Геологічна будова. В Байкальській гірськоскладчастій області широко розповсюджені метаморфізовані і дислоковані осадові і вулканогенні товщі верхнього архею

В Байкальській гірськоскладчастій області широко розповсюджені метаморфізовані і дислоковані осадові і вулканогенні товщі верхнього архею, протерозою і нижнього палеозою, пронизані різноманітними за складом інтрузіями. Переважають виходи древнього кристалічного фундаменту (Байкальська глиба та ін.). Місцями спостерігаються мезозойські осадові, вулканогенні і інтрузивні утворення. Крупні западини байкальського типу виповнені товщею рихлих кайнозойських відкладів.

В межах Східносаянської області до байкальської епохи складчастості відноситься північно-східна частина, яка прилягає з південного заходу до Сибірської платформи. Цю частину складають в різній ступіні метаморфізовані докембрійські породи. Найдревніші з них – різні гнейси, амфіболіти (архей і нижній протерозой) складають Канську, Арзибейську, Бірюсинську, Гарганську, Шарижалгайську глиби – останці фундаменту Сибірської платформи. Центральний Дербінський антиклінорій складений більш молодими (дорифейськими, можливо, частково і рифейськими породами) різноманітними сланцями, амфіболітами, мармурами. В незначних за площею прогинах розвинуті теригенно-карбонатні кембрійські утворення (Манський прогин). Значну роль в будові цієї частини Східних Саян, відділеної Головним Саянським розломом, відіграють різновікові гранітоїдні інтрузії.