Фінансова система та фінансова діяльність держави

Важливу роль у засвоєнні знань з фінансового права відіграють основні поняття та визначення, що стосуються цієї теми та всього матеріалу курсу. Необхідно зазначити і зафіксувати конспективно подані терміни.

Фінанси – це економічна категорія, пов’язана з товарно-грошовими відносинами. Отже, це економічні відносини, що виникають у процесі розподілу та використання фондів держави, підприємств, організацій та населення.

Функції фінансів:розподільча і контрольна.

Національний дохід розподіляється Верховною Радою України.

Фінансовий контроль забезпечує систему обліку за надходженнями, накопиченням і розподілом та використанням коштів.

Фінансова політика– це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і виконання державою її функцій.

Сукупність однорідних економічних відносин, взаємопов’язаних за методами та формами акумуляції або розподілу коштів, називають фінансовим інститутом (наприклад, усі відносини в галузі бюджету, податків, кредиту).

Фінансова система – це сукупність, взаємозв’язок і взаємодія всіх фінансових інститутів.

Фінансова система держави складається з таких компонентів:

1) бюджетна система (державні фінанси за рахунок податків, зборів, мита, з торгівлі, технологіями, зброєю та інше);

2) позабюджетні цільові фонди (пенсійний, Чорнобильський, охорони праці);

3) фінанси державних підприємств та організацій як основа фінансової системи;

4) фінанси приватних та колективних підприємств;

5) фінанси населення (заробітна плата, гонорари, дивіденди, цінні папери, валютні цінності);

6) страхові фонди та компанії (за страхування майна й життя осіб);

7) державні та банківські кредити як тимчасові вільні кошти, що позичаються.

Фінансовадіяльність держави – це здійснення функцій по планомірному створенню, розподілу й використанню грошових фондів (фінансових ресурсів) для забезпечення соціально-економічного розвитку. Держава може перерозподіляти частину доходів підприємств, установ та організацій. Вона використовує норми фінансового права для виконання своїх функцій.

Принципи фінансової діяльності – це основоположні правила, вимоги і норми, в яких полягає їхні особливості та цілеспрямованість.

До основних принципів діяльності держави можна віднести такі:

– принцип законності. Він полягає в тому, що весь процес створення, розподілу і використання грошових фондів детально регламентується нормами фінансового права, виконання яких забезпечується можливістю застосування засобів державного примусу.

– принцип гласності виявляється у доведені до громадян інформації, яка стосується певних проектів правових актів, результатів перевірок і ревізій фінансової діяльності та ін.

– принцип плановості фінансової діяльності. Цей принцип означає, що кожна сфера фінансової діяльності базується на основі фінансово-планових актів. Тобто, держава має розраховувати свої доходи і видатки на кожний наступний рік.

– принцип розподілу функцій між представниками і виконавчими органами влади.

– принцип пріоритету представницьких органів влади перед виконавчими.

– принцип обліку і контролю. Цей принцип передбачає наявність в державі нормативного акту, який встановлює єдину методику обліку.

Методи фінансової діяльності – це сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких уповноважені державою органи формують, розпоряджаються та використовують фонди грошових ресурсів.

В юридичній літературі методи фінансової діяльності поділяють на: методи формування грошових фондів; методи розподілу грошових фондів; методи використання грошових фондів, які умовно поділяють на дрібніші.

Кошти Державного бюджету витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про Державний бюджет України. Важливим є те, що до Державного бюджету України не включа­ються видатки, які не передбачені законодавством. Всі видатки поділяються на поточні і видатки розвитку.

Поточні видатки – це фінансування заходів щодо соціального захисту населення, мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року.

Видатки розвитку – це фінансування капітальних вкладень виробничого і не виробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства та інші видатки.

Залежно від того, кому і на яких умовах надані грошові ресурси, розрізняють дотації, субвенції, субсидії.

Окрему групу методів фінансової діяльності становлять методи використання грошових ресурсів державних фондів:

– метод встановлення цільового призначення державних фондів грошових коштів;

– метод встановлення державою в особі її відповідного органу порядку використання коштів, одержаних з відповідного грошового фонду;

– метод встановлення порядку та нормативів розподілу прибутку державних господарюючих суб’єктів.

– метод встановлення компетентними державними органами фінансових нормативів і лімітів використання грошових коштів;

– метод планування;

– метод фінансового контролю.

Фінансова політика держави реалізується органами управління державними фінансами, які мають на це спеціальну компетенцію. У фінансовій діяльності беруть участь всі державні органи законодавчої і виконавчої влади. До компетенції державних органів законодавчої влади і державних органів виконавчої влади загальної компетенції належить вирішення загальних фінансових питань. Правові основи загальної компетенції фінансової діяльності держави закріплені в Конституції України і в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».