Декомпозиція інформаційних систем

Про системність об’єктів свідчить те, що їх можна поділяти, оскільки лише вони мають структуру. Процеси декомпозиції й композиції є засобами отримання інформації для здійснення аналізу та синтезу систем.

Декомпозиція – це процес поділу систем на елементи, зручні для якихось операцій з нею, а саме поділ до елементів, які приймаються за неподільні об’єкти.

Будь яка система по-своєму складна. Це означає що всю сукупність інформації, яка характеризує систему, і всю сукупність зв`язків між елементами системи, неможливо сприйняти в цілому і повністю, звідси, додержуючись методу декомпозиції, для швидкого впровадження ІС необхідно дотримуватися принципу “добре структурованної системи”, і тому головна мета декомпозиції – поділ системи на простіші частини. Зменшуючи складність системи, ми забезпечуємо умови для аналізу та синтезу компонентів, для проектування, побудови, впровадження, експлуатації та вдосконалення систем управління. Поділ звичайно виконують у такий спосіб, щоб компоненти піддавались якій-небудь класифікації. Рекомендується зважати на природну декомпозицію, відбиту в існуючій структурі управління, обов’язках посадових осіб, діючого документообігу і т.п. Доцільно проводити багаторазову декомпозицію по кількох різних напрямках.

Загальна мета, критерії функціонування та основні обмеження на роботу системи звичайно формуються на початку створення системи.

Так, при декомпозиції можуть застосовуватись різні засоби, методи та ознаки поділу системи. Поділ може мати матеріальну, функціональну, алгоритмічну та іншу основу. Однак сам процес декомпозиції кінцевий, оскільки поділ відбувається до створення елементів, які приймаються за неподільні об’єкти.

Так, при поділі системи на компоненти можемо мати різні варіанти. Компонент — це частина ІС, яку після декомпозиції можемо розглядати як самостійне ціле (ГОСТ 34.003–90).

В ОРММ пропонують поділ системи здійснювати відповідно до адміністративного поділу системи керування економічним об’єктом. При такій декомпозиції виділяють: керування технічною підготовкою виробництва, техніко-економічне планування, оперативне керування виробництвом і т. ін. Також систему можна поділяти за функціями, які виконуються (облік, контроль, планування і т.п.), і за ресурсами (матеріальні, трудові, основні засоби, готова продукція, грошові).

Наступним кроком декомпозиції є виділення в компоненті функціо­нальних процесів (задач). Задача ІС, функція чи частина функції ІС, є формалізована сукупність автоматизованих дій, в результаті виконання яких здобувають результати заданого виду (ГОСТ 34.003–90). Може виявитися, що при одному й тому самому засобі декомпозиції системи на компоненти одна й та сама задача за змістом в різних проектах належить до різних компонентів. Однак неоднозначність закінчується, тільки-но процес декомпозиції доводиться до рівня економічних показників; його можемо вважати неподільним елементом, оскільки поділ його на атрибути приводить до втрати економічної суті, й він уже не зможе відігравати роль змінної, яка характеризує стан об’єкта, котрий він описує. В інформа­ційному аспекті показник не є кінцевим елементом і може бути поділений на атрибути.

У свою чергу в лінгвістичному аспекті атрибути також не є кінцевими елементами, оскільки можуть бути поділені на окремі слова та символи.

Отже, вибір основи та межі декомпозиції визначається суттю об’єкта, який досліджується, метою, предметною областю обстеження, запасом знань дослідника відносно об’єкта обстеження.

Але при поділі системи на різні рівні ієрархії потрібно виконувати наступні вимоги:

1) кожен рівень ієрархії повинен повністю оглядатися і бути зрозумілим без детального знання нижчіх рівнів;

2) зв`язки між елементами на одному рівні ієрархії мають бути мінімальними;

3) не повинно бути зв`язків між елементами через один рівень ієрархії;

4) елемент вищого рівня має викликати елемент наступного рівня і передаючи йому необхідну вхідну інформацію, повинен утворювати з ним єдине ціле;

5) елемент наступного рівня після закінчення своєї роботи повертає управління елементу, що його викликав.

Аналізуючи та описуючи системи, використовують такі види структур, які різняться типами елементів і зв’язками між ними (РД 50–680–88 АС «Основные положения»).

1. Функціональні (елементи – компоненти, функції, задачі, про-цедури; зв’язки – інформаційні).

2. Технічні (елементи – пристрої, компоненти, комплекси; зв’язки – лінії та канали зв’язку).

3. Організаційні (елементи – колективи людей та окремі виконавці; зв’язки – інформаційні, співпідпорядкування та взаємодії).

4. Програмні (елементи – програмні модулі та вироби; зв’язки – керуючі).

5. Інформаційні (елементи – форми існування та подання інформації в системі; зв’язки – операції перетворення інформації в системі).

6. Алгоритмічні (елементи – алгоритми; зв’язки – інформаційні).

7. Документальні (елементи – неподільні складові і документи ІС; зв’язки – взаємодії, входження і співпідпорядкування).