Хронічний тонзиліт.

1. Передумовами до виникнення й розвитку хронічного тонзиліту є особливості будови мигдалин. У піднебінних мигдалинах є глибокі щілини - лакуни, просвіти їх завжди містять епітелій, що отторгнулись, лімфіціти й різного характеру мікрофлору. Частина отворів лакун може бути звужена або закрита рубцевою тканиною після гострих запалень у ковтку. Це веде до затримки дренування лакун і до активації мікрофлори. Дуже часто верхній полюс мигдалини затиснутий дужками, лакунарні отвори закриті.

2. Зниження загальної й місцевої реактивності найчастіше пов'язаної з охолодженням або після перенесених захворювань (інфекційних)

3. Найбільше часто хронічний тонзиліт виникає після перенесених ангін.

4. Сприяють хронічні запалення носа й придаткових пазух, каріозні зуби.

При хронічному тонзиліті в мигдалинах виявлено близько 30 сполучень різних мікробів, однак найбільше часто це буває гемолитичний стептокок, стафілокок.

Клініка: найбільш достовірною ознакою хронічного тонзиліту є часті ангіни в анамнезі. Безангінозна форма зустрічається в 2-4 % хворих. Скарги хворих виражений не різко: неприємний захід з рота, відчуття незручності або стороннього предмета в горлі при ковтанні, сухість, поколювання. Скарги на швидку стомлюваність, слабість, млявість, головний біль, субфібрильну t - указують на тонзиллогену інтоксикацію.

Місцеві симптоми:

1. ознака Гізі - гіперемія країв піднебінних дужок.

2. ознака Преображенського - валикоподібне стовщення країв дужок.

3. ознака Зака - набряклість верхніх відділів дужок

4. зрощення-спайки піднебінних дужок з мигдалинами.

5. наявність пробок гнійного вмісту в лакунах, що часто мають неприємний захід.

6. збільшення регіонарних л/у, що розташовуються по передньому краї куп.-ключ. Сосцевиднїй м'яза.

Одночасно із хронічним тонзилітом у хворого можуть бути й інші захворювання, які варто класифікувати як супутні або сполучені. Сполученими захворюваннями можуть бути ревматизм, поліартрит, нефрит, звичайно після загострення хронічного тонзиліту. Існує кілька класифікацій хронічного тонзиліту. Зараз користуються класифікацією Солдатова.

1. компенсована форма хронічного тонзиліту.

2. декомпенсирована форма хронічного тонзиліту.

При компенсованій формі виражені місцеві ознаки, ангіни бувають рідко.

При декомпенсированої формі - часті ангіни, тонзилогена інтоксикація й сполучені захворювання.

Всі страждаючим хронічним тонзилітом повинні бути взяті на «Д» облік, 2р. у рік, навесні й восени проходити проф. лікування.

1. десинсибилизирующа терапія.

2. вітамінотерапія.

3. фізіопроцедури.

4. полоскання зева

Профілактика ангін і хронічного тонзиліту.

1. загартовування.

2. боротьба із засміченістю навколишнього середовища, за оздоровлення праці.

3. Д- наглядання.

Ускладнення

1. кровотеча – ранні й пізні. Необхідно забрати згусток з ніші, тампоном з Н₂ПРО₂, амінокапроновою кислотою, якщо паренхіматозну кровотечу тримаємо 15-20 хвилин, якщо кровоточить посудина – перев'язуємо посудина або ушиваємо дужки. Амінокапронову кислоту в/в, глюконат кальцію в/в, вікасол, можна кровозаменители.

2. шийний лімфаденіт

3. флегмона шиї

4. підшкірна емфізема.

5. паратонзилит, парафарингит

6. внутрічерепні ускладнення

7. отити, пневмонії.

Методи лікування

1. УФО

2. В/звук з гидрокартизонової маззю

3. Електрофорез із різними лікарськими речовинами (Ca Cl₂, димедрол, новокаїн, сік каланхое). У дітей до 7 років н.м. активно виробляються антитіла до різних вірусів і бактерій, після 7 років антітілоутворення зменшується, тому до 7-літнього віку не рекомендується видалення мигдалин

Хірургічне лікування

Показаннями є декомпенсировані форми хр. тонзиліту, паратонзилит, тонзилогений сепсис, неефективність консервативного лікування.

Протипоказання: зниження свертиваємості крові, різко виражений гр. фарингіт, діабет, гіпертонічна хвороба, не раніше чим через місяць після загострення ревматизму, нефриту.

Підготовка до операції

1. Лабораторні дослідження

2. Огляд стоматолога

3. Огляд терапевтом

За 5 днів призначають Вікасол, Хлорид Кальцію, Аскорбінову кислоту. Напередодні операції призначають снотворні за 30-40 хвилин до операції роблять ін'єкцію Атропіну й дають заспокійливий засіб. Операцію роблять натще. Анестезія - местно Новокаїн 1% з амінокапроновою кислотою або Адреналіном, уводять Новокаїн у паратонзилярний простір. Після операції хворої лежить на боці. У перший день не є, постільний режим 4-5 днів дієта, що щадить.

Хворий повинен бути обстежений у ревматолога, стоматолога, повинен здати ОА сили, крові, мазок на BL. Якщо в плині 2х років загострень хр. тонзиліту не спостерігався хворий знімається з Д обліку, якщо після 3-4х курсів лікування тривають загострення хр. тонзиліту необхідно оперативне лікування.

Лікування хронічного тонзиліту

Консервативне - складається із загального й місцевого лікування.

Загальне - правильний режим, десенсибилизирующа, вітамінотерапія, кліматотерапія.

Місцеве - до найпоширенішими є промивання лакун мигдалин різними антисептичними розчинами (фурацилін, борної кислоти, хлорфіліптом). Попередньо дослідивши флору лакун на чутливість до антибіотиків можна вводити седативні а/б.

Ефективність методу залежить від механічного видалення з лакун гнійного вмісту а також впливу на мікрофлору й тканину мигдалини антисептичними речовинами. Курс лікування складається з 10-15 промивань через день. Після промивання варто змазати поверхня мигдалини розчином Люголя. Повторний курс лікування через 3 місяці. Промивання виробляється за допомогою спеціального шприца з довгої вигнутої канюлей, кінець якої вводять в устя лакуни. Уміст лакуни виливається в порожнину рота.

1.Масаж н.м ( р-р Люголя 1% р-р Йоду в гліцерині)

2.Змазування н.м

· Сік Алое з медом ( 1:3 )

· 30% спиртовий розчин Протарголу із гліцерином 1:2

· 1% спиртовий розчин іодінола із гліцерином 1:1

· Люголем

Натще щодня в плині місяця.

3.Утирання металевим шпателем Інтерферонової мазі в н.м. (1 р. на 1 мигдалину 6-7 днів).

4. Промивання лакун мигдалин

· Фурациліном 1: 5000, Риванол 1: 1000, Пеніцилін 200 тис ЕД, 20 мол фізрозчину

· Хлорфіліптова спиртова настойка 1:10 з фізрозчином , 1% р-р Діоксидина, 2% р-р Борної кислоти, 0,1% р-р Етонія, 8-12 процедур через день

5. Ін'єкції а/б у товщу мигдалин або вколоміндальну клітковину

6. Пломбування лакун, тобто тампонада їхнім парафіном змішаним з а/б, гормонами.