Завдання військово-історичної науки

Військова історія - це комплексна наука. Складовими частинами її виступають історія воєн, історія військового будівництва (інакше - історія родів військ), історія воєнного мистецтва. Найрозробленіші з-поміж допоміжних військово-історичних дисциплін - військова історіографія та військово-історичне джерелознавство.

Завданням військово-історичної науки є вивчення й узагальнення історичного і, певною мірою, сучасного бойового досвіду й досвіду будівництва збройних сил.

.Військова історія - 1. Процес розвитку військової справи з найдавніших часів до наших днів. 2. Наука, що вивчає війни і збройні сили минулого. Військова історія. є складовою частиною історичної науки, безпосередньо пов'язана з військовою наукою, для якої служить базою розвитку. Спирається на поняття й категорії військової науки, використовує її методики й термінологію. Отже, військова історія має міждисциплінарний характер. Складовими частинами військової історії є історія воєн (див. Війна), історія військового будівництва, історія видів збройних сил і родів військ, історіявоєнного мистецтва, а також допоміжні військово-історичні дисципліни (найбільш розроблені - військова історіографія та військово-історичне джерелознавство). Прикладне значення військової історії, як і історії загалом, полягає в поясненні явищ і процесів сучасності з урахуванням їх глибинних, прихованих у минулому причин, виявленні під новими формами стійких тенденцій. Водночас військова історія є дещо ближчою до нагальних життєвих проблем. Без неї неможливе вироблення і своєчасне коригування військової доктрини держави, основу якої мають становити корінні, історично стійкі національнодержавні інтереси. Досвід всесвітньої військової історії, вивчення кращих зразків воєнного мистецтва з метою розвитку оперативно-тактичного мислення і навичок організації операції (бою) відіграють значну роль у підготовці командних кадрів вищої ланки. Величезне значення має врахування військово-історичного досвіду у плануванні війни як сукупності специфічних сфер діяльності, в тому числі й боротьби невійськовими (психологічними, дипломатичними, економічними та ін.) засобами, які глибоко вкорінені в минулому, не зазнають швидких і різких змін, як суто військово-технічні. Розробки військово-історичної науки використовуються у морально-психологічній підготовці особового складу збройних сил і військово-патріотичному вихованні допризовної і призовної молоді, для відповідного ідеологічного впливу на населення країни. Військова історія є однією з найважливіших складових державницької ідеології.