ПЕРЕДМОВА. Хірургія - це один з основних розділів клінічної медицини, що вивчає хвороби і ушкодження, при діагностиці і лікуванні яких використовуються методи та
Хірургія - це один з основних розділів клінічної медицини, що вивчає хвороби і ушкодження, при діагностиці і лікуванні яких використовуються методи та прийоми, об'єднані єдиним терміном - хірургічна операція.
У перекладі з грецької хірургія («cher» - рука, «ergon» - дія) означає рукодія, ремесло. Однак сучасний хірург - це не тільки і не стільки маніпулятор, що працює руками, скільки фахівець, який має значний масив спеціальних знань та умінь, володіє складною медичною технікою, яка застосовується як на діагностичному етапі, так і на різних етапах лікування, у тому числі і на етапі хірургічного лікування. Однак, щоб досконало оволодіти всіма цими знаннями та уміннями, необхідно засвоїти ряд загальних клінічних питань, які дозволяють оцінити характер скарг хворого, анамнез захворювання, результати фізикального обстеження хворого і на їхній основі сформулювати діагностичну програму. Отримані в процесі діагностики допоміжні дані дозволяють уточнити клінічний діагноз, і, на засадах отриманих даних, сформувати програму лікування. Саме проблема засвоєння питань клінічної діагностики хірургічних захворювань є надзвичайно важливою для проведення адекватної і своєчасної лікувальної тактики.
У той же час для того, щоб розпочати вивчення клінічної хірургії, необхідно засвоїти цілий ряд загальних питань, що стосуються проблем організації хірургічної допомоги, догляду за хворими, вивчити загальні питання, що відносяться до таких основних симптомокомплексів хірургічної патології, як кровотеча, травма, опіки, рани та ранова інфекція, основи онкології, анестезіології і реаніматології, засвоіти та оволодіти клінічною трансфузіологією, а також питаннями обстеження хірургічного хворого. Все це вивчається в розділі «Загальна хірургія», чому і присвячений запропонований підручник.
Чому ми визнали за необхідне створити такий підручник для студентів і у чому його відмінність від інших підручників за даним розділом хірургії?
Реформування освітнього процесу в Україні відбувається на принципах втілення кредитно-модульної системи навчання та використання системи керування якістю навчального процесу. Крім цього, змінилася парадигма в підготовці лікарів: від підготовки лікаря-фахівця до підготовки лікаря загальної практики. І однією з важливих сторін цієї проблеми є потреба у створенні підручників і навчальних посібників, що відповідають потребам використання саме при кредитно-модульній системі навчання і за своїм змістом відповідають цілям і завданням підготовки лікаря загальної практики.
У запропонований підручник включені всі необхідні розділи, що висвітлюють проблеми загальної хірургії в обсязі, необхідному для лікаря загальної практики. Крім цього, всі розділи посібника викладені за єдиною методикою і несуть у собі елементи керованого практично орієнтованого навчання.
Основна мета курсу загальної хірургії - це оволодіння студентами основ клінічного обстеження хірургічних хворих, знайомство із семіотикою основних видів хірургічних захворювань, принципами їх діагностики та лікуванням деяких соціально значущих хірургічних захворювань.
Розділ 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
Загальні питання термінології та організації медичної допомоги
1. Медична допомога - комплекс медичних заходів, спрямованих на лікування пацієнта у випадку загрози його життю та здоров'ю, які виконуються професійно підготовленими фахівцями, що мають на це право відповідно до існуючого законодавства.
2. Хірургічна допомога (допомога хворим із хірургічними захворюваннями) є одним із найбільш масових видів медичної допомоги, що пояснюється низкою факторів:
- поширеністю хірургічних захворювань, вроджених вад розвитку і придбаних патологічних станів;
- постійним зростанням кількості травматичних ушкоджень у промислово розвинених країнах;
- необхідністю в багатьох випадках термінового надання допомоги для врятування життя хворого;
- збільшеними можливостями хірургії в лікуванні різних захворювань;
- швидким розвитком реконструктивно-відновної хірургії і трансплантології, малоінвазивної хірургії;
3. Медична допомога населенню України, у тому числі і хірургічна допомога, організаційно базується на:
- територіальному принципі;
- етапності надання допомоги з підпорядкуванням нижчого етапу вищому;
-максимальному наближенні медичної допомоги до місця проживання хворого;
4. Види хірургічної допомоги:
А)За часом надання допомоги:
- екстрена(невідкладна), яка необхідна хворим із гострими хірургічними захворюваннями і травмами;
- планова, яка надається хворим із хронічною хірургічною патологією;
Б)За видом допомоги:
- долікарська (первинна медична допомога);
- загальнохірургічна (кваліфікована) хірургічна допомога;
- спеціалізована хірургічна допомога;
В) За місцем надання допомоги:
- амбулаторно-поліклінічна допомога;
- стаціонарна допомога;
5. Обсяг хірургічної допомоги залежить від типу лікувальної установи:
А) ФАП (фельдшерсько-акушерський пункт) – екстрена і невідкладна долікарська допомога;
Б) Дільнична лікарня, поліклініка – екстрена і невідкладна допомога при гострих хірургічних захворюваннях;
В) Районна лікарня:
а) термінова і невідкладна допомога при гострих хірургічних захворюваннях;
б) планова хірургічна допомога при найпоширеніших хірургічних захворюваннях;
Г) Обласні та міські лікарні:
а) екстрена, невідкладна і планова загальнохірургічна допомога;
б) спеціалізована хірургічна допомога (урологічна, проктологічна, онкологічна і таке інше);
Д) Наукові установи хірургічного профілю та спеціалізовані центри системи АМН України та МОЗ України:
а) високоспеціалізована хірургічна допомога відповідно до профілю;
б) консультативна допомога хворим відповідно до профілю;
Амбулаторно - поліклінічна допомога
1. Вид хірургічної допомоги за своєю суттю є кваліфікованоюхірургічною допомогою і включає:
- надання невідкладної допомоги і лікування хворих із травмами та захворюваннями, при яких не потрібна госпіталізація;
- обстеження, постановка попереднього діагнозу та вирішення організаційно-тактичних питань (куди направити хворого, яким видом транспорту перевозити, яке лікування проводити в період транспортування і т.п.) при захворюваннях та ушкодженнях, що вимагають стаціонарного лікування;
- диспансерне спостереження та обстеження певної категорії хворих;
- проведення санітарно-просвітньої роботи, спрямованої на профілактику, раннє виявлення й лікування хірургічних захворювань;
Стаціонарна допомога
1.Стаціонарна хірургічна допомога підрозділяється на загальнохірургічну і спеціалізовану:
А) Загальнохірургічнакваліфікована допомога надається хворим у хірургічних відділеннях районих, міських та обласних лікарень в обсязі операцій:
- при гострих хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини (гострий апендицит, гострий холецистит, перфоративна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, кишкова непрохідність і таке інше);
- при найпоширеніших хронічних хірургічних захворюваннях (грижі, хронічний калькульозний холецистит, доброякісні пухлини і таке інше);
- при травмах м'яких тканин, черевної та грудної порожнини;
- при гострих і хронічних гнійних процесах і таке інше;
Б) Спеціалізована хірургічна допомога:
Швидкий розвиток хірургічної науки і практики в останні 50-60 років призвів до того, що в організмі людини практично не залишилося органів і систем, які були б недоступні скальпелю хірурга. Це зробило неможливим оволодіння однією людиною всім арсеналом сучасних методів діагностики та оперативного лікування хірургічних захворювань і зумовило необхідність диференційованого розподілу (спеціалізації) хірургії на окремі дисципліни та розділи.
В окремі дисципліни виділилися:
-торакальна хірургія (хірургія легенів, бронхів, стравоходу);
-кардіохірургія (лікування уроджених і набутих захворювань серця);
-нейрохірургія (лікування захворювань і травм головного та спинного мозку);
-судинна хірургія (лікування захворювань артерій і вен);
-хірургічна ендокринологія (лікування патології щитоподібної залози, надниркових залоз, вилочкової залози і тощо);
-комбустіологія (лікування опіків та їхніх наслідків);
-проктологія (лікування захворювань товстої і прямої кишки) тощо;
Спеціалізована допомога (спеціалізовані хірургічні
відділення і центри)
У всіх обласних та великих міських лікарнях є спеціалізовані хірургічні відділення по всіх основних розділах хірургії: торакальне, нейрохірургічне, проктологічне, судинне, опікове, гнійно-септичної хірургії, щелепно-лицьової хірургії тощо.
В останні 25-30 років у великих містах і промислових центрах України створено спеціалізовані лікарні невідкладної хірургічної допомоги, у структурі яких є хірургічні відділення з основних напрямків невідкладної хірургії: нейрохірургічне, судинне, відділення гастродуоденальних кровотеч, політравми тощо. Завдяки створенню таких лікарень і концентрації в них висококваліфікованих хірургів різного напрямку істотно покращилася допомога хворим на гостру хірургічну патологію.
Процес диференціації хірургії триває і зараз, виділяються в окремі види хірургічної допомоги герніологія (лікування гриж), хірургічна геронтологія (лікування хворих літнього і старечого віку), відеоендоскопічна хірургія, ендоваскулярна хірургія тощо.
Велику роль у розвитку спеціалізованої хірургічної допомоги відіграють хірургічні клініки медичних університетів та академій України, науково-дослідні інститути хірургічного профілю, республіканські науково-практичні центри, у яких розробляються сучасні методи діагностики, лікування та профілактики захворювань і травм певних органів і систем:
-Інститут хірургії і трансплантології АМН України (м.Київ);
- Інститут нейрохірургії ім.А.П.Ромоданова АМН України (м.Київ);
- Київський науково-дослідний інститут кардіохірургії АМН України;
-Харківський інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України;
-Інститут гастроентерології АМН України (м. Дніпропетровськ);
-Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України та інші;
Спеціалізована хірургічна допомога, будучи високоефективною, у той же час вимагає великих матеріальних витрат на сучасне обладнання та дорогі медикаменти. Тому навіть у найбільш економічно розвинених країнах існування її не може бути забезпечене тільки державним фінансуванням.
У наш час в Україні, у зв'язку з реформуванням економічних відносин взагалі, і в медицині - зокрема, розробляються підходи до втілення страхової медицини, впроваджуються недержані форми власності в єдиному медичному просторі держави.
ХІРУРГІЧНА ОПЕРАЦІЯ
Загальні питання та термінологія оперативних втручань
1. Визначення:Хірургічна операція – безкровна або кривава діагностична або лікувальна дія на органи і тканини, яка здійснюється фізичними (механічними) засобами:
А) Криваві операції – операції, які містять у своєму складі будь-які за обсягом розсічення, проколи або порушення цілісності тканини організму;
Б) Безкровні операції – операції, які не потребують розсічення тканин або проникнення у них (вправляння вивиху);
2. Мета хірургічного втручання:
А) Діагностична операція – операція, що виконується для уточнення діагнозу (пункції, ангіографія, деякі ендоскопічні операції );
Б) Лікувальна операція – операція, що виконується з метою видалення патологічного осередку або усунення симптомів хвороби;
а)радикальна операція – усуває причину захворювання;
б)паліативнаоперація – операція, при якій патологічний осередок не видаляється або видаляється нерадикально;
в)симптоматична операція - операція, при якій патологічний осередок не видаляється або видаляється нерадикально, але створюються умови для функціонування ураженої системи за рахунок ліквідації деяких симптомів захворювання;
г)пробна операція – видалення патологічного вогнища неможливе, а показань до симптоматичного втручання немає;
3. Показання до операції:
А) Абсолютні покази до операції – операція, що проводиться у зв'язку з ускладненням захворювання, що загрожує життю;
Б) Відносні покази до операції – операція, що проводиться для поліпшення якості життя хворого, спрямована на корекцію наявних органічних порушень і сприяє запобіганню розвитку життєзагрожуючих ускладнень;
4. Види оперативних втручань:
А) Невідкладна (ургентна) операція:
а)екстрена операція –операція, проведена як реанімаційний посібник, протягом 2 годин після надходження хворого в лікувальну установу;
б)термінова операція –проводиться протягом 2 – 24 годин із моменту надходження в стаціонар як у нічний, так і у денний час, при явищах наростання деструктивних змінах в органі, рецидиві кровотечі або погіршенні стану хворого, що проявляється поліорганною недостатністю і такою, що не коригується медикаментозними або іншими методами;
в)відстрочена операція –проводиться протягом 24 - 72 годин із моменту надходження, як правило, у денний час у хворих, яким була показана термінова операція, але вони від неї відмовлялися, або була потрібна тривала медикаментозна підготовка і стан хворих дозволяв це робити;
Б) Планова операція:
а)рання планова операція –проводиться на 5 – 7 день після надходження хворого в стаціонар, коли внаслідок неефективності проведеної терапії має місце прогресування патологічного процесу, що вимагає операції за абсолютними показаннями, або внаслідок проведеного лікування настає компенсація в стані хворого, але є абсолютні показання до операції;
б) планова операція –операція, що може бути виконана в будь-який час після ретельного обстеження за відносними або абсолютними показаннями;
5. Різновиди оперативних втручань:
А) За обсягом операції:
а)симультанна (сполучена) операція –виконується одночасно на двох або більше органах із приводу різних захворювань;
б)розширена операція –виконання оперативного втручання одночасно на двох або більше органах із приводу одного захворювання;
Б) За кратністю виконання:
а)первинна операція –виконується вперше із приводу даного захворювання;
б)повторна операція –операція, що виконується із приводу післяопераційного ускладнення;
в)етапна операція –оперативні втручання які виконуються послідовно з метою корекції однієї патології, коли в один етап виконати корекцію не можливо через стан хворого, або при необхідності застосування різних технологій, що не поєднуються в одне оперативне втручання;
В) За ступенем інфікування тканин:
а)Клас 1- «чисті» операції
- планові первинні операції без розкриття просвіту внутрішніх органів (планові грижовирізання, венектомія, резекція щитоподібної залози, резекція молочної залози та інші);
б)Клас 2 - «умовно чисті» операції
- операції з розкриттям просвіту порожнього органу, у якому можлива наявність мікроорганізмів (планова холецистектомія, екстирпація матки), повторні операції з можливою дрімаючою інфекцією (дрімаюча інфекція у рубцях);
в)Клас 3 - «забруднені» (контаміновані) операції
- операції на контамінованих мікрофлорою органах і в умовах негнійного запалення органів (ургентна холецистектомія, апендектомія при флегмонозному або гангренозному ураженні);
г)Клас 4 - «брудні» (або інфіковані) операції
- операції, які проводяться в умовах гнійного ураження органів і порожнин (гнійний перитоніт, емпієма плеври);
Г) Особливі форми оперативних втручань:
а) мініінвазивні операції (із застосуванням ендоскопічної техніки, операції під контролем рентгенологічного, ультразвукового обладнання);
б)мікрохірургічні операції (із застосуванням оптичних пристроїв);
в)ендоваскулярні операції (із застосуванням рентгенвізуалізуючих пристроїв);
г)органозберігаючі операції (при виконанні операції повністю зберігається орган, на якому проводиться операція);
д)органощадні операції (при виконанні операції видаляється тільки невелика частина органа);
Передопераційний період
1. Визначення:Передопераційний період охоплює часовий проміжок від ухвалення рішення про необхідність хірургічної операції до моменту її початку і включає комплекс діагностичних і лікувальних заходів, спрямованих на виявлення супутньої патології та корекції наявних порушень гомеостазу
2. Мета передопераційної підготовки:
А)Зниження ризику інтраопераційних і післяопераційних ускладнень;
3. Періоди передопераційного етапу:
А)Діагностичний етап:
а)встановлення точного діагнозу основного захворювання та визначення показань до операції і терміновості її виконання:
- встановлення точного хірургічного діагнозу – запорука успішного результату операції;
- точний діагноз із зазначенням стадії захворювання та ускладненості перебігу дозволяє обрати оптимальний обсяг операції;
- повнота і точність клінічного діагнозу дозволяє визначити терміновість виконання хірургічного втручання і показання (абсолютні або відносні) до її виконання;
б)оцінка стану основних органів і систем організму (виявлення супутніх захворювань);
+ попередня оцінка
- проводиться лікарем та анестезіологом на підставі даних опитування і фізикального обстеження пацієнта (огляд, пальпація, перкусія, аускультація, визначення меж органів та інш.), використання найпростіших проб, що дозволяють оцінити компенсаторні можливості організму (тривалість максимальної затримки дихання на вдиху - проба Штанге, тривалість якої не менш 35 сек. і на видиху - проба Генче, тривалість якої не менш 20 сек.);
+ проведення стандартного методу обстеження (обсяг передопераційного обстеження залежить від терміновості оперативного втручання):
- клінічний аналіз крові;
- біохімічний аналіз крові (загальний білок, білірубін, трансамінази, креатинін, глюкоза);
- час згортання крові;
- група крові і резус-фактор;
- загальний аналіз сечі;
- флюорографія грудної клітки (давнина не більше 1 року);
- електрокардіографія;
- огляд терапевта;
- огляд гінеколога (для жінок);
+ додаткове обстеження (якщо дозволяє характер основного захворювання):
- проводиться для виявлення супутніх захворювань, наявність яких здатна вплинути на проведення і результат операції;
- на основі додаткового обстеження можуть бути сформульовані протипоказання до операції (абсолютні або відносні), однак їх враховують тільки у співвідношенні з показаннями (абсолютні або відносні) до операції;
Б)Підготовчий етап:
а) психологічна підготовка хворого до операції:
- лікар або хірург, що оперує, повинен у доступній формі пояснити пацієнтові необхідність хірургічного втручання;
- не торкаючись технічних деталей операції, розповісти про те, що планується зробити і який результат може дати операція, викласти можливі наслідки операції;
- при проведенні бесіди із хворим лікар повинен вселити в пацієнта оптимізм і зробити його своїм соратником у боротьбі із хворобою і складностями післяопераційного періоду;
- для проведення психологічної підготовки, особливо в емоційно лабільних пацієнтів, використовують фармакологічні препарати (седативні препарати, транквілізатори, антидепресанти);
- про психологічну підготовленість хворого до операції свідчить згода пацієнта на операцію, яка фіксується його підписом у карті стаціонарного або амбулаторного хворого;
б)загальносоматична підготовка (корекція артеріального тиску, ритму серця, порушень функції печінки, нирок та інш.):
- проведення лікувальних заходів, спрямованих на компенсацію виявлених у процесі обстеження порушень (корекція анемії, гіповолемії, артеріальної гіпертензії тощо);
в)спеціальна та безпосередня підготовка хворого до операції:
- профілактика тромбоемболічних і ранових ускладнень;
- підготовка товстої кишки (призначення безшлакової дієти, призначення препаратів, які очищують товсту кишку, та очисних клізм, антибактеріальних препаратів);
- підготовка операційного поля (при плановій операції - душ напередодні операції, ранком у день операції - гоління операційного поля, при ургентній операції - гоління операційного поля);
- промивання шлунка ( при порушенні евакуації зі шлунка або непрохідності кишечника можлива регургітація вмісту шлунка);
- випорожнення сечового міхура (самостійно або за допомогою катетера, якщо сечовиділення утруднене);
г)оформлення передопераційного епікризу (у ньому відбиваються усі дії лікаря в передопераційному періоді і він повинен містити наступні розділи):
- мотивований діагноз;
-показання до операції;
- протипоказання до операції (якщо є);
- план (характер) операції;
- вид знеболювання;
- ступінь ризику операції;
- група крові і резус-фактор;
- обґрунтована згода хворого на операцію;
- склад хірургічної бригади;
Інтраопераційний період
1. Визначення:Інтраопераційний етап включає часовий проміжок, який охоплює період від початку проведення знеболювання до завершення операції і переводу оперованого з операційної у відділення інтенсивної терапії або хірургічне відділення.
2. Етапи оперативного втручання:
А)Введення хворого в наркоз або проведення регіонального знеболювання:
а)обирається залежно від характеру захворювання, виду і обсягу операції;
Б)Хірургічний доступ:
а)призначений для оголення ураженого органа;
б) створює умови для виконання планованих хірургічних прийомів;
в)вимоги до хірургічного доступу (анатомічність, фізіологічність, косметичність, оптимальність за величиною);
В) Оперативний прийом (основна частина операції):
а)видалення патологічно зміненого органа - «ектомія» (апендектомія, холецистектомія, пульмонектомія, гастректомія);
б)видалення зміненої частини органа – «резекція» (резекція шлунка, резекція тонкої кишки, резекція щитоподібної залози);
в)відновлення порушених взаємовідношень:
- відновні операції (операції, які відновлюють нормальні взаємовідношення органів і тканин - пластику стравохідного отвору діафрагми, біліодигестивні анастомози);
- реконструктивні операції (виправлення раніше штучно створених нориць, виправлення неправильно виконаних операцій);
Г) Завершення операції:
а)контроль гемостазу і туалет порожнини, на якій проводиться операція;
б)дренування та контроль повноти видалення серветок, кульок, інструментів при порожнинних втручаннях;
в)відновлення цілісності порушених при доступі тканин (проводиться залежно від виду операції і її інфікованості):
- пошарове ушивання рани наглухо;
- пошарове ушивання рани із залишенням дренажів у рані;
- часткове ушивання рани із залишенням тампонів;
- ушивання рани з можливістю повторних планових її ревізій;
- залишення рани неушитою через виражену її інфікованість;
Післяопераційний період
1. Визначення:Післяопераційний період охоплює часовий проміжок із моменту закінчення хірургічного втручання і завершується повним одужанням хворого або отриманням ним стійкої втрати працездатності
2. Цілі післяопераційного періоду:
А)Сприяти процесам регенерації та адаптації, які відбуваються в організмі оперованого;
Б)Запобігати, вчасно виявляти та ефективно лікувати можливі післяопераційні ускладнення;
3. Етапи післяопераційного періоду:
А)ранній етап (3–5 доби після операції);
Б)пізній етап (2-3 тижні після операції);
В)віддалений (реабілітаційний) етап (від 3 тижнів до 2-3 місяців після операції);
ЗАГАЛЬНИЙ І СПЕЦІАЛЬНИЙ ДОГЛЯД ЗА
ХІРУРГІЧНИМ ХВОРИМ
1. Загальні принципи догляду за хворими:
А) Визначення:Догляд за хворими – це комплекс заходів, спрямованих на створення сприятливих умов успішного лікування хворих, що сприяють полегшенню стану пацієнта та задоволенню його фізіологічних потреб.
Б) Догляд за хворими підрозділяється на загальний і спеціальний:
а) Загальний догляд - сукупність заходів, які необхідні будь-якому хворому, незалежно від характеру хвороби, віку, статі тощо;
б) Спеціальний догляд – включає додаткові заходи, які мають специфічні особливості виду медичної допомоги і виконуються з урахуванням характеру захворювання та індивідуальних особливостей його перебігу;
В) Складові загального догляду за хворими:
+ Виконання лікарських призначень:
- проведення ін'єкцій і внутрішньовенних ін фузій;
- контроль прийому медикаментів;
- проведення призначеного обсягу лабораторних обстежень;
- підготовка до інструментальних методів обстеження;
- постановка клізм, гірчичників, банок та ін.;
+ Постійний контроль за станом хворого:
- вимірювання температури тіла ранком і ввечері;
- підрахунок пульсу, артеріального тиску та частоти дихання за призначенням лікаря;
- облік добової кількості сечі;
+ Проведення заходів особистої гігієни хворого:
- умивання, підмивання хворих, які постійно перебувають у ліжку;
- зміна натільної та ліжкової білизни;
- профілактика пролежнів та ін.;
+ Забезпечення санітарно-гігієнічного режиму в палаті:
- проведення вологого прибирання приміщення;
- регулярне провітрювання палати;
+ Забезпечення охоронного режиму:
- усунення сторонніх подразників, негативних емоцій;
- забезпечення тиші, спокою в палаті;
- чуйне ставлення до хворого, створення обстановки затишку;
+ Надання допомоги тяжкохворим:
- під час прийому їжі;
- при фізіологічних відправленнях;
- під час туалету;
Г)У перелік заходів щодо догляду за хворими входить забезпечення режиму роботи відділення лікарні, що включає:
- санітарний режим;
- лікарняний режим;
- лікувально-охоронний режим;
а) Санітарний режим:
- відповідно до гігієнічних нормативів на кожного стаціонарного хворого повинно приходитися не менш 25 м3 повітря, тобто 7 м2 на ліжко;
- кількість ліжок у палаті не повинна перевищувати шість;
- для тяжкохворих повинні бути виділені одно- або двомісні палати з окремим санвузлом;
- температура повітря в палаті повинна бути в межах 18-20°С;
- для забезпечення чистоти повітря необхідно виконувати режим провітрювання палат;
- ліжка в палаті бажано розміщати паралельно зовнішній стіні з вікнами, відстань між ліжками повинна бути не менш 1 м для зручності обслуговування хворих і надання їм медичної допомоги;
- у кожного ліжка повинен знаходитись приліжковий стіл (тумбочка) для особистих речей хворого;
+ Виконання санітарного режиму включає також:
- проведення вологого прибирання палат, місць загального користування, яке повинне проводитися не менш трьох разів на добу;
- щотижневе проведення генерального прибирання (миття стін, підвіконь, освітлювальних приладів, обробка приліжкових столиків, ліжок та ін.);
-для вологого прибирання палат використовується чиста вода, при введенні особливих режимів (наприклад – протигрипозного) – застосовується 0,2% розчин дезактину, 0,25% розчин лізоформіну-3000 або інших сучасних антисептиків;
-для вологого прибирання перев'язочних, маніпуляційних, санітарних кімнат застосовується 0,2% розчин дезактину, 0,25% розчин лізоформіну-3000 або інших сучасних антисептиків;
-для миття стін у перев'язочних, маніпуляційних, санвузлах застосовують 0,25-0,5% розчин деконексу ФФ або 0,25% розчин лізоформіну-3000;
б) Лікарняний режим (встановлюється адміністрацією лікарні на підставі існуючих типових положень):
-визначається час проведення та послідовність виконання певних процедур, маніпуляцій, організаційних заходів: (підйом, вимірювання температури тіла, особиста гігієна хворого, сніданок, обхід лікаря, виконання лікарських призначень, відвідування хворих і т.п.);
Виконання лікарняного режиму важливе не тільки для чіткої організації роботи медичного персоналу відділення або клініки, але й для успішного лікування хворого.
в) Лікувально-охоронний режим має головною метою захист хворого від непотрібних нервово-психічних впливів і створення сприятливих умов для забезпечення фізіологічного і психологічного спокою:
+ З метою створення лікувально-охоронного режиму у відділенні має значення:
-чітке виконання лікарняного режиму;
-своєчасне та повноцінне виконання лікарських призначень;
-усунення надмірних звукових подразників (голосні розмови, суперечки, стукіт і гуркіт при проведенні прибирання і т.п.);
-обмеження, за можливістю, хворих від появи в них негативних емоцій, викликаних залишками крові, ранового відокремлюваного на пов'язці, одязі або постільній білизні;
-стримування медичним персоналом своїх емоцій при розмові із хворим;
-усунення негативного психічного впливу на хворого, пов'язаного з видом тяжкохворого або вмираючого;
Д)З метою підвищення ефективності лікувального процесу та своєчасного виконання заходів щодо догляду за хворим і виконання лікарських призначень виділяють режим перебування хворого в стаціонарі:
а) Загальний режим – хворий повинен виконувати правила внутрішнього розпорядку, лікувально-охоронний і санітарно-гігієнічний режими;
б) Індивідуальний режим – визначає особливості перебування хворого в стаціонарі, виконання окремих лікувальних процедур, лікувальне харчування і режим відпочинку з урахуванням індивідуальних особливостей перебігу хвороби;
У межах індивідуального режиму виділяють ліжковий режим, що може бути двох різновидів:
+суворий ліжковий режим:
- призначається хворим із тяжким перебігом захворювання або після тяжких оперативних втручань;
- забороняється не тільки ходити, але й підніматися з ліжка;
- невиконання суворого ліжкового режиму може призвести до появи тяжких ускладнень і навіть до смерті хворого;
+напівліжковий режим:
- призначають хворим у період видужання при тяжких захворюваннях або в пізньому післяопераційному періоді;
- хворим дозволяється сидіти у ліжку, відвідувати туалет, самостійно приймати їжу;
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 807;