Втрати України в роки ВВВ

Вели́ка Вітчизня́на війна́ — термін, яким радянська історіографія та низка істориків країн колишнього СРСР окреслюють радянсько-німецький збройний конфлікт 1941–1945 років у рамках Другої світової війни. Був створений радянською пропагандою за зразком російської «Вітчизняної війни» з французами1812 року. На думку кандидата історичних наук Володимира В'ятровича, приставка «Велика» додана для підкреслення значущості радянсько-німецького конфлікту для СРСР, масштабів та наслідків цього конфлікту для Європи. Конфлікт, представлений як Велика Вітчизняна війна, став наріжним націотворчим міфом СРСР, що служив основою формування радянської ідентичності, а в перспективі й радянського народу^[1].

Словосполучення «Велика Вітчизняна війна» використовується у деяких пострадянських країнах, зокрема, в Україні. В новітній українській історіографії та закордонній білоруській воно замінюється терміном Радянсько-німецька війна. Поза межами колишнього СРСР «Велика Вітчизняна війна» практично не використовується. В англомовних країнах її замінює термін — Німецько-радянська війна (German-Soviet war) як складова Східного фронту (Eastern Front); в німецькій історіографії — Німецько-радянська війна (Deutsch-Sowjetischer Krieg), Російський похід (Russlandfeldzug), Східний похід (Ostfeldzug).

Оскільки втрати українського народу

завжди розчинялися в загальносоюзних, то

встановлення їхньої, хоча б наближеної,

величини – задача непроста. Через те що

загальносоюзні втрати можна встановити тільки

оціночним шляхом, подібний метод слід

застосовувати і для визначення українських

втрат. Іншими словами, потрібно «оцінювати

вже оцінені дані та результати».

Про те, що втрати українського народу в

роки Великої Вітчизняної війни – маловивчена

тема, свідчить такий факт. У книзі колишнього

спікера Верховної Ради України, історика за

фахом В. М. Литвина [1], загальним обсягом 464

сторінки, питанню втрат українського народу

відведено всього 5 сторінок! Автор зазначає, що

«…за даними української «Книги пам'яті» на

фронтах загинуло 3 млн. уродженців України,

але за достовірність цієї цифри ручатися не

можна. Проте в сучасній історії вона побутує,

оскільки іншої нема» [1, с. 438]. Тут В. Литвин

помилився. Автори монографії [2] (група

Кривошеєва) нарахували 1 млн. 377 тис. 400

загиблих на фронтах війни українців, що склало

15,89% загальних втрат (з 8 млн. 668 тис. 400

загиблих червоноармійців) [2, с. 238]. Однак

авторів зазначеної монографії критикують через

заниженість їхніх даних про втрати збройних сил

СРСР у роки Великої Вітчизняної війни.

Якщо вести мову про загальні втрати, то

тут маємо такі дані. Колишній перший секретар

ЦК Компартії України В. Щербицький на

святкуванні 30-річчя перемоги у Великій

Вітчизняній війні озвучив цифру 6,75 млн.

загиблих жителів України [3]. Через майже 30

років В. Ерліхман загальні втрати народу

України оцінив близькою цифрою – 6,85 млн.

загиблих [4, с. 26]. Енциклопедія українознавства

[5], яка вийшла в світ після війни й була

перевидана в Україні у 1994 р., прямі та непрямі

втрати населення України визначає у 14 млн.

осіб, у тому числі 5 млн. загиблих, з яких 2 млн.

становили євреї [5, с.155]. Але вже на наступній

сторінці Енциклопедія українознавства цифру

загиблих збільшує до 6 млн. осіб [5, с. 156].

Аналогічним чином С. Чорний на 19-й сторінці

свого дослідження [6] кількість загиблих

українців оцінює в 6 млн. осіб, а на 30-й сторінці

втрати населення України він вже оцінює у 10,5-

11 млн. осіб, у тому числі власне українців –

7 млн. (63,6-66,7%). Б. Соколов вважає, що в

цифру 7 млн. загиблих жителів України входять

2,5 млн. військовослужбовців та 4,5 млн.

загиблих мирних громадян [7]. Книга пам'яті

України наводить ті ж цифри втрат [60, с. 563],

зазначаючи разом з тим, що в роки війни

загинуло 16,7% населення України. Професори

М. Коваль та В. Косик визначають загальні

втрати населення України у 8 млн. загиблих, з

тією різницею, що за В. Косиком загинуло 2,5

млн. військових та 5,5 млн. цивільних жителів

України, а за М. Ковалем загинуло 3 млн.

військових та 5 млн. цивільних жителів України

[8, с. 21].

Енциклопедія Великої Вітчизняної війни,

видана в радянські часи [9] стверджує, що в роки

війни загинув кожний 6-й житель України

[9, с. 742]. За С. В. Кульчицьким на червень

1941 р. населення України становило 41,657 млн.

осіб [8, с. 21]. Таким чином, взявши за основу

наведені вище дані, одержуємо цифру 6,943 млн.

загиблих. Довідник з історії України наводить

наступні цифри втрат: загинуло 5,5 млн.

цивільних громадян, 1,367 млн.

військовополонених та ще 3 млн. загинуло під

час бойових дій [10, с. 200]. Разом – 9,869 млн.

загиблих, хоча переважна більшість загиблих

радянських військовополонених, як ми покажемо

нижче, не були уродженцями України. Тому з

даних наведеного вище джерела випливає цифра

8,5 млн. загиблих у роки війни жителів України.

Очевидно, маючи на увазі цифру 9,867 млн.

загиблих, П. Тронько говорить вже про 10 млн.

загиблих уроки війни українців [11, с. 99].

П. Проциком втрати населення України

визначаються в 2,5 млн. загиблих військових та

5,5-6 млн. загиблих цивільних громадян [12]. І,

нарешті, у джерелі [13] з посиланням на

військово-історичний центр Збройних сил

Російської Федерації наводяться дані про те, що

в роки війни втрати України становили 1,4 млн.

військових і 3,3 млн. цивільних громадян,

нараховувалося 1 млн. остарбайтерів, та ще

0,2 млн. жителів України емігрували на Захід.

Разом, таким чином, загинуло 4,7 млн. жителів

України.

Зводячи докупи наведені вище дані,

одержуємо наступні числові ряди, які

характеризують втрати населення України в роки

Великої Вітчизняної війни.

1. Військові втрати: 1,377 млн.; 1,4 млн.;

2,5 млн.; 3 млн. загиблих, маючи на увазі

зауваження цитованого вище В. Литвина про те,

що цифра 3 млн. загиблих на фронті жителів

України довіри не викликає. Отже, військові

втрати України коливаються в межах 1,377-3

млн. загиблих.

2. Втрати цивільного населення: 3,3

млн.; 4,5 млн.; 5 млн.; 5,5-6 млн. загиблих. Таким

чином, коливання втрат цивільного населення

складає 3,3-6 млн. загиблих.

3. Загальні втрати населення: 4,7 млн.; 5

млн.; 6 млн.; 6,75 млн.; 6,85 млн.; 6,943 млн.; 7

млн.; 8 млн.; 8,5 млн.; 10 млн.; 10,5-11 млн.

загиблих. Цифри 10-11 млн. загиблих ми

вважаємо перебільшеними, оскільки, крім

іншого, вони включають у себе загиблих

радянських військовополонених, величезна

більшість з яких не були уродженцями України,

а тому не входять в її демографічні втрати.

Таким чином, коливання загальних втрат

населення України в роки Великої Вітчизняної

війни складає 4,7-8,5 млн. загиблих.