Індивідуального розвитку людини

Вікова періодизація індивідуального розвитку людини включає 3 періоди: прогресивний, стабільний, регресивний.

До прогресивного періоду розвитку належить внутрішньоутробний розвиток людини та частина позаутробного до 21 року включно.

До стабільного періоду розвитку відносять: зрілий вік, який має 2 періоди:

І період – 22 – 35 років (чоловіки); 21 – 35 років (жінки);

ІІ період – 36 – 60 років (чоловіки); 36 – 55 років (жінки).

До регресивного віку відносять:

похилий вік – 61 – 74 роки (чоловіки); 56 – 74 роки (жінки);

старечий вік – 75 – 90 років (чоловіки); 75 – 90 років (жінки);

довголіття: 90 років і більше (чоловіки і жінки).

Пренатальний період розвитку поділяється на два підперіоди: ембріональний та плодовий (фетальний). Протягом першого підперіоду розвитку, який продовжується 8 тиж, відбувається формування органів і частин тіла, властивих дорослій людині; у плодовий підперіод переважно збільшуються розміри тіла та завершується органоутворення. До 4-5 міс швидкість росту плода збільшується. Після 6 міс лінійні розміри збільшуються вже не так швидко. Очевидно, однією з причин цього є обмеження розмірів порожнини матки. Відомо, що швидкість росту близнюків у цей період також сповільнюється і їх загальна маса дорівнює масі одиночного 36-тижневого плода. Таким чином, організм матері (розміри матки, плаценти, харчування) значно впливають на ріст і розвиток новонародженого.

Нижче наводимо схему вікової періодизації онтогенезу людини.

Відразу після народження настає період новонародженості. У цей період дитину годують молозивом упродовж 8 –10 днів.

Наступний період – грудний. Він триває до 1 року. Початок його пов’язаний з переходом до годування “зрілим” молоком. У цей період відзначається найбільша інтенсивність росту порівняно з усіма періодами поза утробного життя. Довжина тіла до 1 року збільшується в 1,5 разу, а маса тіла потроюється. З 6 міс починається прорізування молочних зубів.

Період раннього дитинства продовжується від 1 року до 4 років. На 2 – 3-му роках життя закінчується прорізування молочних зубів. Після 2 років щорічне збільшення розмірів тіла уповільнюється. З 4 років починається період першого дитинства, який закінчується в 7 років. У цей період відзначається незначне збільшення швидкості процесів росту. Вік дитини від 1 року до 7 років називають ще періодом нейтрального дитинства, оскільки хлопчики і дівчатка майже не відрізняються одне від одного за розмірами і формою тіла. Однак слід зауважити, що вже в цей період у дівчаток значно більша товщина підшкірної жирової клітковини.

Період другого дитинства продовжується у хлопчиків з 8 до 12 років, у дівчаток - з 8 до 11 років. У цей період виявляються статеві відмінності у розмірах і формі тіла, оскільки статеве дозрівання у дівчаток починається в середньому на 2 роки раніше ніж у хлопчиків. Наприклад, дівчатка у віці 10 років випереджають хлопчиків за зростом і масою тіла, відбувається перший перехрест ростових процесів. У період другого дитинства підвищується секреція статевих гормонів (особливо у дівчаток), унаслідок чого починають розвиватися вторинні статеві ознаки: формуються грудні залози, з’являється волосся на лобку, а потім у пахвових ділянках. Статеві органи розвиваються одночасно з грудними залозами.

Меншою мірою в період другого дитинства проявляється процес статевого дозрівання у хлопчиків. Тільки до кінця періоду другого дитинства в них починається прискорений розвиток яєчок, а потім і статевого члена.

Наступний період – підлітковий, його називають також періодом статевого дозрівання, або пубертатним. Він продовжується у хлопчиків з 13 до 16 років, у дівчаток – з 12 до 15 років. У цей період відзначається збільшення швидкості ростових процесів, тобто відбувається пубертатний стрибок, який стосується всіх розмірів тіла. У дівчаток довжина тіла найбільш інтенсивно збільшується протягом 11-12-го років; у хлопчиків – протягом 13-15-го років. Особливо швидко ростуть хлопчики в 13-14 років, унаслідок чого вони у цей віковий період випереджають дівчаток за довжиною тіла. До кінця підліткового періоду довжина тіла у них становлять 90 – 97% від дорослих чоловіків.

У підлітковому віці відбувається перебудова головних систем організму (м’язової, дихальної, серцево-судинної). Головні функціональні характеристики підлітків наближаються до таких у дорослих. У хлопчиків у цей час особливо інтенсивно розвивається м’язова система.

Слід зауважити, що різниця в довжині тіла у хлопчиків і дівчаток до періоду статевого дозрівання становить не більше ніж 2%, а після статевого дозрівання вона досягає в середньому 8%.

Юнацький вік продовжується у хлопців від 18 років до 21 року, у дівчат – від 17 до 20 років. У цей період в основному закінчується процес росту тіла та формування організму, всі основні розміри та ознаки тіла досягають дефінітивної, тобто кінцевої, величини.

У зрілому віці форма та будова тіла змінюються мало. У 20 – 30 – літніх людей можливе продовження росту хребтового стовпа за рахунок нашарування кісткової речовини на верхніх і нижніх поверхнях тіл хребців, однак ці зміни не перевищують в середньому 3 – 5 мм. Між 30 та 50 роками довжина тіла залишається постійною, а потім починає зменшуватись. У старечому віці та в довгожителів довжина тіла зменшується на 6 – 8 % порівняно з юнацьким віком.

Площини

Для чіткого визначення положення, розмірів, просторових відношень судин, органів у порожнинах тіла людини, проекції органів на ділянки її тіла користуються поняттями площин і осей. Тіло людини в нормальній анатомії вивчають у вертикальному положенні з кінцівками спрямованіми донизу, а долоні рук обернуті вперед.

Існує три основні, взаємно перпендикулярнї площини (plana), які умовно можна проводити через будь-яку точку органа чи ділянки тіла людини, причому, кількість площин може бути довільною (мал. 10).

Ці площини такі: горизонтальна (plana horizontalia); фронтальна, лобна (plana frontalia); сагітальна, стрілова (plana sagittalia). Площини проводяться відносно вертикальної осі тіла людини.

Горизонтальна (horizontalis – паралельно горизонту) площина перетинає тіло чи орган упоперек, поділяючи їх на верхню та нижню частини. Для позначення утворень розташованих вище від горизонатальної площини застосовують термін “верхній” (superior), або “черепний” (cranialis), що означає розташований ближче до головного кінця тіла. Терміном “нижній” (inferiror), або “хвостовий” (caudalis) визначається положення нижче від горизонтальної площини, тобто ближче до хвостового кінця тіла.

Мал. 10. Площини та осі тіла людини (схема)

1. Фронтальна(лобна) площина.

2. Горизонтальна площина.

3. Сагітальна(стрілова) площина.