Юридична природа екологічної експертизи.

Екологічна експертиза – вид експертної науково-практичної діяльності державних органів, громадських об’єднань, інших еколого-експертних формувань, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі і оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація та дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам екологічного законодавства.

Мета екологічної експертизи:

– запобігання негативному екологічному впливу антропогенної діяльності;

– прогнозування негативного екологічного впливу антропогенної діяльності;

– оцінка ступеню екологічної небезпеки господарської діяльності на окремих об’єктах і територіях;

– оцінка ступеню небезпеки екологічної ситуації на окремих об’єктах і територіях.

Завдання екологічної експертизи:

– визначення ступеню екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

– організація комплексної науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної безпеки;

– перевірка дотримання вимог, норм і правил екологічного законодавства;

– оцінка можливого впливу об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, якість природних ресурсів і здоров’я людей;

– оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості і достатності екологічних заходів;

– підготовка об’єктивних науково обґрунтованих висновків екологічної експертизи, їх своєчасна передача державним органам та заінтересованим особам;

– інформування громадськості про результати екологічної експертизи;

– функціональні властивості екологічної експертизи.

Принципи екологічної експертизи:

– гарантування екологічної безпеки;

– збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів;

– забезпечення наукової обґрунтованості, незалежності, об’єктивності і комплексності, варіантності, превентивності, гласності;

– врахування громадської думки;

– екологічна безпека, територіально-галузева економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

– державне регулювання сфери екологічної експертизи;

– дотримання норм і правил міжнародних угод;

– гарантування законності і правопорядку.

Екологічна експертиза як:

– сфера діяльності:

– матеріально-процесуальна форма аналітично-оціночної діяльності;

– різновид експертної діяльності державних інституцій, громадських об’єднань та інших формувань;

– елемент управління в галузі екології з точки зору організації проведення екологічної експертизи;

– юридичний засіб:

– соціально-правового механізму забезпечення режиму використання природних ресурсів, охорони довкілля, здоров’я людини;

– гарантування екологічної безпеки;

– соціально-екологічні превенції;

– охорони прав людини на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовища;

– забезпечення правопорядку в правотворчому, інвестиційному та інших процесах;

– організаційно-правова форма:

– реалізація громадської думки у вирішенні екологічних проблем;

– застосування міждисциплінарних екологічних знань;

– екологічного прогнозування;

– формування еколого-експертної інформації;

– запобіжного контролю.

Структура екологічної експертизи – сукупність взаємопов’язаних елементів, за допомогою яких здійснюється еколого-експертна діяльність і підготовка еколого-експертного висновку.

Суб’єкти екологічної експертизи:

– фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства);

– юридичні особи (Мінприроди України, спеціальні установи, спеціалізовані організації, еколого-експертні підрозділи, Мінздоров’я України, установи, інші органи державної влади, створювані ними формування, громадські екологічні об’єднання, створювані ними формування, інші (в тому числі іноземні) підприємства, установи та організації.

Об’єкти екологічної експертизи:

– проекти законодавчих актів;

– проекти нормативно-технічних документів; /

– проектні матеріали; / реалізація яких може

– проекти на створення матеріалів; / призвести до порушення

– проекти на створення речовин; / норм екологічної безпеки,

– проекти нормативно-правових актів; / негативного впливу на

– проекти інструктивно-методичних документів; / стан довкілля, створення

– проекти створення нової техніки; / загрози для людей

– проекти технологій; /

– проекти на створення продукції; /

– екологічні ситуації (населених пунктів, регіонів);

– екологічно небезпечні діючі об’єкти і комплекси;

– військові об’єкти;

– оборонні об’єкти;

– інші об’єкти.

Зміст екологічної експертизи – еколого-експертна діяльність:

– дослідження;

– перевірка;

– аналіз;

– оцінка;

– підготовка юридично значимого документа. Висновки екологічної експертизи.

Предмет екологічної експертизи – еколого-соціальні, економічні, технічні, юридичні та інші властивості об’єктів, зафіксовані в заяві про екологічні наслідки діяльності (Заява про екологічні наслідки діяльності– юридично значимий документ про гарантії виконання екологічних заходів і забезпечення екологічної безпеки):

– мета і засоби здійснення екологічно небезпечної діяльності;

– обґрунтування факторів екологічного впливу з урахуванням екстремальних ситуацій;

– кількісні та якісні показники оцінки рівня екологічного ризику діяльності;

– заходи щодо гарантування дотримання екологічних норм і правил забезпечення екологічної безпеки;

– зобов’язання замовника екологічної експертизи щодо забезпечення вимог екологічної безпеки при здійсненні діяльності.

Нормативно-правове регулювання екологічної експертизи в системі екологічного права– створює цілісний комплекс еколого-правових норм, які визначають цілі, завдання, призначення, суб’єктний, об’єктний склад, предмет і зміст екологічної експертизи, порядок її здійснення, завдяки якому реалізується еколого-експертна діяльність і досягається мета екологічного права.

Законодавчі акти та підзаконні акти:

– норми, які визначають загальні засади екологічної експертизи:

– дефінітивні норми;

– норми-принципи екологічної експертизи;

– норми, які визначають об’єкти екологічної експертизи;

– норми, які визначають суб’єктів екологічної експертизи;

– норми щодо економічного забезпечення екологічної експертизи;

– норми, які регламентують порядок проведення екологічної експертизи;

– норми, які визначають структуру і зміст висновку екологічної експертизи та їх спростування і визнання недійсними;

– норми, які визначають еколого-експертні правопорушення та види відповідальності;

– норми, що закріплюють засади міжнародної екологічної експертизи та міжнародного співробітництва у цій галузі;

– норми, які регламентують форми екологічної експертизи (державної, громадської, інших форм екологічних експертиз);

– норми, які визначають повноваження органів і організацій екологічної експертизи:

– органів законодавчої влади;

– органів виконавчої влади;

– органів місцевого самоврядування;

– громадських об’єднань;

– норми, які закріплюють статус експерта екологічної експертизи (права, обов’язки, відповідальність);

– норми, які закріплюють права і обов’язки осіб, що приймають участь в екологічній експертизі (права, обов’язки, відповідальність).