Полярні та біполярні координати

Полярні координати дозволяють вирішити задачу визначення координат точок відносно початкової точки, яку приймають за полюс. Вона використовується частіше на невеличких ділянках місцевості при визначенні цілей з одного пункту спостереження, при цілеуказаннях і орієнтуванні.

Положення точки (цілі) визначається кутом напряму (кутом положення) на точку, який вимірюється за ходом годинникової стрілки від полярної осі і відстанню (дистанцією) від полюса до заданої точки (мал.42).

Мал. 42. Полярні координати

Полярною віссю в цій системі може служити лінія істинного чи магнітного меридіанів, лінія кілометрової сітки або напрямок на один з віддалених орієнтирів (мал. 43).

Кути положення від істинного меридіана, магнітного меридіана і вертикальної лінії кілометрової сітки називаються відповідно істинними азимутами, магнітними азимутами і дирекційними кутами.

Найпростішим прикладом використання полярних координат може служити доповідь спостерігача: "Орієнтир другий. Вправо три, нуль, нуль. Ближче сто. Танк." У даному випадку полюс - місцезнаходження спостерігача, а полярна вісь - напрямок на орієнтир.

Мал. 42. Дирекційний кут α, істинний азимут А_і і горизонтальний кут θ

Біполярні координати - це дві лінійні чи дві кутові величини (мал. 43), які визначають місцезнаходження точки (цілі) відносно двох вихідних точок-полюсів. Лінійними величинами служать відстані (дистанції) від полюсів до точки, яку визначають.

Мал. 43. Біполярні координати: а - дальності Д₁ і Д₂; б - кути А₁ і А₂

Кутові величини - магнітні чи істинні азимути, дирекційні кути і кути, які вимірюються від лінії, яка з'єднує вихідні точки. Для нанесення на карту точок за їх координатами, а також для знаходження на місцевості точок за полярними координатами, визначеними за картою, необхідно знати правила переходу від магнітного азимута до дирекційного кута і навпаки.