Заглотковий абсцес.

Заглотковий простір являє собою щілину, заповнену сполучною тканиною. Воно граничить попереду із задньою стінкою глотки, позаду із предпозвоночної фасцією. У грудному й ранньому дитячому віці в пухкій сполучній тканині, що заповнює заглотковий простір, є лімфатичні вузли, які з віком атрофіруються. Вузли ці є регионарними для задніх відділів носа, носоглотки й барабанної порожнини. Нагноєння цих вузлів приводить до утворення заглоткових абсцесів. Кнаружи від бічної стінки глотки перебуває окологлоточний простір. Цей простір виконаний пухкою сполучною тканиною.

Заглоткові абсцеси спостерігаються переважно в ранньому дитячому віці. Утворяться вони в результаті нагноєння лімфатичних вузлів і пухкої клітковини, що розташовуються поперед хребта на задній стінці глотки, у так називаному заглотковому просторі. Це пов'язане з тим, що лімфатичні вузли й пухка клітковина в цій області добре розвинені до 4х літні віки. Абсцес виникає в результаті замету інфекції в лімфатичні вузли при ОРЗ, ангіні, гострих інфекційних захворюваннях, отиті, у старших дітей причиною може бути травма задньої стінки ковтки.

Симптоми - біль у горлі при ковтанні й утруднення подиху. tдо 38 іноді субфебрильна. При локалізації абсцесу в носоглотці - утрудняється носовий подих, голос ставати гугнявим. У середній частині глотки - голос хрипить, подих гучне.

При опусканні абсцесу нижче наступають напади ядухи. При фарингоскопії -відзначається випинання й гіперемія слизуватої оболонки. Верхня риноскопія - можна виявити, відвівши м'яке небо догори або при пальцевому дослідженні (визначається тестоватая, флюктуирующая поверхня). СОЭ високий, загальний стан страждає. Лікування - розкривають у місці найбільшого випинання, але не далі 2х див від середньої лінії, попередньо пунктирувавши й відсмоктавши гній. Після цього а/б лікування.