Ментальність та її компоненти

Ментальність -- поняття відносно нове в науці. Воно увійшло в нау-

кову сферу в середині 50-х років ХХ ст. завдяки дослідженням французь-

ких учених Ж. Люб'є і Р. Мандру. Останнім часом це поняття стало ду-

же популярним і широковживаним.

Терміном "ментальність" визначають певні соціально-психічні яви-

ща, тому, зазначає Л. Красавін, можна говорити про ментальність прита-

манну певній епосі, оскільки ментальність відображає духовний світ

людини чи соціальної спільності, епохи або етнокультури.

Отже, категорія "ментальність" дає змогу аналізувати національний

характер людей в етнічному контексті. Етнічна ментальність проявляєть-

ся в домінуючих життєвих настроях людей, у характерних особливостях

світовідчуття, світосприймання, в системі моральних вимог, норм, цін-

ностей та принципів виховання, у співвідношенні магічних і технологіч-

них методів впливу на дійсність, у формах взаємин між людьми, в сімей-

них засадах, у ставленні до природи та праці, в організації побуту, свят,

у конкретних актах самоорганізації етносу тощо.

Таким чином, якщо йдеться про якусь психологічну рису етносу або

особливість його поведінки, можна почути, що "це закладено в нашій

ментальності" або "це не відповідає нашій ментальності". Отже, можна

дати таке визначення поняття "ментальність":