Деградаційні процеси та їх вплив на стан земельних ресурсів

Процеси економічного і соціального розвитку, які здійснювались в районі на принципах максимального використання природних ресурсів без дотримання екологічних вимог, призвели до зниження стійкості ландшафтів, їх здатності до самоочищення і самовідновлення, загострили протиріччя між зростаючими потребами суспільства та можливостями природних комплексів, знизили спроможність витримувати антропогенне навантаження і забезпечувати всю сукупність факторів, які визначають якість середовища, його комфортність для населення, а також призвело до інтенсивного розвитку деградаційних процесів.

Надмірне розширення площі ріллі за рахунок схилових земель призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення площ ріллі, луків, лісів та водойм, що негативно позначилось на стійкості ландшафтів. Нестримне розорювання земель з усієї ландшафтної катени - від вододілу до заплави - у сукупності з низьким технічним оснащенням землеробства різко загострило процеси водної ерозії. Втрати від ерозії вимірюються мільйонами гривень на рік, знищенням найбільш родючих шарів грунту, його найважливішої складової частини- гумусу тощо [1].

Інтенсивність руйнування та деградації ґрунтово-земельних ресурсів, стан яких визначає ефективність агропромислового комплексу і здоров’я довкілля в цілому, обумовлена такими процесами, як дегуміфікація, ерозія, зменшення вмісту елементів живлення рослин, переущільнення, забруднення (до 20% земель, особливо міських, приміських та індустріальних районів мають вміст елементів, що перевищує чи дорівнює ГДК), неправильна меліорація земель.

Першочергові заходи з охорони земель від деградації:

- зменшення площ обробітку на основі системного виведення орних земель;

- досягнення простого відтворення родючості ґрунтів, насамперед щодо гумусу, азоту, фосфору й калію;

- розробка щорічних планів підвищення родючості ґрунтів (від країни в цілому до конкретного поля) і включення їх складовою частиною до бізнес-планів господарств незалежно від форми власності;

- створення у регіонах мережі базових моделей господарств;

Як відомо, ерозія є одним з основних чинників погіршення стану земель. Особливе місце у розвитку ерозійних процесів посідає антропогенний фактор, адже в умовах продовольчої кризи площі сільськогосподарських земель та інтенсивність їхнього використання постійно зростають. Техногенний тиск на ґрунтовий покрив та надмірність ріллі у структурі земель згубно впливають на стан навколишнього середовища (знижується продуктивність земель, погіршується якість поверхневого стоку і його режим стає несприятливим, розвивається водна ерозія та дефляція, збіднюється генофонд диких тварин, зникає природна рослинність тощо) [4].

Характер та обсяги деградації ґрунтів та техногенного навантаження на середовище наводяться в таблиці 1.1- «Характеристика освоєності, розораності, урбанізованості та лісистості території Ямпільського району Сумської області».

Таблиця 1.1 − Характеристика освоєності, розораності, урбанізованості та лісистості території Ямпільського району Сумської області