Бджолиний суспільний устрій.

Соціальна поведінка бджіл і форми їх суспільного устрою давно привертали увагу вчених. Ще давні єгиптяни вбачали в бджолиному гнізді державу на чолі з бджолою-фараоном, а Платон і Арістотель – рабовласницьке суспільство, що управляється аристократами-трутнями. Л.Фігьє в роботі «Життя комах» порівнював суспільний устрій бджіл з республікою, а бджолу-матку з її президентом.

Дослідників потрясає досконалість організації бджіл: десятки тисяч комах, наділених тільки рефлексами й інстинктами, працюють як єдине ціле, як один організм з множинністю виконавчих органів. Інстинкти й організація життя бджіл настільки досконалі, що ці комахи здаються розумними істотами. Бджоли – вегетаріанці: енергію, білки й вітаміни вони отримують виключно з рослин, запилюючи їх під час цвітіння й допомагаючи розвитку. Бджола – ідеальне біологічне створіння, що володіє унікальними здібностями. Вона використовує магнітні й електромагнітні поля Землі, використовує поляризоване сонячне світло, бачить світ в ультрафіолетовій частині спектру тощо. Вражаючою є пластичність її обміну речовин: поглинення кисню в польоті в 500 разів вище, ніж у стані спокою. Вона здатна перетягувати вантаж, більший від її ваги у 20 р. Вона – найчистіше створіння на планеті, на її лапках ніколи не буває ніяких бактерій. Термін життя бджоли – від 35 днів у літніх до 270 днів у осінніх бджіл.

Бджоли з’явилися 80 млн. років тому. В далекому минулому вони гніздилися в дуплах дерев чи прямо на деревах. На пасіках бджоли живуть у вуликах. Бджолиний сот складається з багатьох тисяч чашечок – геометрично правильних шестикутних призм певного розміру. Шестигранна форма чашечки дозволяє бджолі не тільки витрачати на її будівництво мінімум воску й часу, а й будувати соти виключно високої міцності й великої місткості. Сот – найдосконаліше втілення будівничого принципу. Ч.Дарвін називав бджолині соти верхом архітектурної досконалості з точки зору економії праці й воску. В світі нараховується більше 30 тис. видів бджолиних (Аpoidea), які об’єднані в 11 сімейств. Вони розрізняються морфологічним устроєм, зовнішнім видом, регіоном мешкання, соціальною організацією й способом життя. Їх розміри – від 2 мм до 4 см. Більшість видів бджіл – одиночні, деякі поселяються колоніями. Найбільш високоорганізовані представники бджолиних, які характеризуються високопрофесійним збиральництвом і суспільним способом життя, входять у сімейство Apidae, що об’єднує рід Psithyrus – джмелі-зозулі. Bombus – джмелі, Apis – медоносні бджоли.

Бджолина сім’я – блискуче організований, дуже гнучкий, простий у своїй природній досконалості й водночас безмежно складний світ. Співтовариства складаються з десятків тисяч осіб. Кожна особа розвивається з окремого яйця і є в певному відношенні самостійним організмом. Тим не менш жодна з них не в змозі жити окремо. Бджола дуже швидко, буквально за декілька годин помирає, якщо опиняється одна. Бджолина сім’я складається з одної матки, кількох десятків тисяч робочих бджіл і кількох сотень (рідко 1-2 тис.) трутнів, що живуть тільки в літній час. Функції суворо розділені, звідси – тісна й практично повна залежність бджіл як одне від одного, так і від співтовариства. Поділ такий:

– Репродуктивні касти – королева (голова сім’ї) й трутні: перша відкладає яйця, другі запліднюють її.

– Робоча каста– сестри; всі вони – доньки королеви-матері; обслуговують яйця (потомство), королеву, трутнів і гніздо.

Бджолина сім’я матріархальна. Те ж бачимо й у інших соціальних комах, зокрема, в мурах. Робочі бджоли – жіночі особи з недорозвиненими статевими органами. Трутні – особи чоловічої статі, вони з’являються в травні-червні, а виганяють їх наприкінці літа. Зимувати вони можуть тільки в безматочних сім’ях. Хто не знайшов притулку, гине. Трутні позбавлені можливості збору запасів їжі, оскільки органів для збору нектару в них немає. Тим не менш вони – невід’ємна частина співтовариства, оскільки під час спарювання з неплідною маткою вони передають їй чоловічі статеві клітини, після чого матка стає плідною. Якби їх не було, то не було б продовження бджолиного роду.

Як бачимо, у бджолиній сім’ї проявляється статева нерівність: тільки матка, яка має добре розвинені статеві органи, здатна вступати в шлюбний контакт з чоловічими особами й відкладати яйця. Бджоли-королеви – великі, товсті (хоча й не такі, як трутні), дуже аристократичного поводження. Вочевидь, вони – зразок бджолиної краси. Робочі бджоли набагато менші, мають недорозвинені статеві органи (у них закруглене, а не овальне брюшко), а тому не можуть спарюватися з трутнями. Королеві, більш щасливій і більш цінній для сім’ї, бджоли-жінки конкуренції не складають. Вони працюють весь час: годують личинки, обігрівають гніздо, збирають нектар і пил з квітів, носять у вулик воду, виробляють у своєму організмі віск для побудови сот. Вони захищають вулик від ворогів: мурах, метеликів, ос, від нападу інших бджіл, чистять, вентилюють вулик, підтримуючи в ньому необхідну температуру, заклеюють дірки в ньому бджолиним клеєм (прополісом). Трутні живуть недовго, після виконання спарювання їх відправляють у вигнання, зате ніякої роботи вони не виконують. Отже, на додаток до статевої нерівності існує ще й виробнича. Дехто з учених припускає, що не все так просто в бджолиному житті й навіть недорозвинені статеві органи теж працюють: бджола має статеве задоволення з квіткою, причому специфічне, доволі романтичне, хоча й безплідне, а тому її не цікавлять трутні. В природі працює все, навіть недорозвинене.

Бджоли не терплять чужаків, яких упізнають по запаху. Тих, хто випадково залетів у вулик, бджоли-воїни агресивно виганяють геть. Усю необхідну інформацію вулику робочі бджоли повідомляють засобом дивного, дуже загадкового танку. Отже, бджоли є ще й вельми романтичними створіннями.