Організація роботи з науковою літературою. Важливим елементом творчої роботи є цілеспрямоване вивчення наукової літератури
Важливим елементом творчої роботи є цілеспрямоване вивчення наукової літератури. Вміння працювати злітературою — складний творчий процес. Вивчення наукової літератури дозволяє:
· виявити здобутки науки, її досягнення і недоліки;
· визначити основні тенденції у поглядах фахівців па проблему, з огляду на те, що вже досягнуто в науці;
· визначити актуальність і рівень вивченості проблеми;
· допомагає вибрати напрям, аспекти дослідження;
· забезпечує достовірність висновків і результатів науковця, зв'язок його концепції із загальним розвитком науки.
При роботі із літературою обов'язково слід робити виписки, анотації і конспекти, за допомогою яких виділяють найбільш цінну інформацію, стисло викладають зміст інформації в цілому.
Необхідно переглянути всі види джерел інформації, зміст яких пов'язаний з темою дослідження. До них належать матеріали, опубліковані в різних вітчизняних і іноземних виданнях, звіти науково- дослідної роботи, дисертації, офіційні документи.
Вивчення літератури з обраної теми слід починати з загальних робіт, щоб отримати уявлення про основні питання, а пізніше вже вести пошук нового матеріалу.
Роботу з літературою рекомендовано проводити поетапно:
· загальне ознайомлення з матеріалом в цілому за його змістом;
· швидкий перегляд усього змісту;
· проробка в порядку послідовності розміщення матеріалу;
· вибіркове читання будь-якої частини монографії, посібника дисертації, статті;
· виписка матеріалу, що належить до теми і є цікавим;
· критична оцінка записаного, його редагування, чистовий запис, як фрагмент тексту майбутньої роботи.
При вивченні літератури за обраною темою використовується не вся інформація, що міститься в ній, а лише та, яка має безпосереднє відношення до теми. Критерієм оцінки прочитаного є можливість його практичного використання в роботі. Вивчаючи літературні джерела, слід ретельно стежити за оформленням виписок, щоб можна було ними користуватись у майбутньому. Частина отриманих даних не буде використовуватись в роботі, тому потрібен їх ретельний відбір та оцінка. Необхідно збирати тільки наукові факти, а не будь-які.
Під науковими фактами розуміють елементи, що складають основу наукового знання, які відображають об'єктивні властивості речей та процесів. Їм характерні такі властивості:
· новизна,
· точність,
· об'єктивність,
· достовірність.
Новизна наукового факту свідчить про принципово новий, невідомий дотепер предмет, явище, процес. Точність наукового факту визначається об'єктивними методами та характеризує сукупність найбільш суттєвих ознак предметів, явищ, подій, їх кількісних та якісних визначень.
Відбір фактів повинен бути науково об'єктивним. Достовірність наукового факту характеризує його безумовне реальне існування, яке підтверджується при аналогічних ситуаціях. За відсутності підтвердження факту немає і його достовірності. Достовірність інформації, її цільове призначення і характер дають основу для достовірності наукових фактів.
Слід уважно ставитись до матеріалів, які використовуються в роботі: офіційні дані, опубліковані від імені державних або громадських організацій, не повинні викликати сумніву; практично абсолютною достовірністю володіє опис винаходів як у монографії, так і в інформаційній статті.
Наукові статті мають знаходитись в залежності від достовірності вихідної інформації, що використовується. У них можуть міститися результати незакінчених наукових досліджень, тому їх необхідно особливо ретельно аналізувати й оцінювати. Подібно статтям, різного
ступеня достовірності, відповідають доповіді, зроблені на наукових конференціях, симпозіумах тощо. Деякі з них можуть містити обгрунтовані,, доказові, апробовані відомості, інші - включати питання проблемного характеру, пропозиції та інше.
Про достовірність вихідної інформації може свідчити не тільки характер першоджерел, а й науковий, професійний авторитет його автора, його приналежності до тієї чи іншої наукової школи, а також чинник часу. Для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору, а також для передачі без перекручування думки автора першоджерела можна використовувати цитати. Їх використання визначається проблемами розробки теми. Поряд з прямим цитуванням, часто застосовують першоджерело, обов'язково звіряючи його з оригіналом. На таких виписках обов'язково вказується джерело запозичення. Залежно від назви і наукового значення теми обсяг інформації може бути в межах 100—200 найменувань літературних джерел.
Особливо уважно потрібно користуватись цитатами, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела. При цитуванні слід дотримуватись таких правил:
· цитати повинні бути точними;
· не можна перекручувати основний зміст поглядів автора;
· використання цитат має бути оптимальними, тобто визначатись потребою наукової теми;
· слід точно зазначити джерело цитування;
· цитати мають вписуватись у контекст теми дослідження.
Вивчення і аналіз літератури вимагає певної культури дослідника. Всі прізвища авторів, які дотримуються єдиної точки зору з того чи іншого питання, необхідно вказати в алфавітному порядку.
Алфавітний порядок підкреслює однакове ставлення дослідника до наукових концепцій учених.
На завершальному етапі роботи з літературою доцільно зробити порівняльний аналіз отриманої інформації. Цс дозволить оцінити актуальність, новизну і перспективність інформації. За даними критичного аналізу слід зробити висновки. Їх узагальнення дозволить методологічно правильно поставити і сформулювати тему дослідження, намітити цілі і конкретні завдання.
Дата добавления: 2014-12-14; просмотров: 739;