Перевірка оцінки основних засобів

Одним із найважливіших аспектів аудиторської перевірки основних засобів є пе­ревірка правильності їх оцінки. Основні засоби враховуються в натуральній і вартіс­ній формах. Здійснюючи вартісну оцінку основних засобів, підприємству необхідно виходити з того, що об'єкт основних засобів визнається активом у випадку, якщо існує ймовірність того, що підприємство буде отримувати в майбутньому економіч­ні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, і його вартість може бути досто­вірно визначена. Тому при визначенні вхідного сальдо по статті балансу "Основні за­соби станом на 1 січня поточного року" необхідно списувати застарілі основні засоби, а також ті, які не відповідають визначенню активів, із віднесенням їх варто­сті на зменшення нерозподіленого прибутку. Основні засоби, які будуть визнані не­придатними для використання протягом звітного періоду, повинні бути списані на затрати цього періоду за їх залишковою вартістю. Аудитор також повинен упевнити­ся в тому, що основні засоби, які за даними бухгалтерського обліку повністю зноше­ні, тобто з нульовою вартістю, але можуть у майбутньому принести певну економіч­ну вигоду, переоцінені до їх справедливої вартості й відображені в складі необоротних активів підприємства-клієнта.

Згідно з П(с)БО 7, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість — це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переда­них), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Важливим завданням аудитора є перевірка правильності формування первісної вартості основних засобів.

У п. 8 П(с)БО 7 визначено, що первісна вартість об'єкта основних засобів скла­дається з таких витрат:

§ суми, сплаченої постачальникам активів і підрядникам за виконання буді­вельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

§ суми реєстраційних зборів, державного мита й аналогічних платежів, які здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

§ суми ввізного мита;

§ суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

§ витрат на страхування ризику доставки основних засобів;

§ витрат на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

§ інших витрат, безпосередньо пов'язаних із доведенням основних засобів до стану, в якому вони будуть придатні для використання із запланованою метою.

Аудитору слід звернути увагу на ті основні засоби, які були придбані за рахунок кредиту банку або інших фінансових установ (повністю або частково). У практиці, яка існувала до 1 липня 2000 р., проценти за такими кредитами капіталізувались і вносилися у вартість об'єктів на момент введення їх в експлуатацію. На сьогодні у відповідності з П(с)БО 7 проценти за кредитами на придбання (створення) основ­них засобів не входять до їх первісної вартості, а відносяться на фінансові витрати звітного періоду.

При безоплатному отриманні основних засобів вони повинні бути оцінені за ринковою (справедливою), а не за залишковою їх вартістю, як це здійснювалося раніше.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими і незалеж­ними сторонами.

Аудитору слід пам'ятати, що відносно основних засобів справедлива вартість визначається у разі:

§ безоплатної передачі основних засобів;

§ якщо основні засоби отримані внаслідок бартерних операцій;

§ якщо основні засоби передані як внесок до статутного капіталу.

Визначення вартості основних засобів, які ремонтувалися, має свої особливості. Аудитору необхідно впевнитися, що вартість поліпшення основних засобів, унаслі­док чого здійснюється покращання технічних характеристик, ефективності роботи основних засобів, приєднана до початкової вартості об'єкта, а витрати на ремонт із метою підтримання основних засобів у нормальному робочому стані віднесена на витрати звітного періоду і не капіталізовані.

Бухгалтерський облік витрат на ремонт основних засобів не збігається з їх податковим обліком. Тому аудитору необхідно враховувати вимоги податкового обліку і впевнитися, що підприємство-клієнт при визначенні валових доходів і витрат із метою оподаткування дотримувалося вимог п. 8.7.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У відповідності з цим пунктом збільшення балансової вартості основних засобів передбачене у випадку їх покращання (поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переоснащення), якщо витрати на ці заходи перевищують 10% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.