Поняття шлюбу та порядок його укладення

Термін шлюб походить від старослов’янського сълюбь (обіцянка). Згідно ст.21 Сімейного кодексу, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Шлюб є добровільним союзом. Ст. 51 Конституції України, як і ст.24 Сімейного Кодексу, передбачає, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Ця вимога закону означає відсутність щодо них фізичного насильства та психологічного тиску з приводу укладення шлюбу, а також усвідомлення цими особами значення своїх дій та спроможність керувати ними на момент вчинення ними волевиявлення щодо одруження. Особа, визнана судом недієздатною, не має права на укладення шлюбу.

Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, тобто вони мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу (принцип моногамії). Право на шлюб пов’язане із досягненням шлюбного віку на день реєстраії шлюбу (для чоловіків - 18 років, для жінок - 17). При цьому особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу, але за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Право на шлюб не обмежується максимальним віком або віковою різницею осію, які бажають одружитися. Свобода шлюбу включає право вступу в шлюб, вибір одного з подружжя , а також свободу розлучення.

Ст.26 Сімейного Кодексу України встановлює і певні межі такої свободи - у шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

А саме:1. рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра.

Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків.

Неповноріднимиє брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

2. двоюрідні брат і сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

3. усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб реєструється. Державна реєстрація встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони праву та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Вона проводиться урочисто та засвідчується Свідоцтвом про шлюб. Саме реєстрація в державних органах дозволяє забезпечити захист майнових прав (розподіл майна при розірванні шлюбу).

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу РАЦСу за їхнім вибором, особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу РАЦС, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Реєстрація відбувається через місяць після подання заяви. За наявності поважних причин керівник державного органу РАЦС дозволяє реєстрацію шлюбу до закінчення цього строку. Поважні причини : чоловік іде до армії, виїжджає у довгострокове відрядження, наречена вагітна. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу РАЦС. За заявою наречених реєстрація шлюбу можу бути проведена в іншому місці. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами. Вони мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої.

Недійсним є шлюб зареєстрований :

1. з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

2. між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

3. з особою, яка визнана недієздатною.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду:

1. якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, або у разі його фіктивності;

2. якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя;

3. між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог Сімейного кодексу;

4. між двоюрідними братом та сестрою;

5. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

6. з особою, яка не досягла шлюбного віку та якій не було надано право на шлюб.