ПЕРЕКЛАД ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА І НАУКОВА ПРОБЛЕМА. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ

1.Місце перекладу серед лінгвістичних дисциплін. Види перекладу. Переклад – це одне з найдавніших занять людини. Усі стосунки між державами підтримувались за безпосередньою допомогою так званих “товмачів”, які були одними з найосвіченіших членів свого суспільства. Але аж до останнього століття переклад був справою дещо інтуїтивною. Ситуація певним чином змінилася наприкінці 1-ї половини ХІХ століття, коли інтенсивний розвиток комп’ютерних технологій уможливив статистичну обробку великої кількості даних. На сьогодні існують певні алгоритми перекладу, які спираються на теорію перекладу та її термінологічний апарат.

Переклад визначається як один з видів мовної діяльності, що зводиться до процесу передачі думок, висловлених однією мовою засобами іншої. Іншими словами, це процес взаємодії двох мов. А якщо це так, то цей вид практичної діяльності спирається на лінгвістичний субстрат.

Володіння професією перекладача передбачає досконале знання двох мов – мови-джерела (source language) і мови перекладу (target language) в усіх аспектах – лексичному, граматичному, стилістичному, історичному, культурологічному і багатьох інших. Адекватний і повноцінний переклад обумовлює правильну, точну і повну передачу особливостей і змісту оригіналу та його мовної форми.

Існує багато визначень перекладу, вони розрізняються за формальним і структурним підходом. Наприклад: “переклад – це заміна елементів або структур однієї мови на елементи іншої” [Хомський, Кейд, Розенцвейг, Найда та ін.] Є також семантичне й функціональне тлумачення перекладу, наприклад: “переклад – це передання на мові перекладу найближчих еквівалентів оригінального повідомлення з точки зору значення та стилю” [Табер, Найда].

З точки зору функціональної комунікативної спрямованості розрізнюються три види перекладу: художній, суспільно-політичний та спеціальний.

За способом виконання переклад може бути писемним/усним, на слух/з листа, послідовним/синхронним. Головними видами усного перекладу є послідовний (consequtive) та синхронний (synchronous).

Усі ці підходи роблять певний внесок у сучасне розуміння перекладу як міжмовної комунікації. Таке розуміння перекладу поділяють українська (Карабан, Корунець, Коптілов, Семенець) та російська (Бархударов, Комісаров, Швейцер) школи. Згідно з цим підходом, переклад – це процес трансформації мовленнєвого повідомлення з однієї мови в другу за умови, що його значення залишається незмінним [Чернов]. Іноді такий підхід називають теорією закономірних відповідників.

2. Загальні положення теорії закономірних відповідників Будь-який словник не може передбачити всього розмаїття контекстуальних значень, що реалізуються в мовленні, так само як не може охопити і всого розмаїття сполучень слів. Тому теорія перекладу може встановлювати лише функціональні відповідності, які враховують залежність передачі певних смислових категорій від дії різних факторів.

У процесі перекладу вибудовуються три основні категорії відповідників:

1) еквіваленти, що встановилися через тотожність означуваного та відклалися в традиції мовних контактів;

2) варіантні й контекстуальні відповідники;

3) усі види перекладацьких трансформацій.

Еквівалентні відповідники як категорія принципово відрізняються від решти, тому що вони відносяться до сфери мови, тоді як дві останні – до сфери мовлення. Еквіваленти у процесі перекладу відрізняються своєю постійністю й відносною належністю оточення. Отже, в таких випадках перекладач фактично позбавлений проблеми вибору.

Що є критерієм вірності вибору засобів для досягнення адекватності перекладу? Якщо не можливо досягти тотожності, то таким критерієм виступає максимальне наближення отриманого результату до оригіналу. Але переклад – це процес комплексний, у який залучається забагато різнорідних факторів, коли встановлення формальних відповідників на рівні мовлення неможливо. Отже, основа встановлення рівноцінності мовних засобів може бути тільки функціональною, а не формальною. Одна й та сама мовна форма може виконувати різні функції залежно від сполучення різних мовних і позамовних факторів. І, хоча для вірного відбиття думок, почуттів, засобів сприйняття інформації, що містяться в оригіналі, перекладач має звертатися до логіки, психології, літературознавства і т.д., все одно єдиною опорою його роботи є текст, і основа лінгвістичного підходу до нього – функціональні відповідники.

Розглянемо такий приклад. Освоєння європейцями Центральної і Південної Америки супроводжувалося християнізацією індійських племен. Отже, біблейський текст підлягав перекладу мовою аборигенів. Місіонери мали перекласти слово “море”. Але як бути, якщо аборигени взагалі не мають поняття про те, що таке море. В їхній місцевості не існувало моря, а отже, не існувало і такого слова в мові. Проблему було вирішено таким чином: море переклали як “величезне болото” що вже було зрозумілим індійцям. Цілком очевидно, що застосований підхід у цьому випадку – суто функціональний.

Якщо брати до уваги ще і той факт, що існують різні жанри текстів, які мають бути передані адекватно і так само відрізнятися у перекладеному варіанті, стає очевидним, що кількість і якість факторів, які складають основу функціональних відповідників для різних жанрів не буде однаковою. Загальною буде лише логіко-семантична основа. Трапляється й таке, що перекладач краще й глибше знається на дійсності, яка описана в оригіналі автором. Але перекладач не має права підміняти авторське бачення дійсності своїм власним.

Усі фактори, що враховуються в теорії перекладу, прийнято ділити на лінгвістичні й екстралінгвістичні. Звичайно, це є певним спрощенням, бо багато з того, що відноситься до екстралінгвістичних категорій, підказується самим текстом, а також досвідом конкретного перекладача. Навіть ступінь його обізнаності на тому чи іншому матеріалі перекладу враховується в числі факторів, які визначають функціональну основу закономірних відповідників.

2.1. Еквівалентні відповідники. У теорії та практиці перекладу існує двояке розуміння еквіваленту. Зазвичай під ним розуміється будь-яка відповідність слову або словосполученню оригінала в конкретному тексті, інакше кажучи, будь-яка знайдена відповідність одиниці перекладу.

Проте, найточнішим є інше вираження еквіваленту: еквівалентом є постійний рівнозначний відповідник, як правило, не залежний від контексту. Саме еквіваленти допомагають перекладачу зрозуміти значення оточуючого контексту і всього висловлювання в цілому, навіть якщо воно містить незнайомі слова.

Цілком зрозуміло, що словник не може вважатися істиною кінцевої інстанції. Він тільки дає уявлення про ті чи інші категорії слів і словосполучень, які мають тільки один еквівалентний відповідник у даній мові. Еквівалентами частіше за все є географічні назви, власні імена, терміни будь-яких галузей знання. Але зустрічаються й інші, наприклад, doctrinarianism – доктринерство, dog-bolt – відкидний болт, dog-collar – ошийник.

Певно, словосполучення й складні слова частіше мають еквівалентні відповідники, ніж прості слова. Переважна більшість слів в англійській мові багатозначна. Слова з прозорою внутрішньою формою частіше отримують одне закріплене значення у мові.

Еквіваленти можуть бути повними й частковими, абсолютними й відносними. Слово shadow має частковий еквівалент в основному значенні ’тінь’, бо як англійське слово воно має побічні значення: ’напівтемрява’ й ’привид’. Однак, сполучення the shadows of the gods безсумнівно має абсолютний еквівалент, бо єдиний припустимий відповідник – сутінки богів’. Традиція міжмовних відповідників є стійкою: будь-який інший переклад буде помилковим.

Коли слово є багатозначним, наприклад, іменник set – комплект, набір, ряд, серія, сукупність, склад, коло, компанія, конфігурація, будова і т.д., жодне з них не можна вважати еквівалентом. Це варіантні відповідники.

Найзручнішим буде прослідкувати становлення еквівалентів на прикладі перекладу неологізмів. Коли в англійській мові з’являється нове слово, перекладачі шукають найкращий і по можливості єдиний відповідник. Наприклад, для supermarket первісний калькований переклад зверхринок був невдалим, далі переклали магазин без продавців, далі – магазин з самообслуговуванням, а тепер навіть відмовилися й від останнього і застосовують слово супермаркет, тобто у кінцевому варіанті перекладу зупинилися на транслітерації слова мови-джерела. Аналогічно, з російської мови слова перестройка та гласность, які увійшли в мовний вжиток колишнього Радянського Союзу при правлінні Михайла Горбачова, було, по-перше, перекладено як reconstruction та openness, далі слово перестройка стали перекладати як restructuring. Але, не вдовольняючись якістю передачі значення нового суспільно-політичного явища, що набувало у ті роки все більшого розмаху, було вирішено застосувати слова perestroyka and glasnost як еквіваленти цих російських неологізмів.

2.2. Варіантні відповідники встановлюються між словами в тому випадку, коли в мові перекладу існує декілька слів для передачі одного й того самого значення вихідного слова. Іменник soldier має в українській мові 4 відповідника: солдат, рядовий, військовослужбовець, військовий. Але було б помилкою вважати на цій підставі, що слово soldier багатозначне, бо ці слова – синонімічні. Багато лексичних одиниць у двох мовах позначають широке поняття, яке не охоплюються одним словом. Слово sincere має 6 значень у словнику: 1) щирий, 2) невдаваний, 3) істинний, 4) справжній, 5) прямий, 6) чесний. Ці значення підтверджуються в словнику прикладами словосполучень, у яких, наприклад, sincere friend перекладається як справжній друг, а sincere life – як чесне життя. Отже, ці 6 українських відповідників є варіантами лексичного значення слова sincere, тобто варіантними відповідниками.

Не підлягає сумніву, що ані в англійській мові, ані у французькій слово justice не є багатозначним. Проте, при перекладі українською мовою обирається один з трьох варіантних відповідників: справедливість, правосуддя, юстиція. Department of Justice – Міністерство юстиції. Далеко не завжди можна впевнено вирішити, яке з двох слів – справедливість чи правосуддя – точніше відповідає достотному значенню англійського justice в конкретному контексті.

Отже типовим феноменом є те, що одному слову в певній мові-джерелі відповідає декілька слів у мові перекладу.

2.3.Контекстуальні значення у перекладі. Контекстуальні значення виникають у процесі вживання слів у мовленні, залежно від оточення й реалізуються під впливом вузького, широкого й екстралінгвістичного контексту. За ступенем частотності можна розрізняти узуальні (такі, що повторюються) і оказіональні (випадкові, індивідуальні) контекстуальні значення. Узуальні, з плином часу, по мірі накопичення спостережень, переходять у розряд варіантних відповідників. Оказіональні можуть з’являтися й зникати як прояви суб’єктивного вживання слів тим чи іншим автором.

Перетворення “оказіонального” вживання слова на “узуальне” є одним з найчастіших шляхів розвитку багатозначності. Лише деякі словники вказують узуальні контекстуальні значення, а вони обов’язково мають враховуватися перекладачем.

Здебільшого розкриття контекстуального значення слова залежить від широкого контексту, від контексту сусіднього речення або навіть від змісту цілого абзацу. Нелегко встановити контекстуальне значення дієслова resent та його похідних (resentful resentment resenting і т.д.). Відповідники, що дає словник, не охоплюють усіх негативних емоцій, які містить структура resent. Оскільки слово відзначається високою частотністю вживання в художній літературі, легко переконатися в тому, що воно здатне виражати цілу низку інших емоцій.

У романі Річарда Олдінгтона “Усі люди – вороги” Тоні Кларендон наприкінці Першої світової війни, коли атмосфера ще була насичена ненавистю й підозрілістю, потрапив до Швейцарії і з легким серцем ішов по вулицях Базеля.

Никто не провожал его пристальным взглядом, когда он шел по улице, никто не спрашивал у него документов, никто, по-видимому, не злобствовал на него за то, что он иностранец. (Пер. О.А. Эфимівської)

В оригіналі читаємо:

Nobody stared at him as he walked, nobody asked for his papers, nobody seemed to resent him as a foreigner.

Тут resent не виражає ані обурення, ані образи. Абсолютно точно знайдене значення злобствовал.

У тому ж романі в іншому контексті Кларентон з огидою слухає у перші дні перемирення у Лондоні пихате базікання тилових щурів:

Antony found some difficulty in maintaining these conversations; and rather resented it after the easy friendliness of the line.

Энтони было трудно поддерживать такого рода разговоры; после простых товарищеских отношений в армии эта напыщенная болтовня раздражала его.

Тут контекст і обстановка диктують з максимальною вірогідністю значення раздражала.

2.4.“Одиниці перекладу”. Проблемою встановлення “одиниці перекладу” займалися багато теоретиків. Але і досі ще не знайдено спільного рішення, що саме може вважатися такою. Дехто зазначає, що не можна одиницею перекладу вважати слово, бо не завжди межі слова чітко визначені й прозорі. Словосполучення також не завжди відповідає вимогам, які ставляться при перекладі.

Слід зазначити, що в межах письмового перекладу такої проблеми взагалі не існує. Навпаки, це дуже принципове питання у машинному перекладі, а також у синхронному й послідовному усному перекладі. У теорії загального й машинного перекладу одиницею перекладу вважається відрізок тексту мови-джерела відносно до системи мови перекладу. При такому підході, коли, наприклад, аналізується англійський іменник з прийменником by, йому автоматично надається ознака “орудний відмінок”. Але це є невиправданим спрощенням, тому що відповідає лише одній з 12 функцій прийменника by у словосполученнях. Зазвичай у машинному перекладі, який потребує алгоритмізації процесу перекладу, не можливо уникнути деякої примітивізації. Ось чому дані сучасного машинного перекладу потребують ретельного редагування.

Фактично в процесі письмового перекладу одиницею перекладу може бути і слово, і словосполучення, і синтагма, і ціле речення, абзац і навіть увесь текст.

Коли перекладається художній текст (оповідання, роман або п’єса), то переклад кожного слова, речення, репліки залежить від ідейно-художнього задуму автора, від особливостей його індивідуального стилю, від інтонації й ритмо-мелодики цілого й окремих частин оповідання, від мовленнєвих характеристик персонажів, так само як і в публіцистичному тексті, фельєтоні, художньому нарисі. Це вимагає необхідність кожному перекладачу, який працює над конкретним текстом, виходити з його змісту, стилю й ідейно-художньої спрямованості усього тексту, що перекладається. Інколи навіть переклад окремо взятого слова залежить від цілого. Ось чому раніше, ніж приступити до роботи, перекладач мусить не один раз перечитати оригінал від початку й до кінця і у процесі роботи знову повертатися до вже перекладених частин, неодноразово їх переробляти з тим, щоб краще й точніше передати “голос” автора.

Але на практиці навіть при дотриманні усіх перерахованих умов виникають труднощі при переданні значень окремих слів, і більшість перекладацьких завдань вирішується у межах речення. Проте і це не дає підстав вважати таке проблемне слово або речення одиницею перекладу. Може статися, що знайдене в межах речення рішення треба переглянути, щоб окрему частину тексту привести у відповідність з цілим.

Коли смисл висловлювання стає зрозумілим, наступає стадія переключення на рідну мову. Це переключення у перекладачів відбувається неоднаково. Багато початківців не в змозі охопити смисл речення цілком і вимушені спочатку перекладати його дослівно. При такому підході виникає загроза синтаксичного буквалізму, який веде підчас не тільки до порушення норм рідної мови, але й до викривлення смислу висловлювання.

Взагалі буквальний переклад – річ небезпечна. Наведемо тільки декілька випадків, коли слова, схожі за звучанням і написанням, мають різне значення:

record - крім аналогічного ’рекорд’, має 10 інших значень; magazine - журнал; complexion - колір обличчя; decade - 10 років; compositor – складач (типографське).

2.5.Предметна обстановка й мовленнєва ситуація Найважливішими складовими так званого “екстралінгвістичного контексту” є предметна обстановка (оточення) і мовленнєва ситуація. В.Г. Гак під предметною обстановкою розуміє час і місце, до яких відноситься висловлювання. Предметна обстановка охоплює предметні відношення: тобто предмети і зв’язки між ними, що описуються у висловлюванні.

Поряд з цим, необхідно врахувати під час перекладу і мовленнєву ситуацію, тобто оточення і умови комунікації, відношення мовця до адресата й оточення, загальну спрямованість висловлювання.

Далеко не завжди ідейна спрямованість твору встановлюється з окремих частин тексту в цілому. Є випадки, коли її встановити можна з предметного оточення окремого висловлювання.

Істотним елементом предметного оточення є країна, до якої відноситься висловлювання.

Мовленнєву ситуацію складають такі елементи: 1) відображення особистості автора (або мовця); 2) відображення джерела, в якому опублікований матеріал мови-джерела; 3) відображення адресата або аудиторії, до якої звернено висловлювання;
4) призначення матеріалу, очікуваний ефект, який він має справити на читача або слухача.

Усі перераховані компоненти мовленнєвої ситуації виходять за межі тексту, але кожний з них може бути у тій чи іншій мірі виражений лінгвістично. Так у драматургічному творі воаховується не тільки те, що каже персонаж, але й як він це каже, тобто його мовленнєва характеристика, яка також є елементом мовленнєвої ситуації.

Важливим фактором перекладу у цьому ракурсі є врахування адресата висловлювання. Одним з найтиповіших труднощів є переклад англійського you. Як встановити, означає це ти чи ви? Вибір залежить від позамовних чинників: соціальних, психологічних, культурних та ситуаційних. Треба також брати до уваги епоху, тобто історичний фактор.

На відміну від російської й французької мов, в англійській, а також в українській, польській і деяких інших цілком прийнято говорити в компанії про присутнього he або she. Якщо перекладається з англійської на російську, he або she замінюється ім’ям. Американські журналісти в газетах називають президента Ніксона просто “Річард”. Але це неприпустимо при перекладі, тому що портібна адекватна передача впливу інформації на читацьку аудиторію.

Особливо часто перекладач вимушений врахувати екстраліегвістичні фактори при перекладі прізвиськ і лайливих слів. Так у романі Харпер Лі “To Kill a Mockingbird” дівчинку звали Scout (по аналогії з boy-scout), але “розвідниця” не відповідає її характеру й зовнішності. Отже при перекладі на російську перекладачки використали прізвисько “Глазастик”. Там же Boo-Radley став “Страшилой Рэдли”.

І останнє. Відображення настанови на отримувача перекладу. У перекладі роману Фіцджералда “великий Гетсбі” ми читаємо: Я закінчив Йєльський університет у 1915 році. В оригіналі: I graduated from New Haven in 1915. Дослівний переклад ’Я закінчив вищій учбовий заклад в Нью-Хейвені’ нічого не сказав би рядовому читачеві. Перекладач віддав перевагу конкретній назві університету, бо про те, що це найвідоміший і найстаріший американський університет, знають майже всі, в той час як географічне його положення відомо далеко не кожному. Така заміна орієнтована на так званий прагматичний аспект перекладу.