Пластмасові настили

Пластмасові настили складаються з великих збірних плит заводського виготовлення. Вони вкладаються на прогони чи на основні несучі конструкції, створюючі утеплене покриття. Вони використовуються також як утеплені панелі стін збірних будинків.

Пластмасові плити бувають трьохшаровими суцільними і ребристими, двошаровими і світлопрозорими. Основним типом утеплених настилів є тришарові суцільні і ребристі.

Суцільні тришарові плити (рис. 4.5) — це плити із суцільним безреберним середнім шаром. У закордонному будівництві вони називаються «сендвічі». Плити мають товщину 10...20 см, ширину до 1,5 м, довжину, що відповідає кроку підтримуючих конструкцій. Призначені для перекриття одного чи двох прольотів довжиною до 3 м. Плита складається з тонких зовнішніх шарів — обшивок з міцних листових конструкційних матеріалів, розташованих у зонах максимальних нормальних напружень і товстого середнього шару з маломіцного і дуже легкого пластмасового матеріалу, що володіє високими теплоізоляційними властивостями. Ці три шари з'єднуються між собою клеєм, що забезпечує спільну роботу на згин.

Рис. 4.5. Суцільні тришарові пластмасові плити перерізу: а-з азбестоцементними обшивками; б—те ж, з алюмінієвими; в— схеми роботи;

1 — пінопласт; 2-азбестоцемент; 3 — гофрований алюміній; 4 — плоский алюміній

Таке раціональне розміщення і використання міцносних і ізоляційних властивостей дуже різних конструкційних матеріалів дозволило одержати поєднання несучих і захисних конструкцій, які мають найменшу із усіх відомих жорстких конструкцій власну вагу, вимірювану десятками кг/м². Ці плити відносно нескладні у виготовленні, однак мала жорсткість середнього шару приводить до додаткових прогинів, що обмежує довжини прольотів, не дозволяючи їх укладати безпосередньо на основні несучі конструкції, розташовувані з кроком більшим 3 м.

Обшивки суцільних тришарових плит можуть виготовлятися з металевих чи неметалевих листових матеріалів. Металеві обшивки виконують, як правило, з алюмінієвих листів плоских, крупно- чи дрібногофрованих товщиною близько 1 мм. Гофри можуть розташовуватися уздовж чи поперек плити. Застосовують також плоскі сталеві листи, покриті антикорозійною плівкою. З неметалічних обшивок застосовуються плоскі асбестоцементні листи товщиною до 10 мм і листи водостійкої будівельної фанери.

Обшивки захищають середній нежорсткий шар від механічних пошкоджень і кліматичних впливів та сприймають стискаючі і розтягуючі напруження, що виникають при згині плити. Металеві обшивки є також гідро- і пароізоляційними шарами. Азбестоцементні обшивки при малих ухилах покрівлі не забезпечують надійну гідроізоляцію покриття.

Середній шар суцільних тришарових плит виготовляється, головним чином, з пінопластів. Найбільш ефективне застосування пінополіуретану чи пінополістирола, що спінюється з гранул безпосередньо в процесі їх виготовлення. Можна також виготовляти середній шар із заздалегідь виготовлених пінопластових плит, але цей процес більш трудомісткий.

Розрахунковою схемою тришарової суцільної плити є шарнірно обперта балка. Вона може бути одно-, двух-і трьохпролітною нерозрізною, навантажена рівномірним навантаженням від власної ваги і ваги снігу. Враховується також тимчасове зосереджене навантаження від ваги людини з вантажем, розрахункова величина якої Р=1,2 кН. Від рівномірного навантаження в перерізах плити виникають згинальні моменти, максимальне значення яких при одно- і двопролітній схемах обчислюється по формулі М = ql²/8. Максимальні поперечні сили, що виникають в однопрольотній плиті - Q = ql/2, у двопрольотній — Q = ql//8.

Міцність і жорсткість обшивок тришарових плит значно вища, ніж міцність і жорсткість середнього пінопластового шару. Тому основна частина нормальних напружень розтягання і стиску виникає в обшивких. Напруження, що сколюють, у плитах, як правило, відносно малі і їх може сприймати середній шар, міцність якого при сколюванні достатня. Міцність клейових з'єднань, що працюють на сколювання і. забезпечення стійкості обшивок, теж достатня.

Руйнування плит з тонкими плоскими і міцними алюмінієвими обшивками відбувається, як правило, від місцевої втрати стійкості стиснутої обшивки в зоні дії максимального згинаючого моменту. Обшивка відривається в цьому місці від пінопластового середнього шару, утворює складку і плита в цілому втрачає несучу здатність.

Плити з гофрованими алюмінієвими, фанерними й азбестоцементними обшивками при висоті гофра не менш 5мм руйнуються звичайно від розриву пінопластового середнього шару в зоні дії максимальних поперечних сил. При цьому виникає розрив у пінопласті, спрямований під кутом до горизонталі, і плита втрачає несучу здатність.

Руйнування плит з менш міцними азбестоцементними обшивками може відбуватися також від розриву нижніх розтягнутих обшивок у середині прольоту в зоні дії максимальних згинальних моментів. При цьому розривається пінопласт і плита втрачає несучу здатність.

Розрахунок суцільних тришарових плит проводиться на згин з використанням загальних формул будівельної механіки з урахуванням особливостей роботи обшивок і внутрішніх шарів. Оскільки міцність обшивок велика, можна вважати, що всі нормальні напруження s від розтягу і стиску сприймаються тільки обшивками, і роботу середнього шару на ці напруження можна не враховувати. Також можна не враховувати роботу тонких обшивок на сколювання і вважати, що всі напруження t сприймаються тільки середнім шаром. Можна знехтувати також власною жорсткістю тонких обшивок і вважати, що нормальні напруження по їх товщині розподіляються рівномірно. При цьому можна вважати, що плече пари внутрішніх сил h_o равно відстані між осями обшивок товщиною δ : h_o = h -d і внутрішні нормальні сили стиску N_ст і розтягання N_р.будуть рівні N_ст = N_р= M/h_o.

Геометричні характеристики перерізу суцільної тришарової плити товщиною h і шириною b з обшивками товщиною d можуть з достатньою точністю визначатися з урахуванням цих особливостей її роботи і припущення, що нормальні напруження можна вважати постійними по товщині обшивок по наступним формулах:

момент інерції

момент опору

момент статичний

Геометричні характеристики плит із крупногофрірованими обшивками варто визначати з врахуванням того, що довжина гофра більше розрахункової ширини плити. При мілкому гофрі цим (у невеликий запас міцності) можна зневажати.

Розрахунок суцільних тришарових плит проводиться по формулах (2.7).

Міцність і стійкість стиснутого тонкого плоского алюмінієвого обшивки і міцність її з'єднання із середнім шаром перевіряються по формулі

де φ—коефіціент стійкості стиснутої обшивки, прийнятий меншим із двох: — φ₁— з умови стійкості обшивки і φ₂— з умови міцності з'єднання обшивки із середнім шаром з пінопласту.

Для плит з обшивками з фанери, азбестоцементу і гофрованих алюмінієвих листів основної є перевірка середнього пінопластового слоя на сколювання. При цьому, наприклад, розрахунковий опір пінополіуретану з щільністю 60 кг/м³ при сколюванні R_ск =0,025 МПа. Для плит з азбестоцементними обшивками необхідна перевірка розтягнутої обшивки на розтягання. При цьому розрахунковий опір плоских асбестоцементних листів марки М-250 при розтяганні R_р = 4,2 МПа.

Для плит з тонкими плоскими алюмінієвими обшивками основної є перевірка міцності і стійкості стиснутої обшивки по формулі (4.5). У цьому випадку приймається ho = h і розрахунковий опір алюмінію марки АМГ-2П R=150 МПа.

Перевірка тришарових плит по прогинах проводиться на нормативні навантаження по формулі , аналогічній формулі прогину стержнів, що згинаються:

де K = 1 + 9,6 EI/[ G(ho + δ)bl²] — коефіцієнт, що враховує додатковий прогин плити в результаті деформацій зсуву середнього шару;

Е = 71 • 10³ МПа — модуль пружності алюмінію обшивок;

G = 7 МПа — модуль зсуву пінопласту середнього шару.

Плита з металевими обшивками повинна бути перевірена з урахуванням додаткових напружень і прогинів, викликаних різницею між температурами зовнішнього і внутрішнього повітря в приміщеннях у найбільш холодний і теплий час року. У холодний час року температура зовнішньої обшивки знижується до температури зовнішнього повітря, у той час як в опалювальних приміщеннях вона міняється незначно. При цьому довжина верхньої обшивки зменшується, плита одержує додатковий прогин і в її перерізах виникають додаткові нормальні дотичні напруження. В особливо жаркий час року в результаті сонячного нагрівання температура верхньої обшивки може значно перевершити температуру нижньої. У цьому випадку можуть виникнути зворотний згин і напруження плити зворотнього знака в порівнянні з напруженнями від власної ваги.

Прогин від перепаду температур між внутрішньою і зовнішній обшивками визначається по формулі

де l— проліт плити;

α = 0,023 — коефіцієнт лінійного розширення алюмінію;

t₁ і t₂-температури внутрішньої і зовнішньої обшивки;

h_o — висота плити.

Повний прогин при цьому буде f = f_q + f_t і відносний f/l<= [f/l] < 1/125.

Міцність плоскої металевої верхньої обшивки потрібно також перевіряти на дію місцевого зосередженого навантаження від людей з вантажем Р = 1,2 кН на площі 10X10см.

Ребристі тришарові плити (рис. 4.6) мають довжину до 6 м, ширину до 1,5м і їх можна ставити на основні несучі конструкції стандартних каркасів виробничих будинків, однак вони більш трудомісткі при виготовленні.

Ребристі плити мають такі ж тонкі і міцні обшивки і пінопластовий середній шар, як і суцільні тришарові плити. Крім того в них влаштовуються жорсткі ребра, що істотно підвищують їхню міцність і зменшують деформативность. Ці ребра, як правило, розташовуються по бічних кромках плити. Однак можливі і проміжні додаткові ребра.

При азбестоцементних обшивках ребра виконуються з азбестоцементних гнутих швелерів. При металевих алюмінієвих обшивках ребра обрамлення мають складений перетин. Вони складаються з двох алюмінієвих кутнків, з'єднаних із обшивками стінкою з малотеплопровідного матеріалу.

Рис. 4.6. Ребристі тришарові пластмасові плити (розрізи): а — з алюмінієвими обшивками; б — з азбестоцементними обшивками; а — розрахункові схеми1—пінопласт;

2 — гофрований алюміній; 3 — плоский алюміній; 4 — алюмінієві куточки; 5 — бакелізована фанера; 6 — азбестоцемент плоский; 7 — азбестоцементний швелер

Розрахунковою схемою ребристих плит є однопролітна шарнірно обперта балка. Основними несучими елементами цих плит є обшивки, що працюють разом з ребрами, утворюючи умовно коробчастий переріз. Геометричні характеристики розрахункового перерізу ребристорї плити: І-момент інерції, W-момент опору, S— статичний момент визначаються загальними методами будівельної механіки. В алюмінієвих ребристих плитах ці характеристики є приведеними до матеріалу обшивок і кутників ребер — алюмінію. Стінки ребер з менш міцного матеріалу враховуються з застосуванням понижуючого коефіцієнта, рівного відношенню модуля пружності, наприклад фанери, до модуля пружності алюмінію, аналогічно тому, як це робиться в клеєфанерних плитах.

Середній пінопластовий шар у ребристих плитах у цьому розрахунку не враховується і його звичайно роблять з порожнинами. Він тільки забезпечує стійкість стиснутої обшивки і сприймає тиск зосереджених вантажів.

Прозорі настили і стіни з пластмас виконуються з прозорих і напівпрозорих пластмас — поліефірного склопластику на основі рубаних скловолокон, органічного скла і вініпласту у вигляді хвилястих листів і тришарових плит (рис. 4.7). Ці конструкції мають ряд переваг у порівнянні з ліхтарями і вікнами зі скла. Вони не розбиваються від ударів, як скляні, забезпечують рівномірне, без відблисків освітлення приміщення, не потрібно рам і ліхтарних надбудов та забезпечують менші тепловтрати. Вони більш довговічні, ніж скляні, однак вартість їх вища.

Прозорі хвилясті листи зі склопластику можуть бути безбарвними і пофарбованими в необхідний колір, розміри їх хвиль ув'язані з розмірами хвиль хвилястих алюмінієвих і азбестоцементних листів, для того щоб забезпечити їхнє одночасне застосування.

Товщина листів δ = 1,5...2,5 мм, крок хвиль b_хв =60...200 мм, висота хвиль по осях листа h_y, == 14...54 мм. Хвилясті листи — це готові елементи неутеплених скатних прозорих покрить будинків, а також прозорих ділянок покрить і стін із хвилястих алюмінієвих чи азбестоцементних листів. З них також можуть влаштовуватися прозорі скатні дахи над утепленими горищними перекриттями.

Рис. 4.7. Прозорі пластмасові настили: а — хвилясті листи; б — плоска плита; 1 — хвилясті склопластикові листи; 2 — кріплення; 3 — дерев'яні прогони; 4 — плоскі склопластикоі листи; 5 — дерев'яні бруски

Хвилясті листи укладаються в покриттях уздовж схилу на дерев’ні чи сталеві прогони з ухилом не менш 1:10 і кріпляться до них болтами чи хомутами, як і азбестоцементні, і стикуються внапуск довжиною не менш 20 см. Ці листи мають невисоку міцність і жорсткість, тому крок прогонів не повинний перевищувати 1,5м, а кожен лист повинний спиратися на два чи більше прогонів, що значно зменшує їхні прогини.

Хвилясті прозорі листи працюють і розраховуються на згин від рівномірного навантаження від власної ваги і ваги снігу, як одно- чи двопролітні шарнірно обперті балки.Геометричні характеристики перерізів хвилястих листів зручно визначати при розрахунковій ширині b= 1 м по наступним формулах:

розрахункове число хвиль п_хв = b/b_хв;

момент інерції перерізу I=0,15 n_хвb_хвδ_хвh_хв²[1+ p²h²/(8/b_хв²)];

момент опору W = 2I(h_хв + δ_хв).

Перевірка несучої здатності і стійкості хвилястих листів при згині проводиться по формулі

де М = ql²/8 - згинальний момент при одно- і двопролітних схемах роботи;

φ_хв — коефіцієнт стійкості листа при згині;

R_зг = 15 Мпа – розрахунковий опір склопластика згинанню.

Перевірка несучої здатності листа при сколюванні

де Q = ql/2 — поперечна сила при однопролітній і Q = 5ql/8при двопролітній схемі;

R_cк = 9 Мпа - розрахунковий опір склопластика сколюванню.

Перевірка прогину двопролітного листа проводиться по формулі:

де Е = 3000 Мпа – модуль пружності склопластика.

При перевірці прогину однопролітної плити значення коефіцієнта 2,13 заміняється на 5.

Ребристі прозорі плити складаються з подвійних обшивок і середніх ребристих шарів. Вони можуть вважатися теж тришаровими. Обидві верхня і нижня обшивки плити складаються з плоских прозорих склопластикових листів. Середній шар плити може мати різну конструкцію — хвилястий склопластиковий лист чи ряд склопластикових смуг, швелерів чи двотаврів з цього ж матеріалу. Середнім шаром можуть служити також ряди тонких дощок і фанерних смуг. Обшивки і середній шар таких плит з'єднуються синтетичними клеями.

Ребристі прозорі плити мають замкнуті повітряні порожнини. Завдяки цьому в них збільшуються теплоізоляційні властивості, порівнянні з властивостями подвійних скляних огороджень. Вони можуть застосовуватися в покриттях і стінах будинків які опалюються. Довжина ребристих прозорих плит досягає 3 м. Вони можуть опиратися на прогони чи основні несучі конструкції або в покритях на сусідні залізобетонні плити, створюючі прозорі ділянки настилу чи стіни. Такі плити працюють на згин від розрахункових навантажень при розрахунковій схемі одно - чи двопролітної балки.

Переріз ребристої прозорої плити вважається умовно двотавровим з товщиною стінки рівною товщині всіх ребер. Якщо обшивки і ребра виготовленні з різних матеріалів, то при визначенні їхніх геометричних характеристик необхідно враховувати їхні різні модулі пружності, як це робиться при розрахунку ребристих тришарових плит.

Верхня обшивка цих плит перевіряється по несучій здатності при стиску і стійкості при згині, нижня обшивка — по несучій здатності на розтягання при згині, ребра середнього шару перевіряють по несучій здатності при сколюванні.