Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел є необхідним елементом курсової роботи і відображає ступінь ознайомлення студента з наявною літературою з теми курсової роботи.

До списку включаються лише ті джерела, які дійсно використовувалися студентом при написанні курсової роботи.

Використані джерела вказуються у списку в такому порядку.Спочатку перераховуються правові акти за їх юридичною силою (наприклад: починаючи з Конституції України та закінчуючи локальними правовими актами), потім зазначаються інші джерела (підручники, монографії, наукові статті тощо) в алфавітному порядку за прізвищами перших авторів або заголовків джерел. Джерела нумерують в порядку зростання єдиним списком. Назви джерел подаються на мові оригіналу.

Список використаних джерел обов’язково повинен містити прізвище та ініціали автора, повну назва джерела (при необхідності - номер тому та номер зібрання творів), місто видавництва, видавництво та рік видання, кількість сторінок чи посилання на сторінки.

Список використаних джерел повинен містити не менше 20 джерел.

Зразок оформлення списку використаних джерел зображено у додатку Д.

3.3. Оформлення додатків

Додатки оформляються після списку використаних джерел як продовження курсової роботи на наступних її сторінках у порядку появи у роботі посилань на них.

Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток __” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Якщо у якості додатків використовуються юридичні документи (рішення суду, протокол тощо) замість підпису вказуються прізвище посадової особи. Додатки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і згортають за форматом аркушів курсової роботи.

4. ПІДГОТОВКА ТА ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

У визначений кафедрою термін повністю закінчена курсова робота належним чином оформлена та підшита курсова робота подається студентом на кафедру для перевірки керівником. Керівник курсової роботи відмічає у рецензії позитивні сторони і недоліки роботи (якщо вони мають місце), дає рекомендації для їх усунення та захисту роботи, а також оцінює роботу. При необхідності доопрацювання, робота разом з рецензією повертається студенту на доопрацювання для усунення недоліків.

Курсова робота після допуску роботи до захисту керівником захищається студентом при комісії, до складу якої входять викладачі кафедри.

Курсові роботи оцінюються за 100-бальною шкалою, при цьому керівник оцінює курсову роботу в діапазоні від 0 до 50 балів, комісія по захисту курсових робіт – в діапазоні від 0 до 50 балів. До захисту не допускається робота студента, яка оцінена керівником менше як на25 балів.

При оцінюванні курсової роботи науковий керівник розподіляє загальну кількість балів, за якою оцінюється робота, між відповідними об’єктами контролю:

1. зміст першої частини курсової роботи (якість теоретичного матеріалу, його зв'язок з практичним, вміння представляти матеріал в логічній послідовності, наявність висновків та пропозицій) – оцінюється в діапазоні від 0 до 20 балів;

2. правильне вирішення практичних задач оцінюється в діапазоні від 0 до 10 балів за кожну задачу;

3. дотримання вимог щодо оформлення роботи – оцінюється в діапазоні від 0 до 5 балів.

4. вчасне виконання роботи на всіх етапах у встановленні кафедрою відповідно до графіку підготовки курсової роботи терміни - оцінюється в діапазоні від 0 до 5 балів.

У рецензії керівник проставляє не тільки загальну кількість балів, але і вказує їх розподіл між відповідними об’єктами контролю.

При оцінюванні курсової роботи комісія по захисту виставляє бали від 0 до 50 балів.

Додаток В

Приклад

змісту курсової роботи за темою „Принципи кримінально-правової кваліфікації”

ЗМІСТ

Стор.
ВСТУП………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1 ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

1.1.Поняття принципів кримінально-правової кваліфікації, їх функції та види………………………………………..…………………………… 8

1.2. Джерела походження принципів кримінально-правової

кваліфікації ………………………………………………………………12

РОЗДІЛ 2 ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ЯК НЕВІДЄМНА ЧАСТИНА ВСІХ ПРАВОВИХ ПРИНИЦІВ ТА ЇХ СПІВВІДНОШЕННЯ

2.1. Загальна характеристика принципів………………………………...18

2.2. Співвідношення принципів кримінально-правової кваліфікації з іншими принципами правової системи…………………………………30

РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМАТИКА ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ……………...……………………...…………40

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………. 48

ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 58

Додаток Г

РОЗДІЛ 1

ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

1.1. Поняття принципів кримінально-правової кваліфікації, їх функції та види

У науці кримінального права підтримку знаходить думка про те, що серед правил кваліфікації слід виділяти ті з них, які відіграють роль принципів, але проблема полягає в тому, що не всі вчені проводять різницю між принципами і окремими правилами, які використовуються при кваліфікації, до того ж, у теорії кримінального права відсутня більш-менш чітко виражена позиція щодо того, що слід відносити до принципів кваліфікації (її загальних правил). Тому, доцільно з’ясувати ознаки та поняття таких принципів.

Вивчення праць таких вчених, як О.І. Рарога [4–6], Л.Д. Гаухмана [11;12], В.О.Навроцького [35], В.Н.Кудрявцева [6;43;44] та інших, що розглядають відповідні закономірності, формулюють принципи застосування кримінального закону взагалі і кваліфікації, зокрема дозволить наблизитьсь до розв’язання проблем, які виникають в правозастосовній діяльності.