і в методах його організації. Тому першочергового значення набуває управління процесом змін. Тут недопустимі зайва поспішність, недостатнє фінансування або нездатність врахувати внутрішній опір змінам. Серйозною проблемою при впровадженні проекту може бути негативне відношення до нововведень з боку персоналу підприємства, на якому проводяться структурні зміни. Це пов'язано з дестабілізацією усталених, які стали звичними, форм взаємовідносин в колективі. Воно зумовлюється також непевністю багатьох працівників в успішному результаті перетворень, у своїй здатності адаптуватись до нових вимог.

Наполегливу роботу, спрямовану на подолання цього опору, повинні вести працівники підприємства, безпосередньо зайняті реінжиніринговою діяльністю (безпосередні учасники реінжинірингової діяльності). Перше місце серед них займає лідер проектів реінжинірингу – один із менеджерів вищого рівня управління підприємства, який очолює реінжинірингову діяльність. Крім виконання організаційних обов'язків, він відповідає за ідеологічне обґрунтування проекту реінжинірингу, створення загального духу новаторства, ентузіазму та відповідальності.

Учасники реінжинірингової діяльності:

Ø лідер проектів реінжинірингу

Ø реінжиніринговий комітет

Ø менеджер з оперативного керівництва реінжинірингом

Ø менеджери господарських процесів

Ø робоча команда реінжинірингу

Другий учасник – реінжиніринговий комітет, що складається із членів керівництва вищої ланки фірми, лідера реінжинірингу, менеджерів процесів (функціональних ділянок підприємства). Він здійснює функції спостереження, узгодження цілей і стратегій реінжинірингу, узгодження інтересів різних робочих команд та вирішення конфліктних ситуацій між ними. У випадку відсутності на фірмі такого комітету його функції виконує лідер реінжинірингу.

Особливе місце займає менеджер, що здійснює оперативне керівництво реінжинірингом бізнесу в цілому. Часто він є помічником лідера реінжинірингу. Найважливіші з функцій виконуваних ним, – це розробка методик та інструментів реінжинірингу, навчання та координація роботи з реінжинірингу менеджерів процесів, надання допомоги в організації робочих команд з реінжинірингу.

Менеджери господарських процесів – це лінійні, а значно частіше функціональні керівники підприємства. Менеджер процесу формує команду для прогресивної зміни керованого ним господарського процесу і забезпечує необхідні умови для успішної роботи команди. Також він здійснює функції спостереження і контролю за роботою команди. Таким чином, менеджер процесу є своєрідним замовником реінжинірингу даного процесу.

Робоча команда реінжинірингу – це група працівників підприємці ва, а також зовнішні учасники (консультанти, розробники), які й здійснюють безпосередню роботу з реінжинірингу конкретного господарського процесу.

Дуже важливим для процесу управління змінами є оцінка готовності до них організації та розробка плану їх впровадження. Повинні бути чітко визначені ролі працівників, які є учасниками процесу змін. Ініціатори перетворень повинні мати повноваження для прийняття рішень про зміни і втілення цих змін у життя. Дуже важлива і роль людей, які не мають формальної влади в організації, однак можуть використати свій вплив у колективі для ініціювання процесу прогресивних змін.

У процесі реінжинірингу появляється можливість досягнення швидкого успіху при мінімальному залученні ресурсів. Важливо цю можливість прискореними темпами реалізувати. Для перевірки ефективності нових господарських процесів (бізнес-процесів), передбачених у розроблюваних реінжинірингових проектах, як переконує практика, потрібна реалізація (здійснення) пробних (пілотних) проектів. Реалізація (практичне впровадження) таких проектів повинно здійснюватись з допомогою команди спеціалістів, у яку повинні входити:

Ø лідер проектів реінжинірингу (один з керівників організації);

Ø групи по проектуванню кожного процесу, який підлягає реінжинірингу;

Ø групи впровадження, які можуть об'єднуватись із групами проектування;

Ø спостережний комітет, необхідний для забезпечення належної роботи по впровадженню і максимального сприяння впровадженню, який складається з авторитетних представників організації і зовнішніх консультантів.

Відмітимо головне. В умовах кризового стану підприємства (стану, що є близьким або прирівнюваним до нього) найважливіше її завдання – шляхом здійснення комплексної програми реінжинірингу, яка забезпечує якісне удосконалення основних господарських процесів (основних бізнес-процесів) з одночасним впровадженням нових інформаційних технологій, добитись модернізації та суттєвого підвищення ефективності бізнесу.

Удосконалення бізнес-процесів потребує максимального використання якісно нових можливостей, що надаються сучасними інформаційними технологіями. Це передбачає відхід від застарілих правил, принципів, що збереглися у виробничо-господарській діяльності підприємства, і освоєння зовсім нових принципів, котрі відповідають вимогам сучасного бізнесу. Об'єктами прикладення програм реінжинірингу стають як бізнес-процеси корпоративного управління, так і управління структурними підрозділами фірми.

Завдання реінжинірингу включають об'єднання інформаційних ресурсів структурних підрозділів підприємства і створення інтегрованої корпоративної інформаційної системи управління, яка функціонує в реальному масштабі часу, базується на об'єктивних даних про фінансові та матеріальні потоки в усіх сферах господарської діяльності фірми, забезпечує можливість гнучкого реагування на зміну ринкової ситуації. Створення інтегрованої корпоративної інформаційної системи управління повинно забезпечити для керівництва підприємства можливість одержання у будь-який час (при виникненні потреби у цьому) об'єктивної картини роботи всіх підрозділів, яка повинна бути "прозорою" зверху-вниз до будь-якого структурного його підрозділу.

Інтегрована корпоративна інформаційна система управління повинна забезпечувати такі нові можливості, для ведення найважливіших бізнес-процесів:

Ø щоденний огляд фінансового стану підприємства;

Ø постійний контроль фінансових взаємовідносин з дебіторами і кредиторами;

Ø автоматизація ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності; *$ планування, нормування, оперативний і поточний контроль витрат на виробництво;

Ø планування та постійний контроль виконання бюджету (балансу доходів і видатків) фірми.

Отже, на основі висвітленого вище можна зробити висновок, що успішна реалізація програм реінжинірингу передбачає:

1) послідовну підготовку і проведення заходів з розробки удосконалених моделей бізнес-процесів;

2) ініціювання та здійснення (практичну реалізацію) пілотних (пробних) проектів з наступним подальшим удосконаленням та оптимізацією бізнес-процесів на основі результатів впровадження пілотних проектів;

3) базування програм реінжинірингу на використанні сучасних інформаційних технологій (засобів телекомунікації, систем електронних конференцій, інтегрованих баз даних, об'єднаних комп'ютерних мереж, експертних систем, електронних імітаційних моделей, інших сучасних інформаційних технологій).

Резюме

Ø 3 інноваційним розвитком підприємств пов'язані такі найважливіші поняття, як інновації, інноваційна діяльність, інноваційний процес, новизна (новація), наукова й науково-технічна діяльність, науково-відтворювальні процеси, науково-технічна й інноваційна політика, інноваційний менеджмент. Характеристика інноваційного типу розвитку базується на характеристиці двох типів розвитку економіки господарських систем – екстенсивного та інтенсивного. У сучасних умовах існує об'єктивна необхідність переходу підприємств та інших суб'єктів господарювання на інноваційний тип розвитку.

Ø НТП, який здійснюється в двох формах, визначає (забезпечує) потенційні можливості для інновацій, інноваційних процесів та інноваційної діяльності на підприємствах. Існує тісний взаємозв’язок новацій, нововведень та інновацій, здійснюваних підприємствами па базі досягнень НТП і НТР. Є два підходи до розуміння сутності інновацій – статистичний та динамічний. Причому більш правильним, більш обґрунтованим з науково-методичної точки зору є динамічний підхід.

Ø Існує багато напрямків класифікації інновацій. Серед них важливе місце посідає класифікація інновацій в залежності від їх призначення (сфери використання). Інновації, що виділяються за цією ознакою, тісно взаємопов’язані між собою. Досить важливою, обґрунтованою й переконливою є класифікація інновацій за трьома визначальними ознаками – за типом, новизною місця впровадження, інноваційною функцією. Діючі міжнародні норми збирання даних про інновації розповсюджуються тільки па технологічні інновації. Вони носять назву "Керівництво Осло" і виділяють в складі технологічних інновацій нові продукти і процеси, а також їх удосконалення.

Ø Однією з найбільш ефективних інновацій в управлінській сфері за останні роки став реінжиніринг. Завдяки трьом своїм основним властивостям він забезпечує корінну перебудову ділових процесів (бізнес-процесів) для досягнення радикального поліпшення діяльності підприємства. Реінжиніринг застосовується в трьох основних ситуаціях, а практично здійснюється в чотири етапи. Залежно від характеру конкретної ситуації, може застосовуватись кризовий реінжиніринг або реінжиніринг розвитку. Реінжиніринг суттєво відрізняється від таких методів підвищення ефективності бізнес-процесів, як їх реструктуризація та перебудова.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Який зв'язок між інноваціями, інноваційними процесами, та інноваційною діяльністю на підприємствах?

2. В чому суть наукової й науково-технічної діяльності, та який зв'язок цих видів діяльності з інноваційною діяльністю?

3. Назвіть три типи розвитку економіки виробничих (господарських) систем і дайте характеристику кожного з них.

4. Чим зумовлена об'єктивна необхідність забезпечення інноваційного типу розвитку економіки підприємств у сучасних умовах?

5. Що таке НТП і в яких двох формах він здійснюється? Охарактеризуйте кожну з цих форм та обґрунтуйте об'єктивну обумовленість здійснення НТП у двох формах.

6. Чому потенційні можливості здійснення інновацій, інноваційних процесів та інноваційної діяльності на підприємствах забезпечуються НТП і НТР, а також науково-технічною та інноваційною політикою держави?

7. Які 5 типів інновацій виділив основоположник інноваційної теорії Й.А.Шумпетер? Як розглядав інновації Шумпетер: у статиці, чи в динаміці?

8. Як класифікуються інновації за трьома найважливішими й тісно взаємопов'язаними ознаками – за типом, за інноваційною функцією та ступенем новизни, за значенням наслідків та охопленням частки ринку?

9. Що таке реінжиніринг? Чому реінжиніринг є однією з найбільш ефективних інновацій в управлінській сфері?

10. У яких трьох основних ситуаціях застосовується реінжиніринг та в які чотири етапи він проводиться?