Характер і здоров'я.

Характер - це поняття трактується неоднозначно. Є труднощі у розрізненні характеру і темпераменту; ще більше суперечок виникає при спробах розрізнення понять характеру та особистості. Уникнути змішування цих понять можна, якщо притримуватися більш вузького їх тлумачення.

Характер - у вузькому розумінні - визначається як сукупність стійких властивостей індивіда, в яких виражаються способи його поведінки та емоційного реагування. Риси характеру допомагають чи, навпаки, заважають особистості встановлювати правильні взаємовідносини з людьми, проявляти витримку та самовладання у вирішенні складних життєвих питань, відповідати за свої дії та поведінку в суспільстві. Пізнання характеру дозволяє із значною часткою ймовірності передбачити поведінку індивіда і таким чином коригувати очікувані дії та вчинки. При такому визначенні характеру його властивості можна віднести до формально-динамічних особливостей поведінки.

В структурі особистості характер найбільш повно відображає її цілісність.

Потрібно чітко уявляти і враховувати співвідношення характеру з темпераментом. Нерідко зустрічається змішання рис характеру з тим або іншим проявом темпераменту. Характер і темперамент зв'язані єдиною фізіологічною основою, будучи залежними від типу нервової системи. Формування характеру істотно залежить від властивостей темпераменту. Особливості темпераменту можуть сприяти або протидіяти цьому. Але риси характеру не визначаються темпераментом.

Характер зумовлений суспільним буттям особистості, засвоєнням соціального досвіду, що породжує типові риси характеру, які визначаються типовими обставинами життєвого шляху в конкретно-історичних умовах. В єдності із соціально-типовим у характері виступає його індивідуальна своєрідність, що породжується різними неповторними ситуаціями, в яких протікає соціалізація суб'єкта, його виховання і розвиток індивідуальності, що залежить і від природних передумов.

Серед безлічі рис характеру деякі виступають як провідні, інші - як другорядні, обумовлені розвитком провідних властивостей; при цьому вони можуть і гармоніювати, і різко контрастувати з провідними властивостями, що утворює цільні або суперечливі характери. Проявляючись у діяльності, характер формується в ній, виявляючи залежність і від її змісту, і смислу особистісного для індивіда, і від її успішності, і від ставлення індивіда до своїх успіхів і невдач.

Характер проявляється в системі ставлення до дійсності:

1) щодо інших людей - товариськість або замкнутість, правдивість або брехливість, тактовність або грубість тощо;

2) щодо справ - відповідальність або недобросовісність, працьовитість або лінивість тощо;

3) щодо себе - скромність або самозакоханість, самокритичність або самовпевненість, гордість або приниженість;

4) щодо власності - щедрість або жадібність, ощадливість або марнотратність, акуратність або неохайність.

Характер виявляє залежність від світогляду, переконань і моральних принципів, виявляючи свою суспільно-історичну природу.

Але самі по собі риси характеру не однозначно визначають соціальну позицію індивіда. Відносна стійкість рис характеру не виключає його високої пластичності. Для формування характеру вирішальне значення має соціальне виховання, включення особи в колективи.

Один із фізіологічних механізмів формування характеру - динамічний стереотип. Характер формується і стверджується під впливом середовища, діяльності і виховних впливів інших людей.

Крім того, з віком все більшу роль відіграє самовиховання, однак воно зумовлене відповідною мотивацією - потреба самовиховання передусім повинна бути усвідомлена. Характер не тільки формується в діяльності і спілкуванні, але й сам впливає, зумовлює здійснення різних видів діяльності і процесів спілкування.