Кодирование информации
пластичну функцію — входять до складу протоплазми, оболонки клітин, нервової тканини, гормонів. Складовими харчових жирів є цінні вітаміни ретинол (А), кальциферол (О), токоферол (Е), філохінон (Кі), а також біологічно активні речовини. Жири підвищують засвоюваність та смакові якості їжі, збільшують відчуття ситості.
Невикористаний організмом жир накопичується у підшкірній основі, зменшуючи витрати тепла, а також у сполучній тканині, захищаючи внутрішні органи від ударів та струшувань. Це так званий резервний жир. Надмірна його кількість призводить до ожиріння.
Низький вміст жиру або повна його відсутність у раціоні викликає уповільнення росту і зменшення маси тіла, порушення функції ЦНС, печінки, нирок, ендокринних залоз, шкіри.
Важливу біологічну роль відіграють поліненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова, арахідонова), що є складовими жирів. Вони не синтезуються в організмі і тому повинні надходити разом із їжею. Ці кислоти нормалізують обмінні процеси шкіри, холестериновий обмін, підвищують стійкість до токсичних і канцерогенних речовин.
їм притаманні антисклеротичні якості. Найбільш багаті на поліненасичені жирні кислоти олії (кукурудзяна, оливкова, соняшникова тощо). Добова потреба у них забезпечується 20—ЗО г рослинної олії, споживаної із салатами, вінегретом та іншими закусками.
Найкраще засвоюються рослинні і тваринні жири з температурою топлення нижче 37°С. Наприклад, гусячий жир топиться при температурі 22—33°С, вершкове масло — 28—33°С, маргарин — 28—40°С, свиняче сало та яловий жир — 36—40°С, баранячий жир — 44—5ГС.
Із загальної добової потреби у жирі на долю тваринних повинно припадати 70, а рослинних — ЗО %. Норма потреби у жирі для всіх груп населення у середньому становить 33 % загальної калорійності раціону. Надмірне споживання жиру (більше за 200 г на добу) може сприяти виникненню ожиріння, стимулювати утворення холестерину, наслідком чого і є розвиток атеросклерозу та гіпертонічної хвороби.
Вуглеводи— основна складова частина їжі і головне джерело енергії. Гігієнічними нормативами передбачається вміст вуглеводів у харчовому раціоні до 350—550 г, що забезпечує до 56 57 % його добової енергетичної цінності.
Гігієна харчування |
Вуглеводи необхідні для нормальної діяльності м'язів, ЦНС, серця, печінки та інших органів. Під час фізичної праці найпершими витрачаються вуглеводи, потім починають окислюватися жири. Якщо в організм надходить достатня кількість вуглеводів, то витрата білків і жирів зменшується.
Вуглеводи поділяють на прості — моносахариди (глюкоза, фруктоза, галактоза) і дисахариди (сахароза, лактоза, мальтоза), а також складні, серед яких основним є крохмаль.
Моно- і дисахариди солодкі на смак, легко розчинюються у воді, швидко засвоюються і йдуть на утворення глікогену.
Глюкоза міститься в усіх плодах і ягодах, а також утворюється в організмі при розщепленні дисахаридів і крохмалю. Вона конче потрібна для функціонування м'язів і нервової системи, утворення глікогену і накопичення його запасів у печінці. Цінність фруктози така сама. Джерелом її є фрукти та ягоди. Фруктоза (до 70—80 %) затримується у печінці і не викликає перенасичення крові цукром.
У харчуванні широко використовують сахарозу у вигляді цукру. Так, цукор-рафінад містить її 99,9 %, а цукор-пісок — 88,8 %.
Крохмаль, якого багато у зернових, бобових культурах і картоплі, надходячи До організму перетравлюється в основному повільно, завдяки чому глюкоза утворюється поступово і невеликими порціями потрапляє у кров.
Важливе фізіологічне значення має і клітковина(целюлоза), яка, подразнюючи механорецептори кишок, посилює їх перистальтику і попереджує накопичення у них продуктів гниття, підвищує секрецію травних соків, попереджує запори. Клітковини багато у фруктах, овочах, злаках.
До вуглеводів належать пектинові речовини,яким притаманна детоксикуюча дія і дія нормалізуюча кишкову мікрофлору. Багато пектину міститься у фруктах, ягодах, овочах.
Крім цукру, багато вуглеводів міститься: у цукерках — 80—90, меді — 80, печиві, мармеладі, зефірі — 70—80, крупах: рисовій — 71, манній і перловій — 66—67, гречаній — 66, вівсяній — 60, чорносливі — 65 г (на 100 г продукту).
При надмірній кількості простих вуглеводів у харчуванні посилюється робота підшлункової залози, що може призвести до захворювання на цукровий діабет. Крім цього, вуглеводи в організмі перетворюються на жири. Особливо часто це спостерігається при надмірному споживанні вуглеводів і незначному
фізичному навантаженні, коли значне збільшення резервного жиру призводить до порушення жирового та холестеринового обміну. Особливо шкідливе надмірне вживання так званих висо-корафінованих вуглеводів: цукру, виробів із борошна вищого сорту, кондитерських виробів. Вживання цих продуктів людям зрілого та похилого віку слід обмежувати.
Кількість вуглеводів у добовому раціоні дорослих людей не повинна бути меншою за 300 г.
Вітамінаминазивають групу біологічно активних органічних сполук різної хімічної природи, які разом з білками, жирами та вуглеводами конче необхідні для нормальної життєдіяльності живих організмів. Вперше їх важливу роль відзначили російський лікар І. Лунін (1880 р.)г голландський лікар X. Ейкман (1896 р.), російський патофізіолог В. В. Пашутін (1890 р.).
У 1911 р. польський біохімік К. Функ виділив речовину у чистому кристалічному вигляді, здатну лікувати хворобу бері-бе-рі і назвав її вітаміном.
Нині відкрито вже кілька десятків вітамінів з могутньою біологічною дією, що забезпечують ріст та відновлення клітин і тканин організму, нормальний перебіг процесів обміну, стійкість організму до зовнішніх чинників, краще засвоєння їжі тощо. Більшість вітамінів не синтезуються в організмі, а потрапляють разом із продуктами рослинного та тваринного походження.
У людини, яка не одержує достатньої кількості вітамінів, може виникнути гіповітаміноз, основними ознаками якого є: погіршення самопочуття, швидке втомлення, спад працездатності, зниження захисних сил організму. Тривала і повна відсутність у їжі будь-якого вітаміну призводить до тяжкого захворювання — авітамінозу.
При надмірному надходженні синтетичних вітамінів в організм розвивається гіпервітаміноз, для якого є характерним нервове збудження, почервоніння шкіри, загальна слабкість, втрата сну.
Потреба у вітамінах залежить від характеру фізичної та розумової діяльності, віку, фізіологічного стану організму, кліматичних та інших умов.
Для всіх груп населення рекомендуються такі добові норми вітамінів: вітамін В12 — 3 мкг, А — 1000 мкг, О — 100 МО, Е — 15 мг. Добові норми деяких інших вітамінів наведено у табл. 5.
Добову потребу у вітамінах можна розрахувати за енерго-витратами, а саме на 4184 кДж добового раціону: вітамін С — 25-' В, — 0,6; В2 — 0,2; РР - 7 мг.
Таблиця 5. Рекомендована добова потреба у вітамінах, мг (О. П. Лаптєв, С. О. Полієвський, 1990)
Група інтенсивності праці | Вік, років | в, (тіамін) | Вг (рибофлавін) | ве (піридо-ксин) | РР (нікотинова кислота) | С (аскорбінова кислота) |
І | 18-29 | 1.7 | 2,0 | 2,0 | ||
30-39 | 1,6 | 1,9 | 1,9 | |||
40-59 | 1,5 | 1,8 | 1,8 | |||
її | 18-29 | 1,8 | 2,1 | 2,1 | ||
30-39 | 1,7 | 2,0 | 2,0 , | |||
40-59 | 1,7 | 1,9 | 1,9 | |||
III | 18-29 | 1,9 | 2,2 | 2,2 | ||
30-39 | 1,9 | 2,2 | 2,2 | |||
40-59 | 1,8 | 2,1 | 2,1 | |||
IV | І8-29 | 2,2 | 2,6 | 2,6 | ||
30-39 | 2,2 | 2,5 | 2,5 | |||
40-59 | 2,1 | 2,4 | 2,4 | |||
V | 18-29 | 2,6 | 3,0 | 3,0 | ||
30-39 | 2Г5 | 2,9 | 2,9 | |||
40-59 | 2,3 | 2,7 | 2,7 |
Потребу організму у вітамінах слід задовольняти насамперед за рахунок натуральних продуктів, а у разі необхідності — використовувати спеціальні вітамінні препарати.
Вітаміни поділяються на дві групи: розчинні у воді і розчинні у жирах. До жиророзчинних належать вітаміни А, В, Е, Кг решта — до водорозчинних.
Вітамін С (аскорбінова кислота) відіграє важливу роль в окислювально-відновних процесах, сприяє утворенню міжклітинних речовин та синтезу колагену сполучних тканин, забезпечує нормальну проникність капілярів. Вітамін С позитивно впливає на функції нервової та ендокринної систем, активує дію ферментів і гормонів, стимулює регенерацію тканин. При ] його недостатності у людини швидко розвивається утома, з'являється схильність до інфекційних хвороб, пізніше — кровоточивість ясен, крапкові крововиливи у шкіру. Відсутність аскорбінової кислоти може призвести до тяжкого захворювання — цинги.
Добова норма вітаміну С для чоловіків — 64—108, для жінок — 50—80 мг.
Найбільше вітаміну С міститься у сухій шипшині (1200 мг у 100 г продукту), чорній смородині (200), петрушці (150), кропі (100), капусті (45), апельсинах (60), щавлі і цитринах (40), зеленій цибулі (ЗО мг).
Кількість вітаміну С зменшується при зберіганні продуктів та приготуванні їжі. Щоб зберегти якомога більше аскорбінової кислоти у продуктах, потрібно уникати її окислення. Овочі слід опускати тільки у киплячу воду, каструлі накривати кришками. Для приготування їжі не можна користуватись мідним посудом.
Тривале зберігання рослинних продуктів призводить до втрати вітаміну С. Протягом 3 місяців яблука втрачають 15 % аскорбінової кислоти, через 6 місяців — 25, через рік — 50 %. Те ж відбувається з іншими фруктами та овочами.
Добре зберігається вітамін С при швидкому заморожуванні продуктів і швидкому відтаванні.
Вітамін б!(тіамін) через вміст сірки та аміногрупи стимулює функціонування нервової системи, відіграє важливу роль у вуглеводному обміні.
Його недостатність призводить до накопичення в організмі піровиноградної та молочної кислот. Тіамін бере участь у білковому, жировому та мінеральному обмінах.
При гіповітамінозі В[ спостерігається швидка втомлюваність, неуважність, м'язова слабкість, зниження апетиту, запори, у сечі з'являється піровиноградна кислота. Авітаміноз може призвести до захворювання, що має назву бері-бері.
Вітамін б! міститься у продуктах рослинного і тваринного походження. Основні джерела його — дріжджі (6 мг у 100 г продукту), горох (0,9), арахіс (0,74), свинина м'ясна (0,6), квасоля (0,5), геркулес (0,45), крупа гречана (0,43), хліб пшеничний (0,21 мг).
Тривале збереження продуктів мало позначається на вмісті У них вітаміну ї^. При правильному висушуванні і консервуванні продуктів можна зберегти в них значну кількість тіаміну. Незначні втрати його також при нагріванні і смаженні продуктів та у кислому середовищі. Кип'ятіння та тушкування продуктів майже повністю знищують тіамін.
Добова потреба у вітаміні В1 для чоловіків становить 1.5—2,6, а для жінок — 1,3—1,9 мг. Підвищена потреба у тіаміні при важкій фізичній праці, перебуванні в умовах високих і
харчування |
низьких температур, значному нервово-психічному напруженні, у похилому віці, а у жінок — в період вагітності.
Вітамін В2(рибофлавін) сприяє росту і регенерації тканин, синтезу гемоглобіну, відіграє важливу роль в обміні речовин, нормалізує дію органу зору.
При гіповітамінозі відзначається м'язова слабкість, тріщини на слизовій оболонці губ, зниження світлової та кольорової чутливості, погіршується функція органів травлення, особливо печінки та підшлункової залози. При авітамінозі спостерігається затримка росту у дітей, з'являються кровоточиві тріщини в кутах рота.
Вітамін В2 міститься у печінці — (2,19 мг у 100 г продукту), яловичих нирках (1,8), дріжджах (0,68), яйцях (0,44), сирі (0,38), телятині (0,23).
Добова потреба у рибофлавіні для чоловіків становить 1,8—3,0, а для жінок — 1,5—2,2 мг. Ця потреба збільшується при роботі в умовах високої і низької температур.
Вітамін Вб(піридоксин) потрібний для нормальної діяльності ЦНС, відіграє велику роль у білковому і жировому обміні, сприяє запобіганню атеросклерозу, підвищує функцію кровотворення. При недостатності вітаміну В6 утруднюється ходьба, виникають процеси запалення у ротовій порожнині.
Вітамін Вб міститься у скумбрії (0,8 мг на 100 г продукту), яловичій печінці (0,7), свинячій печінці і курячому м'ясі (0,52), перці солодкому (0,51), м'ясі кроля (0,48), картоплі і горосі (0,32 мг).
Добова потреба дорослої людини у вітаміні В6 — 1,7—2,6 мг.
Вітамін РР (ніацин, нікотинова кислота)нормалізує функцію ЦНС і органів травлення, прискорює окислювально-відновні процеси. При гіповітамінозі погіршується самопочуття, знижується працездатність, слабшає пам'ять. Авітаміноз призводить до захворювання на пелагру(з італ. "шершава шкіра"), що характеризується розладом травлення, виразковими запаленнями шкіри, розладами психіки (зниження пам'яті і розумової працездатності).
При звичайному змішаному раціоні в організм надходить достатня кількість вітаміну РР, що міститься в злакових, бобових, м'ясі, яйцях, овочах. Найбільш багаті на нікотинову кислоту дріжджі (11,4 мг в 100 г продукту), свиняча та яловича печінка (12), м'ясо курей (7,7), кролів і качок (6), гречана крупа (4,2), хліб пшеничний (3,1 мг).
Добова потреба у нікотиновій кислоті для чоловіків — 17—28, для жінок — 14—21 мг.
Вітамін ВІ2(ціанокобаламін) забезпечує нормальний процес кровотворення. У разі його недостатності розвивається анемія. У дітей вітамін ВІ2 сприяє росту і покращанню загального стану.
Вітамін В12 міститься лише у продуктах тваринного походження: печінка яловича (60 мг в 100 г продукту) та свиняча (ЗО), нирки (25), скумбрія (12), сардини (11).
Вітамін А(ретинол) і каротини стимулюють ріст молодого організму, регулюють процеси обміну в епітеліальній тканині, нормалізують нічний зір.
При гіповітамінозі А з'являються гемералопія (куряча сліпота), тобто втрата нічного зору та сприйняття кольорів, і, у першу чергу, жовтого й синього, а також ксерофталмія (прогресуюче переродження кон'юнктиви та рогівки ока), змінюється епітеліальний шар шкіри ("гусяча" шкіра) і слизових оболонок.
Вітамін А міститься тільки у продуктах тваринного походження: печінка тріски (4Г4 мг у 100 г продукту), печінка яловича (3,83), печінка свиняча (3,45)г масло вершкове (0,5), яйця (0,35), сметана (0,23).
У рослинних продуктах містяться пігменти-каротини (найважливіший з них — |3-каротин), які в організмі перетворюються на вітамін А.
3-каротин міститься у моркві (9 мг у 100 г продукту), шпинаті (4,5), солодкому перці (2), зеленій цибулі (2), салаті й петрушці (1,7), обліписі (1,5), чорноплідній горобині і томатах (1,2 мг).
Добова потреба дорослої людини у вітаміні А в середньому становить 1000 мг. Одна третина норми вітаміну А повинна покриватися продуктами, де він міститься у натуральному вигляді, а дві третини — р-каротином, оскільки його вітамінна активність у три рази нижча.
Вітамін А і каротини мало руйнуються при варінні, але легко втрачають свої якості у кислому середовищі.
Наприкінці зими й навесні вміст усіх вітамінів у фруктах і овочах значно зменшується, тому у харчовий раціон слід вводити якомога більше квашеної капусти, овочевих і фруктових соків, відвару шипшини, різних вітамінних концентратів. Якщо ж Це неможливо, рекомендується вживати синтетичні препарати.
Мінеральні елементивідіграють важливу роль в організмі: еРуть участь у пластичних процесах, формуванні та побудові
кісток і тканин у ферментативних процесах і роботі ендокринних залоз, регулюють кислотно-основний стан і обмін води.
В організмі людини виявлено понад 60 мінеральних елементів, їх поділяють на дві групи: макро- (кальцій, фосфор, магній, натрійг калій тощо) і мікроелементи (залізо, цинк, йод, фтор, мідь тощо).
Макроелементи містяться в їжі у відносно великих кількостях. Кальцій входить до складу опорних тканин організму і має велике значення для формування кістяка. Кальцій стимулює збудження нервової системи і роботу м'язів, активізує діяльність ферментів, бере участь у процесі зсідання крові.
Добова потреба у кальції для дорослих 800 мг. Близько 80 % потреби у кальції задовольняється при споживанні молочних продуктів. Твердий сир містить його до 1050 мг {на 100 г продукту), молоко — 128, яйця — 55, крупа гречана — 55, рис — 27, пшоно і хліб пшеничний — 26 мг.
Фосфор відіграє виключно важливу роль у діяльності ЦНС і процесах обміну внутрішньоклітинних систем та м'язів, в тому числі серцевого.
Добова потреба у фосфорі у дорослої людини становить — 1200, а для вагітних і матерів-годувальниць — 1500 мг.
Значна кількість фосфору міститься у твердому сирі (400—600 мг на 10 г продукту), печінці (596), м'ясі (200—250), рибі (150—220), квасолі (514), горосі (329), яйцях (215 мг).
Кальцій і фосфор краще засвоюються при співвідношенні 1:1. Магній має важливе значення для нормалізації процесів збудження нервової системи, виявляє судинно-розширювальну дію, стимулює перистальтику, збільшує виділення жовчі.
При недостатності магнію спостерігається посилене відкладання кальцію на стінках артерій, у серці, м'язах. Добова потреба дорослих людей у магнії становить 400, вагітних та матерів-годувальниць — 450 мг.
Калій відіграє важливу роль у процесах внутрішньоклітинного обміну, стимулює роботу ферментів, бере участь в утворенні ацетилхоліну і проведенні нервових імпульсів до м'язів, нормалізує кров'яний тиск.
Добова потреба в калії для дорослих — 2500—5000 мг. Найбільше калію містять урюк — 1781, курага — 1717, квасоля — 1100, горох — 870, чорнослив — 864, родзинки — 860, сушені груші — 872, сушені яблука — 580, картопля — 568, щавель — 500 мг.
Мікроелементи містяться в їжі у незначній кількості. Залізо — кровотворний елемент. У гемоглобіні його міститься до 60 % усієї кількості в організмі. Залізо також входить до складу окислювальних ферментів. Недостатність заліза, особливо у дитячому організмі, може спричинити анемію.
Залізо міститься у печінці свинячій — 20,2 мг (в 100 г продукту), печінці яловичій — 6,9, яловичині — 2,9, чорносливі — ІЗ, горосі — 7, крупі гречаній — 6,6, хлібі — 3,6. Добова потреба у залізі для дорослих — 10—18 мг.
фтор бере участь у формуванні та збереженні зубів. При його недостатності руйнується зубна емаль (карієс), а при надмірному вживанні фтору з'являється крапчастість зубної емалі (флюороз). Граничне припустима концентрація фтору — 2,4—2,8 мг на 1 кг їжі і 1Г2 мг на літр питної води.
Основні джерела фтору — борошно і крупи (0,25—0,7 мг в 1 кг продукту), м'ясо тварин (0,15—0,6 мг), риба (0,1 —1,5 мг). Багато фтору містить чай.
Для нормалізації вмісту фтору в організмі проводять профілактичні заходи. При його недостатності до питної води додають фтор (0,7—1,2 мг-л"1), а при надмірній кількості — проводять спеціальну обробку питної води (дефторування).
Засвоюваність їжі характеризується кількістю харчових речовин (у %), що засвоїлись організмом, щодо загальної їх кількості. Вона залежить насамперед від якісного складу їжі і харчових продуктів, дії органів травлення та умов прийняття їжі.
Залежно від якісного складу їжі підвищується або знижується її засвоюваність. Продукти тваринного походження засвоюються у середньому на 95 %, рослинного — на 80, а змішана їжа — на 82—90 %. Білкові речовини тваринного походження засвоюються у середньому на 97 %, рослинного — на 85, змішаного — на 92 %. Продукти з багатим вмістом клітковини засвоюються гірше.
Правильна кулінарна обробка їжі підвищує її засвоюваність, особливо при обробці рослинних продуктів. Засвоюваність їжі підвищується, якщо перші і другі страви мають температуру 50°С.
Діяльність органів травлення значною мірою залежить від кількості виділеного шлункового соку, а остання — від складових частин їжі. Найбільшу сокогінну дію справляють бульйони тз наваристі супи. Жирна їжа, навпаки, затримує соковиді-лення.
Умови прийняття їжі також відіграють важливу роль у її засвоюванні. Під час їжі не варто займатися сторонніми справами, їжу слід добре пережовувати. У місцях харчування необхідно створювати затишок і умови спокою.
Приймати їжу рекомендується у певні години, тоді виробляється умовний рефлекс, органи травлення посилюють секрецію, сприяючи поліпшенню апетиту і засвоюванню продуктів.
Правильний режим харчування (розподіл прийняття їжі протягом дня) сприяє кращому ЇЇ засвоєнню, збереженню відчуття ситості і не дає надмірно перевантажувати органи травлення.
Режим харчування залежить від характеру трудової діяльності, побутових та виробничих умов, індивідуальних звичок тощо. Найпоширенішим є триразове харчування з таким розподілом енергетичної цінності добового раціону: сніданок — ЗО, обід
— 45, вечеря — 25 %.
Останнім часом перевагу надають чотириразовому харчуванню, яке більш обгрунтоване з фізіолого-гігієнічної точки зору, особливо для осіб розумової праці. При цьому розподіл енергетичної цінності в добовому раціоні такий: перший сніданок — 15, другий сніданок — 25, обід — 35, вечеря — 25 %.
При роботі у другу зміну перший сніданок має бути о 8—9 годині, обід перед виходом на роботу, полудень (підвечірок) — в перерві на роботі, вечеря — після роботи.
При роботі у нічну зміну рекомендується такий режим харчування: перший сніданок (25 % енергетичної цінності раціону) — після роботи перед сном, обід (ЗО %), вечеря (ЗО %) — перед виходом на роботу, сніданок (15 %} — у другу половину нічної зміни.
Велике значення відіграє рівень цінності харчових продуктів та їх гігієнічна оцінка. Високу харчову цінність мають м'ясні продукти. Вони є основним джерелом біологічно цінних білків у харчуванні людини. Крім білків (13—18 %), м'ясо містить жири (від 3 до 37 %), мінеральні елементи (2—3 мг%), вітаміни.
Рибні продукти також цінні за своїм хімічним складом: білки
— 7—12 % жири — 1—29, вітаміни групи В, Р, А, О — 0,05—5 мг%, мінеральні елементи.
Яйця — високоякісний продукт, який містить білки (12,5), жири (12 %), вітаміни (О, А, Е, РР, В1( В2), фосфор, залізо. Курячі яйця перед уживанням в їжу необхідно піддавати термічній
обробці. Качині та гусячі яйця можуть використовуватися для хлібобулочних виробів за умови доброго випікання.
Молоко містить всі необхідні організму харчові речовини тому є незамінним продуктом, особливо для дітей і людей похилого віку.
Щоб запобігти зараженню інфекційними хворобами через молочні продукти, слід дотримуватись такого: 1) суворий ветеринарний контроль за утриманням тварин; 2) дотримання санітарних правил при доїнні, зберіганні, транспортуванні та обробці молока; 3) вживання в їжу молока, знезараженого кип'ятінням або пастеризацією.
Кодирование информации
Дата добавления: 2014-11-29; просмотров: 955;