Void main(). Pereg2 per2(10,"20"), per3(30,"40");

{

Pereg per(10);

Pereg2 per2(10,"20"), per3(30,"40");

Pereg3 per4 (4,"444"), per5(5,"555"), per6;

per.set_h(0);

cout << " \n";

cout << !per << char(10);

cout <<(per3 > per2) << char(10);

per2 = per3;

cout << per2.geth() <<" "<<per2.name << char(10);

per5 = per4;

cout << per5.name << char(10);

per4 = per4 + per5;

cout << per4 .get_a()<< char(10);

}

Результат роботи програми:

30 40

5.4 Перевантаження операторів new і delete

Щоб забезпечити альтернативні варіанти управління пам'яттю, можна визначати власні варіанти операцій new і new[] для виділення динамічної пам'яті під об'єкт і масив об'єктів відповідно, а також операції delete і delete [] для її звільнення.

Ці функції-операції повинні відповідати наступним правилам:

– їм не потрібно передавати параметр типу класу;

– першим параметром функцій new і new[] повинен передаватися розмір об'єкту типу size_t (це тип, який повертає оператор sizeof, він визначається в заголовному файлі <stddef.h>); при виклику він передається у функції неявним чином;

– вони повинні визначатися з типом повертаного значення void*, навіть якщо return повертає вказівку на інші типи (найчастіше на клас);

– операція delete повинна мати тип повернення void і перший аргумент типу void*;

– операції виділення і звільнення пам'яті є статичними елементами класу.

Поведінка перевантажених операторів повинна відповідати діям, виконуваними ними за умовчанням. Для оператору new це означає, що вона повинна повертати правильне значення, коректно обробляти запит на виділення пам'яті нульового розміру і породжувати виключення при неможливості виконання запиту (про виключення розповідається в розділі "Обробка виключних ситуацій").

Для оператору delete слід дотримуватись умови, що видалення нульової вказівки має бути безпечним, тому всередині оператору необхідна перевірка вказівки на нуль і відсутність яких-небудь дій у разі рівності.

Стандартні операції виділення і звільнення пам'яті можуть використовуватися в області дії класу разом з перевантаженими (за допомогою оператору доступу до зони видимості :: для об'єктів цього класу і безпосередньо – для будь-яких інших).

Перевантаження оператору виділення пам'яті застосовується для економії пам'яті, підвищення швидкодії програми або для розміщення даних в деякій конкретній області. Наприклад, хай описується клас, що містить вказівку на деякий об'єкт:

class Obj {...};

class pObj

{

private:

Obj *p;

};

При виділенні пам'яті під об'єкт типу pObj за допомогою стандартного оператору new

pObj *р = new pObj;

фактична кількість байтів перевищуватиме sizeof(pObj), оскільки new зазвичай записує в початок виділеної області її розмір (для того, щоб правильно відпрацьовував оператор delete).

Для невеликих об'єктів ці витрати можуть виявитися дуже значними. Для економії пам'яті можна написати власну операцію new класу pObj, яка виділятиме великий блок пам'яті, а потім розміщувати в ньому вказівки на Obj. Для цього в об'єкт pObj вводиться статичне поле headOfFree, в якому зберігається вказівка на перший вільний осередок блоку для розміщення чергового об'єкту.

Невживані осередки зв'язуються в список. Щоб не позичати пам'ять під поле зв'язку, використовується об'єднання (union), за допомогою якого один і той же осередок використовується або для розміщення вказівки на об'єкт, або для зв'язку з наступним вільним осередком: