Понятійний апарат.

Дефініція форми навчання інтегрує в собі два поняття: «форма» і «навчання». Форма в перекладі з латинської означає зовнішній вигляд, зовнішній обрис. Отже, форма навчання як дидактична категорія характеризує зовнішню сторону процесу навчання, на додаток до методу, що розкриває внутрішні аспекти взаємодії викладання та учіння. Тобто, поняття метод і форма відносяться одне до одного як внутрішнє та зовнішнє, а їх зв'язок характеризується тим, що «методи реалізуються у формах, а форми забезпечують організацію та існування методів». При цьому «форма навчання являє собою побудову … спілкування вчителя й учнів». Таким чином, якщо для визначення методу ключовим є слово спосіб як внутрішня характеристика взаємодії вчителя й учня, то для поняття «форма навчання» ключовими стають слова характер спілкування як зовнішня характеристика цієї взаємодії. Доповнивши визначення цілеспрямованістю спілкування та поняттям «навчання», отримуємо:

Форма навчання – це цілеспрямовано сформований характер спілкуванняв процесі взаємодії вчителя й учня (викладання й учіння) з метою передачі та засвоєння соціального досвіду.

Основними ознаками форми навчання є:

· розподіл навчально-організаційних функцій між учасниками навчального процесу;

· вибір і послідовність ланок навчальної діяльності;

· режим роботи;

· кількість учасників.

Аналіз педагогічної літератури показує, що в повній відповідності з переліченими вище ознаками в якості форм навчання фігурують різні величини. В одному випадку – це індивідуальна, групова та фронтальна форми роботи вчителя з класом, в другому – це урок і позаурочні форми навчання, в третьому – класно-урочна або семестрово-залікова форми навчання. Навіть поверхневий погляд на зазначені дидактичні явища говорить про необхідність їх угрупування всередині зазначеного поняття. Поклавши в основу такого групування ступінь узагальненості(співвідношення загального й частки, частини й цілого), ми виділяємо три різновиди форм навчання: