Міжнародні умови возз*єднання західної України з УРСР

Радянська анексія західноукраїнських земель — насильницьке відторгнення шляхом агресії на основі секретного протоколу щодо розподілу сфер впливу в Європі пакту Молотова — Ріббентропа між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною частини етнічних українських територій від Польщі і Румунії, включення цих земель до складу СРСР, з їх подальшим входженням до УРСР і, частково, БРСР й МРСР, та встановленням радянського окупаційного режиму на цих територіях. В результаті цих анексій Українська Радянська Соціалістична Республіка, зокрема, отримала 130 тисяч квадратних кілометрів території і збільшила своє населення більш ніж на 7 мільйонів осіб^.

Радянською історіографією подавалася як «возз'єднання українського народу в єдиній українській радянській державі — визволення Радянським Союзом споконвічних українських земель — Західної України (1939), Північної Буковини (1940) та Закарпатської України (1945) з-під гніту іноземних поневолювачів і входження цих земель, згідно з одностайною волею їх населення, до СРСР зі включенням до складу УРСР». В сучасній українській історичній науці, в залежності від історичних наслідків, трактується переважно як «возз'єднання українських земель у складі СРСР» або «входження західноукраїнських земель до складу УРСР»