Психічна діяльність та єдність процесу розвитку психіки.

Психіка з’являється лише на відносно високій стадії розвитку живої матерії. Розвиток головного мозку у тварин і виникнення у них нових, більш складних форм відображувальної, психічної діяльнос­ті здійснюється під впливом відповідних умов життя, в процесі пристосування тварин до оточуючого середовища. Постійно мінливе навколишнє середовище викликає не лише певні зміни у будові організму тварин, але й зміну форм і способів їх поведінки. Успішне пристосування до оточуючого залежить від здатності тварини швидко змінювати свою поведінку у відповідь на зміни умов життя. Зрозуміло, гнучкість та мінливість поведінки тварини знаходяться у прямій залежності від рівня розвитку нервової сис­теми і форм відображення.

Тварини пристосовуються до оточуючого середовища через такі три форми відображувальної діяльності: інстинкти, в основі яких лежать безумовні рефлекси, набуті протягом життя навички і прості форми свідомої діяльності.

1.1. Інстинкти- це складні вроджені дії тварин, за допомогою яких вони задовольняють власні потреби.

Інстинктивна форма поведінки являється вродженою, вона дана тварині у готовому вигляді вже при її народженні. Інстинкти виробля­ються у ході природнього відбору як результат накопичення і закріп­лення в ряді поколінь тих властивостей, які набувались тваринами даного виду під впливом зовнішніх умов. Цим і пояснюється, що інс­тинктивні дії добре відповідають звичним для даного виду тварин умов життя. Приклади таких інстинктивних дій - будування гнізд птахами, переліт та багато іншого.

Інстинкти забезпечують тваринам успішне пристосування до оточуючого середовища і задоволення необхідних життєвих потреб.

Усі інстинктивні дії здійснюються без знання і розуміння їх наслідків, але їх користь для організму безсумнівна. Однак, деякі спостереження і факти показують, що при зміні умов життя тварини інстинктивні дії з корисних перетворюються на шкідливі. Якщо у птахи гагарки під час її відсутності перекласти яйця з гнізда трохи в бік, замінивши схожими камінцями, вона, повернувшись, сідає на попереднє місце і продовжує висиджувати камінці, не турбуючись про яйця, які лежать у полі її зору.

Інстинкти не лишаються абсолютно незмінними. Потрапляючи в нові умови життя, тварини вимушені змінювати свою поведінку. В результа­ті набуваються, хоча дуже повільно, нові властивості, які потім, пере­даючись по спадковості, закріплюються в ряді поколінь.

Нові набуті та старі, закріплені, властивості організму тісно між собою пов’язані. Якщо набуті форми поведінки, які з'явились при необхідних формах життя, в подальшому будуть повторюватися в ряді багатьох поколінь даного виду, то вони можуть закріплюватись, стати спадковими і передаватись потомству. І навпаки, ті спадкові форми поведінки, які не забезпечують успішного пристосування тварини до змінених умов середовища, поступово (хоча і дуже повільно) відми­рають в ході природнього відбору і перестають наслідуватись нащадками як безкорисні.

1.2. Навички тварин. Спостереження за життям тварин показують, що вони не можуть успішно пристосовуватись до постійно мінливого середо­вища, спираючись лише на вроджені форми поведінки - інстинкти. Вродже­ні форми поведінки доповнюються новими, набутими формами поведінки - навичками.

Навичками називаються такі дії тварин, які вони набувають в індивідуальному досвіді, завдячуюючи багаторазовому повтору та закріпленню.

Навички можуть вироблятися у тварин як у звичайних умовах життя так і шляхом спеціального навчання. Спостереження показують, що здатність до набування навичок є не лише у вищих, а й у нижчих тварин. Можна привчити таргана брати їжу лише з чорних квадратів шахматної дошки. Можна так вишколити бджолу, що вона буде сідати на папір відповідного кольору і т.д. Однак, чим організованіший і складніший організм, чим більш високорозвинена нервова система тварини, тим більш у неї розвинена здатність до напрацювання навичок. Поведінка тварин основана на набутих навичках, дозволяє їм більш легко пристосовуватись до нових умов життя, чим при інстинктивній поведінці.

1.3. Інтелектуальні дії тварин. Більш гнучка і висока форма пристосування до умов життя, які постійно змінюються, спостерігається у тих тварин, які володіють задатками розумової діяльності. Такими тваринами являються, наприклад, людиноподібні мавпи. Досліди, які проводились І.П.Павловим та його учнями, впевнено показують, що людиноподібні мавпи мають властивість до інтелектуаль­ної поведінки, тобто, можуть вирішувати інтелектуальні задачі, які потребують встановлення зв’язків і відносин між предметами, комбі­нованих і послідовних дій. Не одноразово описувались дії і прийоми людиноподібних мавп у вирішенні подібних задач. Ось найпростіший з дослідів. Перед мавпою на столі за ґратами лежить яблуко, але вона не може дотягнутися до нього рукою. Тварина дістає приманку за допомогою палиці, яка лежала поруч. Усі приклади свідчать про те, що мавпи здібні до елементарних форм розумових дій. Проте, говорить І.П.Павлов, мислення мавпи заключається не в мисленні і усвідомленні, як у людини, а в діях, які вчений назвав елементарною розумністю.

2. Виникнення свідомості.Свідомість – явище психічне. Однак поняття «психічне» значно ширше поняття свідомості. Під психічними явищами мають на увазі всі усвідомлені і неусвідомлені пізнавальні процеси, психічні стани, а також також психічні властивості особистості. Психіка притаманна усьому тваринному світу, а свідомість лише людині, але не у всіх станах. Вона відсутня у новонародженого, у деяких категорій душевнохворих, у людини в стані сну.

Свідомість – це вища, специфічно людська форма психічної діяльності, яка виникла і сформувалася в процесі трудової діяльності людини і є продуктом історичного розвитку суспільного буття людини. Вона визначає якість усіх психічних процесів.

Поява і розвиток свідомості є вершиною розвитку психіки. Безперечно, найбільш високо вона розвинена у людей. Науково встановлено, що у безпосередніх тваринних предків, які жили приблизно мільйон років тому, з'явились біологічні передумови для майбутнього олюднення. Цьому значною мірою сприяли високорозвинений мозок і виражена диференціація функцій передніх та задніх кінцівок. У людиноподібної мавпи передні кінцівки по­ступово перестали виконувати функції пересування, у неї з'яви­лась можливість частіше використовувати природні предмети як допоміжні засоби задоволення органічних потреб.

Це створило природні передумови для виникнення трудових актів, чим було зроблено рішучий крок для майбутнього перехо­ду від людиноподібної мавпи до людини.

Потреби життя змушували наших предків вдаватися до виго­товлення знарядь, необхідних для добування їжі, полювання, буду­вання житла тощо. Поступово виникли зачатки праці, яка, розвива­ючись далі, дала можливість людським предкам не тільки пристосу­ватись до мінливних умов життя, а й самим розвинутись і стати людьми.

Працеподібні дії спостерігаються і у тварин. Шимпанзе може користуватись палками, гілками, камінням, але ці предмети не є знаряд­дями праці. Праця, що характеризується виготовленням знарядь та їх застосуванням, є здобутком лише людини і являє собою її специфічну рису.

Наступним фактором, який відіграв вирішальну роль в олюд­ненні мавпи, стала поява мови на основі розвитку другої сигналь­ної системи. Безперечно, це пов'язано з розвитком півкуль голов­ного мозку й особливо, кори. У горили об'єм мозку 500-550 куб. см, у пітекантропа - 800-900, у синентропа - 850-1220, у неандер­тальців - 1000-1500.

Передумовою появи свідомості була спільна праця. Вона об'єд­нала первісних людей і породила в них потребу обмінюватись думками, сказати щось один одному. Люди почали голосовим апара­том відтворювати комплекс звуків, які означали певні предмети, явища, виробничі дії. Мова формувалась у процесі утворення сус­пільства. Свідомість людини виникла і розвивалась у мовній формі. Мова виникла з потреби людей у трудовому спілкуванні.

Завдяки набуванню людьми досвіду, який закріплюється в мові, поступово розвинулась їх здатність виходити за межі без­посередньо даної ситуації, ставити перед собою певні цілі, плану­вати свої дії, передбачати їх результати та успішніше їх досягати. Це властиво лише людині. Чим більше люди віддалялися від тва­рин, тим більше їх діяльність набувала свідомого характеру.