Пам 'ятка: Як писати реферат

1. Визначити об'єкт і мету спілкування.

2. Дібрати відповідну літературу.

3. Опрацювати джерела, позначаючи потрібні місця стислими
робочими помітками, закладками в книжці.

4. Скласти плай відповідно до обсягу реферату (кожен його пункт
висвітлюється на приблизно однаковій кількості сторінок).

5. Оформити яскравий, оригінальний вступ.

6. Дати перелік основних висновків, узагальнень і рекомендацій.

7. Оптимальний обсяг реферату - 10-15 друкованих сторінок. Такиш
реферат потребує для усного викладу перед аудиторією 10-15
хвилин.

8. Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат. \
Для цього скласти розгорнутий плаи-копспект на 2-4 сторінки.

9. Під час добору мовних засобів для написання реферату требаі
обов 'язково враховувати особливості наукового стилю мовлення.

Щоб реферат був змістовним, потрібно приділити особливу увагу] добору матеріалу. Для цього рекомендується використати низку І джерел. Передусім треба з'ясувати, яка література з теми реферату є в бібліотеках (за алфавітним, систематичним, тематичним каталогами, бібліографічними виданнями можна знайти потрібну літературу), а після цього розпочинати опрацьовувати відібрані джерела.

Працюючи з книгою, дуже важливо насамперед налаштуватися, дати собі цільову настанову: вивчити за книжкою те чи інше питання, яке потрібно висвітлити; критично проаналізувати зміст книжки; перевірити, чи збігається ваша оцінка якоїсь проблеми з думкою автора, інших авторитетних осіб; вибрати для реферату найяскравіші факти, приклади, цікаві положення тощо. Такі настанови допомагають цілеспрямованіше працювати з книгою та передусім визначити оптимальний для досягнення поставленої мети вид читання: суцільне, вибіркове чи комбіноване.

Під час суцільного читання книга прочитується повністю, від початку до кінця, без будь-яких пропусків. Іноді для теми достатньо вивчити не всю книжку, а лише окремі її розділи, параграфи. Таке читання називається вибірковим. Комбіноване читання - це суцільне читання одних частин і вибіркове - інших.

Важливим джерелом аналізу стану досліджуваної теми є юкументально-архівні матеріали. Передовсім з'ясуємо: "А що таке Іокумент?" Сьогодні серед дослідників усталилася думка, Ідо гокумент- це матеріал, який складається з будь-яких відомостей як у Ірукованому, так і в рукописному текстах. Як бачимо, розуміння поняття документа ширше, ніж просте трактування його лише як офіційного матеріалу, підкріпленого печаткою. І саме такий підхід дає право віднести до документальних джерел усю періодичну Інформацію (газети, журнали), протоколи, звіти, плани робіт, щоденники, листи, характеристики, нормативні документи (постанови, Ікти, закони), відгуки, пропозиції, зауваження від населення тощо.

Успіх наукового дослідження значною мірою залежить від того, як порана інформація буде систематизована, перероблена, проаналізована. Переробка інформації полягає у її вивченні, "(•мисленні та запам'ятовуванні. Аналіз зібраної інформації с основою

визначенні стану досліджуваної проблеми. Він реалізується иідповідно до плану та структури дослідження.

Систематизація інформації передбачає створення особистої

ІІІпліографічної картотеки, яку доцільно поділити на два розділи:

Матеріали для опрацювання"; "Опрацьовані матеріали". Розділ

Матеріали для опрацювання" вміщує картки з бібліографічним

•тисом робіт, з якими дослідникові потрібно буде ознайомитись у

процесі виконання роботи. Розміщення карток у рубриках розділів

проводиться в алфавітному порядку.

Оформлення картки завершується нанесенням позначки у правий "І-рхній кут титульної сторони. Це означає, що джерело інформації "ІІрицьоване. Після цього картка переходить до другого розділу І.Іртотеки "Опрацьовані матеріали". У цьому розділі доцільніше розміщувати картки за рубриками: стан досліджуваного питання (в п'оріїта практиці); методичні матеріали; методи експериментального нч міідження; обробка результатів дослідження; вимоги до оформлення наукового дослідження.

Останнім часом значне місце в систематизації роботи над мк-ратурними джерелами займає персональний комп'ютер. Практика ІІІ Ін-конує, що використання комп'ютера значною мірою впливає як на І її гак і на якість наукового дослідження.

3.5. Оволодіння дослідником жанрами усного мовлення

Для науковця дуже важливо оволодіти жанрами усного мовлення. - юдіння ними передбачає вміння працювати з додатковою

літературою, самостійно здобувати й застосовувати знання, передавати їх іншим, говорити просто, виразно, зрозумілою мовою.

Доповідьодин із найпоширеніших жанрів публічного

висловлювання. Основна мета доповіді - донести до слухача певну інформацію так, щоб її зрозуміли та сприйняли. Оскільки доповідь сприймається на слух, коли неможливо (як під час читання написаного тексту) повернутися до її початку (середини), уточнити незрозуміле^ доповідач повинен допомагати слухачам зрозуміти й запам'ятати; новий матеріал: із самого початку встановлювати контакт, зацікавити темою, підтримувати увагу протягом усього виступу. Щоб такий виступ мав успіх, добре сприймався слухачами, треба зробити його оригінальним за викладом, своєрідним і неповторним. А для цього треба працювати над композицією доповіді. Найпоширенішою структурою доповіді вважається така, що складається з трьох частин: вступу, основної частини, висновку. Кожна частина має свої особливості, які треба враховувати в процесі підготовки доповіді. Від того, як оратор розпочав доповідь, значною мірою залежить успіх виступу. Невдалий початок знижує інтерес слухачів до теми, послаблює увагу.

У вступі доповіді виділяється її тема (наприклад: "Темою моєї доповіді є "Фізичний розвиток молодших школярів в умовах сім'ї"). Далі вказуються причини вибору саме цієї теми (актуальність* проблеми, значення її для конкретної аудиторії), формулюється мета доповіді, іноді коротко викладається історія питання.

Досвідчені доповідачі рекомендують розпочинати виступ з цікавого прикладу, прислів'я чи приказки, крилатого виразу тощо. У вступі також може бути використана цитата, яка змусить слухачів задуматися над словами промовця, глибше усвідомити висловлене положення.

Основна частина розпочинається з характеристики проблеми. Виділивши основний аспект проблеми, варто запропонувати слухачам перспективу обговорення (наприклад: "Подальше обговорення проблеми, на наш погляд, доцільно зосередити навколо таких основних положень 1)...; 2)...; 3)... "). Перехід до обговорення кожної конкретної тези в подальшому робить доповідь чіткою, логічною та дозволяє поступово перейти до висновків.

Лам 'ятка: Як готувати доповідь

1. Визначити об 'скт і мету спілкування.

2. Визначити тему й основну думку майбутньої доповіді,

. Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити її. І. Добираючи матеріал, звернути увагу на ті факти, які будуть

цікавими для аудиторії, перед якою буде виголошено доповідь.

Зробити певні виписки. >. Скласти робочий план і відповідно до нього систематизувати

дібраний матеріал. <>- Узагальнити основні положення кількох джерел і тоді думки,

викладені в кількох працях, звучатимуть повніше, переконливіше.

Записати текст доповіді повністю або частково (початок,

кінцівку). \ Виділити терміни, незнайомі слова та знайти їх значення в

словниках, уточнити вимову й наголошення слів. '> Говорити повільно, робити паузи, дотримуватися правильної

інтонації. НІ. Виступаючи, завжди стежити за слухачами: якщо вас перестали

слухати, змінити тон мовлення, навести цікавий факт. 11.Якщо потрібно подивитися до рукопису, опустіть очі, не

нахиляючи голови. 1.1 Стежити за своїм мовленням: уникати слів-паразитів, не

заповнювати паузи звуками ("е-е-е ", "ну-ну ") тощо. І ?. Переказати усно текст доповіді вдома (відводиться 15-20 хв.).