Імпічмент.

Звичайно пост президента стає вакантним після закінчення строку повноважень особи, що його займала. Достроково вакантним цей пост може стати внаслідок смерті, недієздатності або добровільної відставки президента, а також усунення його з поста через притягнення до відповідальності у порядку імпічменту або інших подібних процедур.

Іноді встановлюється порядок дострокового усунення президента з поста на основі результатів референдуму. В Ісландії такий референдум проводиться за рішенням парламенту, прийнятим 3/4 його складу. В разі відхилення на референдумі пропозиції парламенту, останній розпускається. В Австрії референдум про усунення президента може бути проведений за вимогою так званих федеральних зборів, які є спільним засіданням палат парламенту. Федеральні збори скликає глава уряду (канцлер) після того, як це більшістю в 2/3 голосуючих вирішить нижня палата. Якщо вимога федеральних зборів не одержить необхідної підтримки на референдумі, це означає переобрання президента і призводить до розпуску нижньої палати. В обох країнах — в Ісландії і в Австрії — у період між прийняттям рішення про відповідний референдум і проголошенням його результатів президент не може виконувати свої функції.

Конституції по-різному визначають порядок заміщення поста президента, що став достроково вакантним. У США прямим конституційним «спадкоємцем» президента є віце-президент. Останній не тільки тимчасово заміщує президента під час його відсутності або недієздатності, а й займає президентський пост у випадках його вакантності через відставку чи смерть президента. Спікер палати представників конгресу є другим після віце-президента на заміщення поста президента. Однак найхарактернішим є те, що на відміну від переважної більшості країн, де заміщення поста президента здійснюється тимчасово, до його дострокових виборів, у США віце-президент займає відповідний пост до кінця встановленого строку повноважень. У Мексиці і в деяких інших президентських республіках у таких ви​падках пост займає обраний парламентом тимчасовий президент.

У парламентарних республіках передбачається тимчасове заміщення поста президента лише до нових виборів, які мають відбутися у найближчий, визначений конституцією, час. У Болгарії та Індії пост президента тимчасово заміщує віце-президент, у більшості країн — голова парламенту (нижньої палати), у Польщі — голова нижньої, а за ним і верхньої палати, в Італії, Казахстані, Румунії, Франції та Югославії — голова верхньої палати парламенту. В Австрії, Росії, Словаччині і Фінляндії відповідне заміщення здійснює глава уряду, а в Ірландії та Ісландії — спеціальна ко​легія, до складу якої входять голови палат (парламенту), голова верховного суду (в Ісландії ще й глава уряду).

Виключенням із загального правила про безвідповідальність глави держави за дії стосовно виконання ним своїх функцій, є три випадки, коди його можна буде судити в порядку окремої процедури — імпічменту. Імпічмент (англ. — у дослівному перекладі означає брати під сумнів, притягувати до суду. Це трапляється у разі державної зради, навмисного порушення Конституції і законів, хабарництва.

Імпічмент як процедура притягнення до відповідальності й суду над вищими державними особами в державній ієрархії з'явився вперше у Великобританії наприкінці XIV ст. У сучасних умовах імпічмент — це досить тривала і складна процедура, що складається з кількох стадій: порушення, справи, притягнення до кримінальної-відповідальності й суду над главою держави (в порядку імпічменту можуть притягатися до відповідальності віце-президент, міністри, члени органів конституційного нагляду, голови палат парламентів).

Найбільш чітко процедура імпічменту розроблена конституційним правом США. Право постановки питання щодо притягнення до відповідальності глави держави та формулювання статей звинувачення на його адресу надано нижній палаті парламенту — палаті представників, а фактично — її юридичному комітету. Для цього голосуванням палата представників вирішує питання про те, притягати або не притягати главу держави до відповідальності в порядку імпічменту щодо сформульованих статей звинувачення. Для притягнення необхідно, щоб "за" проголосувала абсолютна більшість присутніх депутатів даної палати. Результати голосування оформляються як "рішення великого журі" з формулюванням "винний" або "невинний". У разі винесення рішення з формулюванням "винний" згідно зі ст. І розд. З Конституції США 1787 р.: "Сенату належить виключне право здійснення суду в порядку імпічменту. З цією метою сенатори присягають або дають урочисту обіцянку на засіданні. Якщо підсудним є Президент США, головує Головний суддя. Жодна особа не може бути засуджена без згоди двох третин присутніх сенаторів".