Траса та охоронна зона повітряної лінії

Траса повітряної лінії електропередавання – це смуга поверхні землі по якій проходить лінія. Траса повітряної лінії може проходити по населеній та ненаселеній місцевості, в місцях з рівним і пересічним рельєфом, по сухій і заболоченій місцевості, може перетинати ріки, заплави, гірські ущелини, яри, западини, різні наземні споруди та інженерні комунікації тощо. Особливості проходження траси лінії впливають на величину прогонів за умови дотримання безпечних габаритів від проводів до поверхні землі чи інших споруд.

Таблиця 1.3

Важливою задачею проектування повітряної лінії електропередавання є вибір траси лінії. Правильний вибір траси повітряної лінії може бути виконаний тільки за наявності перспективних планів розвитку електричних мереж на тривалий період, коли відомо: призначення кожної повітряної лінії в енергосистемі; величину потужності, яка буде передаватися по лінії; місця спорудження проміжних підстанцій.

Трасу повітряної лінії необхідно вибирати, виходячи з раціонального використання сільськогосподарських земель та лісових угідь, нанесення мінімальних збитків землевласникам і землекористувачам. При цьому складова затрат на відчуження землі у власників повинна бути мінімальною. Під час проектування повітряної лінії повинні розглядатися варіанти: використання двоколових опор за умови збільшення в перспективі пропускної здатності повітряної лінії за рахунок підвіски другого кола; прокладання декількох трас повітряних ліній в одному коридорі з метою обмеження території ліній електропередавання; зменшення площадок для розміщення опор; забезпечення мінімальної довжини заходів повітряних ліній на проміжні підстанції тощо.

Під час формування траси повітряної лінії необхідно розглядати всі можливі її варіанти, які на стадії вибору погоджуються з центральними організаціями, органами районного та обласного управління. З декількох альтернативних варіантів трас повітряної лінії вибирають один, який погоджують з землевласниками та землекористувачами.

Трасу повітряної лінії прокладають по найменш цінних землях, в обхід лісних угідь або по просіках, її розташовують поза зоною поширення зсувних процесів, а за неможливості обходу цих зон, слід передбачати інженерний захист повітряної лінії від зсувів згідно з будівельними нормами та правилами щодо захисту територій, будівель, споруд від небезпечних геологічних процесів.

Земля під опори повітряної лінії вилучається у власників на постійне користування. Площа ділянок землі, яка вилучається під опори, залежить від напруги повітряної лінії, типів опор, які використовуються. Документом, який регламентує розміри площ, які вилучаються під опори є ДБН В.2.5-16-99 «Визначення розмірів земельних ділянок для об’єктів електричних мереж». На період будівництва лінії в короткострокову оренду беруть смугу землі вздовж її траси для викладки проводів і секцій опор.

План траси повітряної лінії та її подовжній профіль є основним документом проектного завдання лінії електропередачі. Для створення плану і подовжнього профілю траси виконують комплекс польових робіт: рекогнозування траси (попередні вишукувальні роботи майбутньої траси). У випадку двох і більше варіантів траси лінії вишукувальні роботи виконують по кожному варіанту.

Дані про особливості траси повітряної лінії наводять в матеріалах вишукувань. Під час вишукувань виконують роботи: топографічні, інженерно-геологічні, гідрологічні, а також збирають метеорологічні дані про кліматичні умови району спорудження повітряної лінії. За результатами вишукувань формують план і подовжній профіль траси, надають детальні дані про: ґрунтові умови, дані про режими рік, метеорологічні дані та всі дані про наземні та підземні споруди, які зустрічаються на трасі. Крім цього вказують дані: про лісові насадження, сади, парки, про дороги в районі траси, про зближення лінії з лініями зв’язку, про плани підходів до підстанцій тощо. У випадку пересічення лінією судноплавних річок вказують детальні топографічні, інженерно-геологічні матеріали, а також дані про габарити плаваючих суден.

До матеріалів вишукувань додаються документи про погодження траси повітряної лінії з усіма необхідними організаціями, причетними до неї.

Під час розроблення трас повітряних ліній необхідно враховувати вимоги ПУЕ стосовно проходження повітряної лінії по населеній, ненаселеній та важкодоступній місцевості. Так, стосовно населеної місцевості необхідно дотримуватися наступних вимог: проходження повітряної лінії напругою 750 кВ по населеній місцевості не дозволяється; траси повітряних ліній напругою 35-500 кВ доцільно розміщувати поза сельбищними територіями; повітряні лінії напругою нижче 35 кВ можуть проходити по сельбищних територіях міських і сільських поселень; повітряні лінії напругою 35 кВ можуть проходити по сельбищних територіях міських і сільських поселень із будинками висотою до трьох поверхів включно. Допускається перетин повітряних ліній напругою 35-500 кВ протяжних сільських населених пунктів з однорядною чи дворядною забудовою за умови виділення коридору між садибами, ширина якого для ліній 35-220 кВ має відповідати ширині охоронної зони, а для ліній 330-500 кВ – ширині санітарно-захисної зони (табл. 1.4) плюс 20 м з кожного боку зони. Кут перетину лінії з вулицями не нормується.

Таблиця 1.4

Повітряні лінії можуть проходити над виробничими будівлями та спорудами промислових підприємств І і ІІ ступенів вогнестійкості відповідно до будівельних норм і правил пожежної безпеки будівель і споруд, які мають покрівлю з негорючих матеріалів. При цьому відстань по вертикалі від проводів повітряних ліній до будівель і споруд за найбільшої стріли провисання повинна бути не меншою від вказаних у табл. 1.2.

Проходження повітряних ліній 330-500 кВ над виробничими будівлями допускається за умови забезпечення захисту працівників, які перебувають або можуть перебувати в будівлі, від впливу електричного поля.

На несельбищних територіях населеної місцевості відстані по горизонталі від крайніх проводів за найбільшого їх відхилення до найближчих виступаючих частин виробничих, складських, адміністративно-побутових будинків, гаражів, кладовищ, споруд, розташування яких у охоронній зоні повітряних ліній може бути дозволено відповідно до чинних Правил охорони електричних мереж, повинні бути не меншими за відстані, наведені у табл. 1.5.

Проходження повітряних ліній по території стадіонів, навчальних і дитячих закладів не допускається.

Таблиця 1.5

Відстані по горизонталі від крайніх невідхилених проводів повітряних ліній до меж земельних ділянок житлових і громадських будинків, до дитячих ігрових майданчиків, майданчиків для відпочинку та занять фізкультурою, господарських ділянок або до найближчих виступних частин житлових і громадських будинків за відсутності земельних ділянок з боку проходження повітряної лінії, а також до меж присадибних земельних ділянок індивідуальних будинків і колективних садових ділянок повинні бути не меншими від відстаней для охоронних зон повітряних ліній відповідних напруг.

Для повітряних ліній напругою до 20 кВ відстань по горизонталі від крайніх проводів повітряної лінії за найбільшого їх відхилення до меж присадибних земельних ділянок індивідуальних будинків і колективних садових ділянок допускається приймати не менше 2 м.

Охоронна зона повітряної лінії – зона вздовж повітряної лінії у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки від крайніх проводів, за умови невідхилення їх від нормального положення.

Охоронна зона призначена для збереження повітряної лінії електропередавання за рахунок забезпечення нормальних умов її експлуатації, а також недопущення нещасних випадків від дії електричного струму. Правила охорони встановлюють розміри охоронних зон повітряних ліній (табл. 1.6) і порядок їх використання.

Таблиця 1.6

Діяльність в охоронних зонах повітряних ліній регламентують нормативні документи: «Електричні мережі. Правила охорони», «Лінії електропередачі напругою до 750 кВ. Правила виконання робіт в межах охоронних зон». Земельні ділянки у охоронній зоні повітряної лінії в землекористувачів не вилучають. Вони можуть використовувати їх для проведення сільськогосподарських робіт, але при цьому обов’язково повинні бути дотримані вимоги правил охорони та правила проведення робіт в межах охоронних зон повітряних ліній. Виконання інших видів робіт (будівництво, складування продукції, розміщення польових станів, спорудження дротяних огорож, проїзд машин і механізмів загальною висотою понад 4,5 м тощо) в межах охоронних зон повітряних ліній виконують за письмовою згодою власників повітряних ліній.

У випадку проходження повітряної лінії через водойми (ріки, канали, озера тощо) границя охоронної зони проходить від невідхиленого положення крайніх проводів лінії для судноплавних водойм на відстані 100 м, а для несудноплавних – на відстані передбаченій для суші (табл. 1.6).

ПУЕ не рекомендує прокладати трасу повітряних ліній електропередавання по землях, зайнятих лісами І-ої групи: лісами-заповідниками; національними та природними парками; лісами, які мають природне чи історичне значення; заповідними лісовими ділянками; природними пам’ятниками; лісами першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання; лісами І і ІІ зон округів санітарної охорони курортів; міськими лісами та лісопарками; державним захисними лісосмугами; захисними лісосмугами вздовж залізниць, автомобільних доріг загальнодержавного та обласного значення; охоронними лісосмугами на берегах рік, озер, водоймищ та інших водних об’єктів, які захищають нерест цінних промислових риб; лісами зелених зон міст, інших населених пунктів і промислових підприємств; полезахисними лісосмугами; особливо цінними лісовими масивами; насадженнями лісоплодових порід.

Вздовж траси повітряної лінії, яка проходять по території, зайнятій насадженнями, прорубують просіки. Просіка - смуга землі в лісових і лісопаркових масивах по яких проходить повітряна лінія, очищена від дерев, кущів, які зменшують відстань до проводів лінії до недопустимого значення або загрожують падінням на проводи лінії. Вирубувати просіки необов’язково у фруктових садах з висотою дерев до 4 м.

Ширину просік на місцевості з насадженнями приймають залежно від висоти насаджень з врахуванням їх перспективного росту протягом 25 років з моменту вводу в експлуатацію повітряної лінії та якості насаджень (сади, парки, ліси І групи тощо). Якщо висота насаджень з врахуванням перспективи росту не перевищує 4 м, то ширину просік приймають рівною відстані між крайніми проводами повітряної лінії плюс 6 м (по 3 м у кожен бік від крайніх проводів). У випадку проходження повітряної лінії по території зайнятій лісами І-ої групи, а також по території парків, фруктових садів ширину просіки А визначають за формулою

,

(1.1)

де D – відстань по горизонталі між крайніми, найбільш віддаленими проводами фаз, м; В – найменша допустима відстань по горизонталі між крайнім проводом повітряної лінії та кроною дерев (табл. 1.7); а – горизонтальна проекція стріли провисання проводу і підтримувального ізоляційного підвісу за найбільшого їх відхилення з врахуванням типу місцевості; К – радіус горизонтальної проекції крони з врахуванням перспективного росту протягом 25 років з моменту вводу в експлуатацію повітряної лінії, м (табл. 1.8).

Таблиця 1.7

У лісах ІІ-ої групи ширину просіки необхідно приймати такою, що дорівнює більшому з значень, обчислених за формулою (1.1) та за формулою

,

(1.2)

де Н – висота насаджень з врахуванням перспективного росту,м.

Таблиця 1.8

Якщо відстань по вертикалі від верху крон дерев до проводу повітряної лінії більша ніж 9 м (наприклад, у місцях зниження рельєфу, в ярах, на косогорах тощо), просіку під повітряну лінію прорубують шириною, яка дорівнює відстані між крайніми проводами плюс 2 м у кожен бік.

Вирубувати слід також окремі дерева чи групи дерев, які ростуть поза просікою і загрожують падінням на проводи або опори повітряної лінії.