ОСУДЖЕННЯ БРЕСТСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ УНІЇ

НА ПРАВОСЛАВНОМУ СОБОРІ (1596 р.)

Тому що до інших виступів той апостат[‡] митрополит київський, галицький і всієї Русі на ім’я Михайло, з епіскопами своїми, які його злому умислові помічені були, як Іпатій володимирський, Кирило луцький, Герман полоцький, Денис холмський, Іона пінський, нарешті, і того не хотіли вчинити, щоб заклику нашого канонного послухатися, а за ним перед нами на синод ставилися і справу про себе дали в тих безбожних вчинках своїх, на які осмілилися були завзятися, тому ми тоді, потребі догоджаючи, вчинили те, що ми на пробування і на випитування всіх тих схизматичних кляуз, які самовільно через них виявилися і справили такі великі заворушення (хвилювання) між людом, що ім’ям державним називається, у тій богом береженій єпархії.. що з них явно визначили: тому що всі, що однаково з нами мислять і в звичаях, а також у догматах нашої східної божої і апостольської католицької церкви непохитно перебувають, вони засвідчені як явні апостати і зазнайки легковажні. <..> А зневажена ними свята божа східна церква дозволяє на те і через нас обов’язково наказує на нинішньому соборі, щоб вищезгадуваний митрополит Михайло був скинутий, а також і згадані епіскопи і вже.. усіх шат архієрейських були позбавлені і відсуджені від усякого управління і порядкування, навіть від самого імені свого єпіскопського, і постановити на тому соборі церковному, щоб були геть викинуті і виписані.

Історія української культури. Збірник матеріалів і документів. За ред.С.М.Клапчука, В.Ф.Остафійчука. – К., 2000. – С.113.