Роль українських меценатів та блогодійників у розвитку української культури у XIX-на початку XX ст.

Кінець XIX — початок ХХ століття називають «золотою добою» українського меценатства. В кінці XIX — початку ХХ століття внаслідок соціально-економічних перетворень, викликаних відміною кріпацтва, розвитком ринкових відносин та підприємництва відбувається активізація суспільно-культурної діяльності. Розширилось і поле діяльності меценатів. Вони робили вигідні замовлення художникам, оплачували їх закордонні творчі поїздки, купляли твори мистецтва з виставок, засновували власні галереї, залучали до співпраці діячів культури та мистецтва. Виробилась своєрідна система так званого «малого меценатства», яка сприяла зібранню мистецької спадщини в приватні колекції. Серед таких приватних колекцій, колекції О. М. Алфьорова, К. М. Скаржинської, Б. Г. Філонова, І. І. Шараневича. Під час виставки церковної старовини в Петрограді збиральсь кошти потерпівшим у Першій сітовій війні солдатам. До виставки долучились і українські колекціонери: Б. І. Ханенко представив хрести, ікони із свого зібрання, О. О. Бобринський — емалі. В свою чергу, митці не вважали за сором звернутись з проханням про фінансову допомогу до меценатів. В цей часмеценати представляють дві групи: фундатори та організатори. Меценати пропагували свої надбання, поширювали накові знання, утворювалилагодійні фонди. Наприклад, до бібліотеки Київського Товариства охорони пам'ятників старовини і мистецтва Б. І. Ханенко передав шість томів власних «Старожитностей Придніпров'я». Подружжя Ханенків видало також каталог власної колекції «Зібрання картин італійської, іспанської, фламандської, голландської та ін. шкіл» (1899). Меценати ЛьвоваВ.Дідушицький, А.Потоцький, Л.Сапега заснували доброчинну організацію ім. К.Шайнохи з метою допомоги науковцям та літераторам. Досить популярним стає садове меценатство. У родових маєтках збирались передмети декоративно-прикладного мистецтва, картини, скульптури, бібліотеки. Самі ж садиби були шедеврами садово-паркового й архітектурного мистецтва. Митців зустрічали у садибах Тарновських — Качанівка та Мотовилівка Миколи Кондратьєва — Низи, княгині Наталії Григорівни Яшвіль — Сунки та Княгинино тощо. Зростає допомога школам, лікарням. Крім того, поширюється соціальне благодійництво. Меценати піклуються про жебраків, покинутих дітей, безпритульних, глухонімих, людей похилого віку, хворих.

57.Українська культура доби відновлення української державності(1917-1920)

Складні й неоднозначні соціальні, економічні та політичні процеси справили значний вплив на культурне життя тогочасного суспільства

Освіта: .За тчаси гетьманування скоропадського було зроблено великий крок у напрям розвитку української освіти. Він провів українізацію загальноосвітніх шкіл,був прийнятий закон про обов`язкове вивчення української мови і літератури, а також історії та географії України в усіх середніх школах. Було реорганізовано народний університет в Києві в державний український університет, відкрито український університет в Кам`янці-Подільському, у російськомовних університетах Києва, Харкова, Одеси відкривалися кафедри української мови. Створено національну Академію наук, першим президентом якої став академік В. Вернадський. Започатковано Національну бібліотеку, засновано Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, Український національний театр (керівник П. Саксаганський), «Молодий театр» (кер. Лесь Курбас). П.Скоропадський проводив активну українізацію.Підчас правління Директорії і Денікінського режиму ніяких особливих реформ прийнято не було.

Література:Літературний процес в Україні 1917-1921 рр. пов'язаний як з іменами вже відомих письменників і поетів, так і з новими іменами літераторів, талант яких почав розкриватися в умовах революції і визвольних змагань. Політичні симпатії більшості з них були на боці українських національних партій, Центральної Ради, а пізніше Директорії.

Тоді на Україні основними були напрями: романтизм(яскравими представниками якого були О.Олесь(Кандиба), І.Блакитний, В.Сосюра),неокласицизм (М.Рильський, М. Зеров, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Ю. Клен ), символізм(П.Тичина, Я.Савченко, Д.Загул),панфутуризм( М. Семенко).
Образотворче мистецтво:Підчас війни загинули великі художні цінності: картини, скульптури, монументи, архітектурні ансамблі. Але разом з тим побачили світ художні твори, що несли на собі відбиток часу.Мабудь, одна з найбільш важливих подій було відкриття академії мистецтв(5 грудня 1917 р.), активно цьому сприяли М. Грушевський - голова Центральної Ради, І. Стешенко — генеральний секретар освіти, М. Біляшівський — директор Київського міського музею, інші визначні політичні діячі, художники, вчені. Очолював академію М.Бойчук.

Школа Бойчука справила значний вплив на подальший розвиток не лише українського, а й світового мистецтва. Його послідовники творили в багатьох країнах світу.

Театр, музика:За часів гетьмана був заснований Український театр драми та опери, виник ряд інших творчих колективів.

Було відновлено театр української драми(1918р.), відкрито Молодий театр Л.Курбаса (київ), театр на чалі з Г.Юрою (нині І.Франка), створена українська державна капела (О.Кошиць), державний симфонічний оркестр.Відомими стали композитори Б. Лятошинський, М. Леонтович, Г.Верьовка

Релігія:Починається антирелігійна компанія, - Українська автокефальна церква зникає і переходить під Московський патріархат (РПЦ).