УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТНИМИ РИЗИКАМИ

Управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, а й розробку заходів щодо зниження ризику. До методів зниження ризиків належать:

· розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);

· резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

· зниження ризиків у плані фінансування;

· страхування.

Розподіл ризику фактично реалізується під час підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною в розподілі доходів від проекту.

Тому на переговорах потрібно:

· визначити можливості учасників проекту щодо запобігання наслідкам настання ризикових подій;

· визначити міру ризику, яку бере на себе кожен учасник проекту;

· домовитися відносно прийнятної винагороди за ризик;

· слідкувати за дотриманням паритету у співвідношенні ризику й доходів між усіма учасниками проекту.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат є способом боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.

Роботи з резервування коштів провадяться у такій послідовності:

· оцінюються потенційні наслідки ризиків, тобто сум на покриття непередбачених витрат;

· визначається структура резерву на покриття непередбачених витрат;

· визначається напрям використання встановленого резерву.

Для зниження ризиків у плані фінансування треба створити достатній запас міцності, який урахував би такі види ризиків:

· ризик незавершеного будівництва (додаткові витрати і відсут­ність запланованих на цей період доходів);

· ризик тимчасового зниження обсягу продажів продукції проекту;

· податковий ризик (неможливість використання податкових пільг та переваг, змінення податкового законодавства);

· ризик несвоєчасної виплати заборгованості з боку замовника.

Якщо учасники проекту не спроможні забезпечити реалізацію проекту за настання тієї чи іншої ризикової події власними силами, потрібно здійснити страхування ризику. Страхування ризику – це, по суті, передача певних ризиків страховій компанії.

Ефективність заходів для зниження ризиків визначається за допомогою такого алгоритму:

· розглядається ризик, найбільш значущий для проекту;

· визначається перевитрата коштів з урахуванням імовірності настання несприятливих подій;

· визначається перелік можливих заходів, спрямованих на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;

· визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;

· порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів з можливою перевитратою коштів унаслідок настання ризикової події;

· приймається рішення про здійснення або відмову від протиризикових заходів;

· процес порівняння ймовірності та наслідків ризикових подій з витратами на заходи щодо зниження їх повторюється для наступного за важливістю ризику.

Управління ризиками передбачає підхід до ризиків і невизначеності не як до статичних, незмінних подій (параметрів), а як до подій, на які можна впливати регулюванням окремих параметрів.

Практика показує, що, розробляючи заходи для зменшення ризиків деяких подій у майбутньому проекті, часто доцільно планувати можливі дії, які зможуть запобігти збільшенню інвестицій, підвищенню цін на продукцію проекту, зменшенню фізичного обсягу продажу, збільшенню тривалості виробничого та збутового циклу тощо.

Запитання для самоконтролю:

1. Визначте поняття ризику та невизначеності в управлінні проектами.

2. Назвіть та охарактеризуйте основні види проектних ризиків.

3. У чому полягають причини виникнення і наслідки проектних
ризиків?

4. Якими є переваги й недоліки основних методів аналізу й оцінки ризиків?

5. Які методи використовують для управління і зниження проектних ризиків?

Література:

1. Батенко Л..І.. Управління проектами: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 231 с.

2. Н.И. Ильин, И.Г. Лукманова, А.М. Немчин, С.Н. Никешин, С.Н. Петрова, К.Г. Романова, В.Д. Шапиро. Управление проектами – СПБ.: «ДваТрИ» 2000.- 610с.

3. Горбунов А.Р. Проект «Сборка холдинга». Управление финансовыми потоками. Архитектура проекта. Контроллинг проекта. – СпБ: «Глобус», 2003. – 624с.

4. Дайле А. Практика контроллинга: Пер с нем. – М: Финансы и статистика, 2001.– 336с.